Фолклендські острови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фолклендські острови
ісп. Islas Malvinas

Прапор Герб
Прапор Герб
Девіз: «Desire the right»
Гімн: «Боже, бережи королеву» (англ. "God Save the Queen")
Розташування
Столиця
(та найбільше місто)
Порт-Стенлі
51°42′ пд. ш. 57°51′ зх. д. / 51.700° пд. ш. 57.850° зх. д. / -51.700; -57.850
Офіційні мови англійська
Етнос 61.3 % фолклендці[a]
29.0 % Британці
2.6 % Іспанці
0.6 % Японці
6.5 % Чилійці та інші[1]
Державний устрій Британські заморські території (конституційна монархія і парламентська демократична залежна територія)
 - Монарх Королева Єлизавета II
 - Губернатор Ніґель Хайвуд
 - Голова уряду Тім Тороґуд[2]
Становлення  
 - Поновлення Британського володіння 5 Січня 1833 
 - Аргентинське вторгнення 1982 року 2 Квітня 1982 
 - Звільнення 14 Червня 1982 
 - Конституція 18 Квітня 1985 
 - Поточна конституція 1 Січня 2009 
Площа
 - Загалом 12 173 км² (162ий)
 - Води (%) 0
Населення
 - оцінка Червень 2008 р. 3,140[3] (217ий)
 - Густота 0,26/км² (240th)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $75 мільйонів (223)
 - На душу населення $25,000 (оцінка 2002 року) (місце не визначено)
Валюта Фолклендський фунт [b] (FKP)
Часовий пояс  (UTC−4)
 - Літній час (UTC−3)
Домен інтернету .fk
Телефонний код +500
a. ^  Більшість британського походження

b. ^  КУрс прив'язаний до Британського Фунта стерлінгів £.

Фо́лклендські (Мальві́нські) острови́ (англ. Falkland Islands, ісп. Islas Malvinas) — архіпелаг в південній частині Атлантичного океану, розташований за 483 кілометри на схід від берегу Аргентини та 940 км на північ від Антарктиди (острів Мордвінова (Елефант)).

Головне місто — Порт-Стенлі, що знаходиться на острові Східний Фолкленд. Офіційно, Фолклендські острови — це автономні заморські території Об'єднаного Королівства Великої Британії, але за фактом є спірною територією між Аргентиною і Великобританією, що адмініструється останньою.

Історія[ред.ред. код]

Кафедральний собор Крайстчерч, Порт-Стенлі
Порт-Стенлі з пташиного польоту

Мальвінські острови як частина «Нового Світу» відійшли до земель-володінь іспанської корони незадовго після відкриття Америк в 1492 році. Золота булла Папи Римського та Тордесільяський договір 1494 року були першим юридичними документам, що підтверджували приналежність усіх відкритих та невідкритих земель на захід від «червоної лінії» до Іспанської корони. З XVI століття лише іспанські мореплавці буле єдиними, хто плавав вздовж Південноамериканського континенту. В 1520 році експедиція Магеллана відкрила Мальвінські острови.

Острови були відкриті в 15911592 роках англійським мореплавцем Джоном Дейвісом, капітаном корабля в експедиції англійського корсара Кавендіша. З того часу вони були нанесені на європейські мапи під величезною кількість різних назв та найменувань, але все ж таки вони лишались під владою Іспанської корони. Тривалий час острови були не заселені. В XVII столітті острови відвідували кораблі під прапорами багатьох європейських держав, що провокувало занепокоєння та протести Іспанського королівства, яке отримувало новини про такі експедиції. Але весь південний регіон Америк, з усією береговою лінією, морями та островами беззаперечно перебував під іспанською юрисдикцією, хоча в цей час і підписувались різноманітні договори, такі як «Американський договір» в 1670 році між Іспанією та Англією. Утрехтський мир 1713 року підтверджував іспанські володіння в Південній Америці та надавав ексклюзивне право для плавання в південноатлантичних водах. Англія беззаперечно прийняла ці умови. В кінці XVIII століття Мальвінські острови викликали великий інтерес у Великобританії та Франції, які шукали будь-яку можливість заснувати стратегічні поселення навпроти Магелланської протоки. В 1749 році Іспанія отримала новини про британский проект заселення Мальвінських островів і опротестувала дане рішення, але Великобританія не звернула уваги на протест. В 1749 році Франція заснувала Порт-Луї на острові Соледад. Іспанія опротестовуючи дані дії виграла визнання своїх позицій та володінь перед Францією. У 17631765 роках острови досліджував французький мореплавець Луї Антуан де Бугенвіль. Іспанія успішно відстоювала свої володіння на Мальвінських островах до 1811 року, коли в Пуерто-Соледад висадився британський гарнізон, завданням якого було захищати монархію, що й стало початком Війни за незалежність американських колоній. Великобританія анексувала територію Фолклендських островів, що належали Аргентині, в 1833 році.

