Формфактор розсіяння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Формфактор розсіяння - множник, який визначає відмінність амплітуди розсіяння на мішені із складною структурою від амплітуди розсіяння на точковій мішені. Для диференціального перерізу розсіяння

 \frac{d \sigma}{d\Omega} = \left( \frac{d \sigma}{d\Omega} \right)_P |F(\mathbf{q})|^2 ,

де  \frac{d \sigma}{d\Omega} - диференціальний переріз розсіяння,  \left( \frac{d \sigma}{d\Omega} \right)_P - диференціальний переріз розсіяння на точковій мішені, який, наприклад, для електрона можна вирахувати за формулою Мотта,  F(\mathbf{q}) - формфактор,  \mathbf{q} - переданий імпульс.

Для сферичного розподілу заряду в атомі-мішені із густиною  \rho(r) , формфактор дорівнює

 F(\mathbf{q}) = \int \rho(r) e^{i \mathbf{q} \cdot \mathbf{r}/\hbar}  d^3r  ,

де  \hbar - зведена стала Планка.

Джерела[ред.ред. код]

  • Фрауэнфельдер Г., Хенли Э. Субатомная физика. — М.: Мир, 1979. — 736 с.