Флуктуативно-дисипативна теорема
Флуктуативно-дисипативна теорема - співвідношення між величиною флуктуацій в термодинамічній системі й узагальненим відгуком системи на зовнішнє збурення.
Флуктуативно-дисипативна теорема встановлює зв'язок[1] між середньо-квадратичним відхиленням фізичної величини
,
та дисипативними властивостями середовища:
,
де
- уявна частина узагальненої сприйнятливості,
- зведена стала Планка,
- частота,
- стала Больцмана, T - температура.
Зміст |
Фізична природа [ред.]
Флуктуаційно-дисипативна теорема є математичним узагальненням того факту, що при флуктуаціях відбуваються ті ж процеси, що й при зовнішньому збуренні системи. Флуктуації та наслідки зовнішнього збурення затухають (дисипують) схожим чином. Наприклад, при проходженні електричного струму в напівпровіднику виділяється тепло - це дисипативний процес. В напівпровіднику можуть також виникнути флуктуації концентрації носіїв заряду. Для виникнення таких флуктуацій необхідна енергія, яка надходить від теплових коливань кристалічної ґратки. При розсмоктуванні флуктуацій відбуваються ті ж процеси дисипації енергії, що й при проходженні струму. Як наслідок, енергія повертається кристалічній ґратці.
Класичний випадок [ред.]
При високій температурі, коли
для спектральної компоненти середньо-квадратичного відхилення справедлива простіша формула
,
яка виконується не лише у квантовому випадку, а й при класичному розгляді.
Якщо
справедливо для всього спектру флуктуацій, то
,
тобто величина флуктуацій зв'язана із статичним значенням функції відгуку.
Приклади [ред.]
Прикладом флуктуативно-дисипативної теореми є співвідношення Ейнштейна
,
яке зв'язує коефіцієнт дифузії D та рухливість
.
Флуктуативно-дисипативну теорему сформулювали Каллен та Велтон у 1951 році.
Примітки [ред.]
- ↑ Ландау Л.Д., Лифшиц Е.М.:Статистическая физика. Часть 1. — Издание 5-е. — М.: Физматлит, 2001. — 616 с. — («Теоретическая физика», том V). — ISBN 5-9221-0054-8
| Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |

,
,
,
,