Перша світова війна[ред.ред. код]

Під час Першої світової війни в районі архіпелагу 8 грудня 1914 року відбувся бій між німецькою крейсерською ескадрою під командуванням віце-адмірала Максиміліана фон Шпеє і британською ескадрою (віце-адмірал Ф. Д. Стерді).

Німецьке командування намагалося активізувати дії свого флоту на англійських морських комунікаціях в Атлантичному, Індійському і Тихому океанах. Віце-адмірал фон Шпєє керував походом ескадри (2 броненосних і 3 легких крейсери, 2 транспорти і госпітальне судно) до берегів Південної Америки, де її 1 листопада 1914 року в бою поблизу мису Коронель було розбито англійською ескадрою крейсерів.

Виконавши завдання по відверненню значних сил англійського флоту, німецька ескадра отримала наказ прориватися назад до Німеччини. Не знаючи дислокації англійських кораблів, Шпеє вирішив завдати удару по англійській військово-морській базі Порт-Стенлі на Фолклендських островах, де знаходилася англійська ескадра (1 лінійний корабель, 2 лінійних, 3 броненосних і 2 легких крейсера).

Зустрівши несподівано сильний опір, Шпеє намагався вийти з бою, але англійські кораблі наздогнали його. Шпеє наказав легким крейсерам і транспорту йти в різних напрямах. Їх стали переслідувати англійські броненосці і легкі крейсери, а лінійні крейсери вступили в бій з німецькими броненосними крейсерами і потопили їх. Було знищено також 2 легких німецьких крейсери і транспорт. Лише крейсеру «Дрезден» і госпітальному судну вдалося втекти. В результаті перемоги англійське командування звільнилося від необхідності виділяти значні сили на другорядні театри військових дій, а німецьке командування позбулося сильної крейсерської ескадри. Сам Шпеє загинув на флагманському крейсері «Шарнгорст».

Фолклендська війна[ред.ред. код]

У 1982 році навколо островів спалахнув військовий конфлікт. Аргентина провела військову операцію, встановивши контроль над островами. Проте Великобританія відреагувала на це, відправивши до островів велике військово-морське з'єднання з метою повернути Фолкленди силою. Під час півторамісячного збройного конфлікту Аргентина зазнала поразки, але продовжує не визнавати як назву островів, так і їхню теперішню територіальну приналежність.

Розглядається також питання про незалежність території (проте Південна Георгія залишилася б британською). На островах розміщена британська військово-повітряна база Маунт Плезант, а британський військово-морський флот регулярно патрулює води південно-західної Атлантики, маючи свою базу в Мер Гарборі біля Маунт Плезанта.

Сучасний стан[ред.ред. код]

Нове загострення конфлікту навколо островів сталося після того, як 22 лютого 2010 року Лондон оголосив про початок на острівному шельфі робіт з видобутку нафти. У відповідь на цю заяву президент Аргентини Крістіна Фернандес де Кіршнер прийняла ухвалу про посилювання контролю за перевезенням до островів морських вантажів: тепер кожне вантажне судно, прямуючи до Фолклендів, повинне отримати від Аргентини спеціальну ліцензію. Великобританія відреагувала на нововведення переводом своїх військово-морських сил в стан підвищеної боєготовності, і, незважаючи на заперечення Буенос-Айреса, 21 лютого 2010 почала бурові роботи.

Географія[ред.ред. код]

Топографія архіпелагу

Найбільші острови[ред.ред. код]

Архіпелаг складається з двох головних островів — Східний Фолкленд (Соледад) (ісп. Soledad / англ. East Falkland) — 6 353 км² і Західний Фолкленд (Гран-Мальвіна) (ісп. Gran Malvina / англ. West Falkland) — 4 377 км² та з 776 менших островів:

Велика кількість маленьких островів та скель, найвіддаленіший з яких є маленький острів Бошен, за 55 км на південь від мису Торо або Марсопа на південній частині острова Східний Фолкленд (Соледад). Деякі із цих груп островів-супутників утворюють справжні архіпелаги, такі, як острови Себальдес Себальдінас) на північному заході острову Гран Мальвіна. На південь від архіпелагу на невеликій глибині знаходиться мілина Бурдвуд (Намункура), на якій, згідно із геологічними розвідками, знаходяться багаті поклади вуглеводнів.

Рельєф[ред.ред. код]

Берегова лінія довжиною 1288 км (розчленовані береги островів формують гарні природні порти). Рельєф острова — скеляста поверхня зі древніх гранітних порід, вихід на поверхню кратону Десеадо, вкрита дереном і мохом, середньої гористості, зі скелями та хвилястими рівнинами. Велика кількість торф'яників. Характерним географічним елементом є так звані «кам'яні річки», русла старих річок, які періодично перетворювались на маленькі льодовики, залишаючи по собі скупчення каміння та валунів. Під більшістю камінних річок ще досі тече прісна вода. Найвища точка островів — гора Альберді (Усборн), 705 м, на острові Східний Фолкленд (Соледад).

