Фотон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
фотон
склад: фундаментальна частинка
родина: бозон
група: калібрувальні бозони
покоління: перше
взаємодії: Електромагнітна
Гравітаційна
античастинка: істинно нейтральна
статус: стабільний
символ:  \gamma \,
Маса: 0
Електричний заряд: 0
спін: 1


Фото́н (грец. Φωτόνιο)— квант електромагнітного випромінювання, елементарна частинка, що є носієм електромагнітної взаємодії.

Характеристики [ред.]

Фотони не мають електричного заряду. Їхні основні характеристики: енергія, зв'язана з частотою за допомогою формули  E = \hbar \omega і спін рівний одиниці. Фотон є істинно-нейтральною частинкою, що означає, що його античастинка є тим самим фотоном.

Імпульс фотона визначають за формулою

 p = \frac{E}{c} = \frac{\hbar \omega}{c}

Фотони видимого світла мають енергії в діапазоні від 1,7 до 3 еВ; вони з'являються при переходах атомів і молекул із збуджених станів в стани з меншою енергією. Гамма-фотони появляються в результаті аналогічних процесів, що відбуваються в середині атомних ядер. При гальмуванні електронів високих енергій можуть бути отримані фотони дуже великих енергій — до 1000 МеВ, що майже в 2 000 разів перевищує власну енергію нерухомого електрона. Фотони високих енергій можуть перетворитися в пару заряджених частинок — електрон й позитрон. При цьому енергія фотона, що зникає, повинна бути більшою за суму власних енергій частинок, що з'явилися.

Модель фотонного газу Бозе — Ейнштейна [ред.]

Квантова статистика, що застосовується до систем частинок з цілим спіном, була запропонована у 1924 році індійським фізиком Бозе для квантів світла та розвинена Альбертом Ейнштейном для усіх бозонів. Електромагнітне випромінення в середині деякого об'єму можна розглядати як ідеальний газ, який складається з сукупності фотонів, що практично не взаємодіють один з одним. