Фонвізін Денис Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Денис Іванович Фонвізін
Денис Иванович Фонвизин
Denis Fonvizin.jpg
Дата народження: 3 (14) квітня 1745(1745-04-14)
Місце народження: Москва, Російська Імперія
Дата смерті: 1 (12) грудня 1792(1792-12-12) (47 років)
Місце смерті: Санкт-Петербург, Російська Імперія
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперія
Мова творів: російська
Рід діяльності: драматург, публіцист, просвітник, прозаїк
Magnum opus: «Бригадир»,
«Недоросль»

Дени́с Іва́нович Фонві́зін (*3 (14) квітня 1745(17450414), Москва, Російська Імперія — †1 (12) грудня 1792, Санкт-Петербург, Російська Імперія) — російський письменник епохи Катерини ІІ, засновник російської побутової комедії.

Біографія[ред.ред. код]

Денис Іванович народився у Москві у багатій дворянській родині. Отримав чудову домашню освіту. У 1755 - 1760 навчався у гімназії при Московському університеті, потім протягом року - на філософському факультеті університету. У числі десяти найкращих гімнізістів Фонвізін, разом з братом Павлом, 1760 були запрошені до Петербургу.

У студенські роки почав друкуватися у московських журналах, у 1761 зробив свій перший переклад «Басни нравоучительные» датського просвітника Людвіґа Хольберґа, у 1762 розпочав переклад трагедії Вольтера «Альзира».

У 1762 став перекладачем Колегії закордонних справ у Петербурзі, друкує у журналах свої літературні переклади. У 1763 - 1769 служив секретарем кабінет-міністра Івана Єлагіна.

Поступово, поруч з перекладами, починають з'являтись оригінальні твори Фонвізіна різко сатиричного змісту. Фонвізін зближується з колами молодих офіцерів-вольнодумців, під їх впливом створює сатиричний твір «Послание к слугам моим...» (1769). У 1766 - 1769 працює над п'єсою «Бригадир». Ця п'єса ставиться у 1770 і має величезний успіх. Фонвізін запрошується навіть до Петергофу для читання «Бригадира» для імператриці Катерини ІІ.

У 1769 Фонвізін стає секретарем керівника Колегії закордонних справ - Микити Паніна, вихователя великого князя Павла Петровича. Їх зближували спільні опозиційні погляди на правління Катерини ІІ.

У 1777 - 1778 відвідує Францію та Німеччину, про що пізніше пише у «Записках первого путешественника», які зіграли дуже важливу роль у становленні російської прози.

У атмосфері реакції, яка відчувалася після придушення Пугачовського бунту, Фонвізін створив свій найвизначніший твір - комедію «Недоросль» (1781). У даному творі прямо вказується на необхідність реформування Росії в дусі Просвітництва та відміни кріпосного права.

У 1782, після відсторонення Паніна, подав у відставку, вирішивши повністю віддатися творчості. У 1783 публікує ряд сатиричних творів: «Опыт российского сословника», «Челобитная российской Миневре от российских писателей», «Повествование мнимого глухого и немого». В цей час особливо посилюється боротьба Фонвізіна з Катериною II. За безпосереднім проханням Паніна Фонвізін створив твір – «Рассуждение о истребившейся в России совсем всякой форме государственного правления и от того о зыблемом состоянии как империи, так и самых государей». У цьому документі міститься виключно гостра критика деспотичного режиму Катерини ІІ та її фаворитів; Фонвізін вимагає конституційних змін та прямо погрожує у іншому випадку революційним сценарієм.

У 1784 відвідав Німеччину та Італію, і анонімно видав французькою мовою твір «Жизнь графа Никиты Ивановича Панина».

У подальшому Фонвізіну не дозволено було друкуватися; його п'ятитомне зібрання творів не було видане, а статті розповсюджувалися лише у списках. Останні роки життя письменник був тяжко хворий, але не полишив творчість: він розпочав автобіографічну повість «Чистосердечное признание в делах моих и помышлениях», але ця праця не була завершена. 1 (12) грудня 1792 Фонвізін помер у Петербурзі. Похований у Олександро-Невській лаврі.

Написання прізвища[ред.ред. код]

Прізвище Фон Візін писалося у XVIII ст. двома словами через дефіс; таке написання зберігалося до середини XIX ст.; сучасне написання одним словом остаточно прийняте Тихонравовим хоча уже Пушкін називав таке написання правильним, як більш російське прізвище письменника, який був, за виразом Пушкіна, «из перерусских русский».

Бібліографія[ред.ред. код]

Сторінка з гравюрою з повного зібрання творів 1893 року (видання А. Ф. Маркса.)
  • Видання творів Фонвізіна:
    • «Сочинения, письма и избранные переводы Ф.» (СПб., 1866, под ред. П. А. Ефремова, с биографией, составленной А. П. Пятковским);
    • «Первое полное собрание сочинений Ф.» (М., 1888);
  • Матеріали про нього:
    • Кн. П. А. Вяземский, «Фонвизин» (СПб., 1848; «Полн. Собр Соч. кн. Вяземского», т. V);
    • Тихонравов, «Материалы для полного собрания сочинений Ф., под ред. Л. Н. Майкова» (СПб., 1894);
    • Незеленов, «Литературные направления в Екатерининскую эпоху» (СПб., 1889);
    • С. А. Венгеров, «Русская поэзия» (т. 1; здесь напеч. составляющее величайшую библиографическую редкость шуточное стихотворение «Чортик на дрожках»; это стихотворение помещено также в «Материалах» Тихонравова, который сомневается, однако, в достоверности его принадлежности Ф.);
    • И. Н. Жданов. «Фонвизин» (в «Русском Биографическом Словаре»; полная библиография).

Адреса в Санкт-Петербурзі[ред.ред. код]

Літо 1773 - 11.1774 року - Большая Садовая улица, 26.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Фонвізін фігурує, без згадування імені, у повісті Гоголя «Ночь перед Рождеством»:
Ліві лапки — ... Право, мне очень нравится это простодушие! Вот вам, — продолжала государыня, устремив глаза на стоявшего подалее от других средних лет человека с полным, но несколько бледным лицом, которого скромный кафтан с большими перламутровыми пуговицами показывал, что он не принадлежал к числу придворных, — предмет, достойный остроумного пера вашего!

— Вы, ваше императорское величество, слишком милостивы. Сюда нужно, по крайней мере, Лафонтена! — отвечал, поклонясь, человек с перламутровыми пуговицами.

Праві лапки
  • «Помри, Денисе, краще не напишеш!»

Вважається, що після прем'єри п'єси Фонвізіна «Недоросль» 24 вересня 1782 року князь Григорій Потьомкін вигукнув «Умри, Денис, лучше не напишешь!» («Помри, Денисе, краще не напишеш!»). Вислів став крилатим, він слугує для схвалення успіху когось. Існує думка, що авторство даного вислову може не належати Потьомкіну.

Посилання[ред.ред. код]