Клімат[ред.ред. код]

Оточені холодними водами Південної Атлантики Фолклендські острови мають морський субантарктичний клімат, на який сильно впливає океан, призводячи до невеликого коливання температур впродовж року. Архіпелаг входить в зоогеографічну Патагонську (Магелланову) область Світового океану. Патагонська область перебуває під впливом могутніх холодних морських течій. Одна з них — Фолклендська (Мальвінська) — прямує від Фолклендських островів до затоки Ла-Плата. Швидкість течії — 1—2 км/год. Середня температура води взимку від 4 до 10 °C, влітку від 8 до 15 °C. Несе велику кількість айсбергів, хоча поблизу островів айсберги зустрічаються рідко.

Середня максимальна температура січня становить 12,8 °C, в той час як у липні вона становить 3,9 °C. Більше половини року йдуть дощі, річний рівень опадів становить 574 мм, але острів Соледад значно вологіший, ніж Гран Мальвіна. Рівень вологості та сила вітрів практично незмінно високі, тому небо часто буває затягнуте хмарами. Сніг — рідкісне явище, він не має властивості накопичуватися, але може випасти у будь-яку пору року, окрім січня та лютого. Вітри дують часто, особливо взимку, в основному переважають сильні західні вітри. Клімат тут дуже схожий на клімат Шетландських островів, але з меншим рівнем опадів та довшими і суворішими зимами.

Рослинний покрив[ред.ред. код]

Острови покриті великою кількістю чагарників (Festuca flabellata), які подекуди сягають 2 м у висоту. На плато (парамо) знаходяться вересові зарості та мох, які вкривають численні торф'яники. Деревовидна флора не була зафіксована на острові. 99 % використовуваних земель — постійні пасовища.

Тварини[ред.ред. код]

Як і на берегах Патагонії та на інших островах Південної Атлантики та Західної Антарктики, прибережна фауна надзвичайно багата: ластоногі (морські леви, тюлені), китоподібні (південний гладкий кит, дельфіни, касатки) та дикі птахи (різні види пінгвінів, чайки, пугачі, буревісники, голуби, баклани). Навколишні морські води багаті на їстівну рибу, морепродукти, ракоподібних та молюсок (восьминіг, кальмари). Єдиний вид дикого чотирилапого ссавця, антарктичний вовк, був винищений британцями в період з 1873 по 1876 роки; також у цей період були винищені дикі свині та зайці через те, що вони вважалися носіями небезпечних хвороб. Сучасна фауна ссавців має алохтонний характер та включає свійських, напівсвійських тварин (коні та велика рогата худоба були завезені з Аргентини) та дрібну рогату худобу; також нещодавно була зроблена спроба акліматизувати північних оленів, завезених з острова Південна Джорджія.

Економіка[ред.ред. код]

Господарство на Кемпі

Економіка Фолклендських островів базується на вирощуванні худоби, головним чином — вівчарства, але на сьогодні рибні промисли є основою економічної діяльності островів. У 1987 році британський уряд островів почав продаж ліцензій для іноземних компаній на вилов риби в територіальних водах островів. Продаж таких ліцензій приносив понад 40 мільйонів американських доларів прибутку на рік, які використовуються для фінансування систем охорони здоров'я, освіти та соціального забезпечення островів. Вилов креветок становить 75 % від всього обсягу вилову. Молочна промисловість розвинена на місцевому рівні та покриває весь внутрішній попит. Експортна продукція островів складається з поставок високоякісної вовни, марок і монет до Великобританії. Для підвищення рівня туризму Корпорація Розвитку Мальвінських островів збудувала спеціальні будиночки для туристів, що захоплюються життям на природі та рибальством. В даний час острови перебувають на самофінансуванні, за винятком системи оборони. Британська Геологічна інспекція в 1993 році оголосила про наявність нафтового родовища на 200 миль навкруги островів, і перші сейсмологічні дослідження вказують на наявність значних резервів, що дасть змогу видобувати близько 500 тисяч барелів нафти на день. Нещодавно також були відкриті нафтові басейни на півночі та на півдні архіпелагу. Договір між Аргентиною та Великобританією, підписаний в 1995 році, був спробою ліквідувати конфліктну ситуацію щодо ліцензування рибопромислу та суверенітету островів.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. Joshua Project. «Етнічні групи Фолклендських островів (eng.)». Joshua Project. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2010-02-28. 
  2. Уряд Фолклендських островів (30 серпня 2007). "Уряд Фолклендських островів призначає нового главу уряду ()". Прес-реліз. Переглянутий 29 жовтня 2007.
  3. «Фолклендські (Мальвінські) острови́». CIA. Процитовано 5 травня 2010. 

Посилання[ред.ред. код]