Флюорографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Флюорографія (синоніми: радіофотографія, рентгенофотографія, рентгенофлюорографія) — метод рентгенологічного дослідження, що полягає в одержанні фотознімка рентгенівського зображення з флюоресцентного екрана.

Флюорографія дає зменшене зображення об'єкта. Виділяють дрібнокадрову (70 x 70 мм ) і крупнокадрову (100 x 100 мм) методики. Остання за діагностичним можливостям наближається до рентгенографії. Флюорографія застосовують головним чином для дослідження органів грудної клітки, молочних залоз, кісткової системи.

Найпоширенішим діагностичним методом, що використовує принцип флюорографії, є флюорографія органів грудної клітини, яка застосовується насамперед для скринінгу туберкульозу та злоякісних новоутворень легень. Також в медичній діагностиці флюорографія використовується для вивчення молочних залоз та кісткової системи. Розроблені як стаціонарні, так і мобільні флюорографічні апарати.

В даний час плівкова флюорографія поступово поступається цифровій. Цифрові методи дозволяють спростити роботу з зображенням (зображення може бути виведене на екран монітора або роздруковане, може бути передане по локальній мережі відразу декільком лікарям тощо), зменшити променеве навантаження на пацієнта і зменшити витрати на додаткові матеріали (плівку, проявник для плівки).

Див. також[ред.ред. код]

Пулюй Іван Павлович

Рентгеноскопія

Рентгенографія

Комп'ютерна томографія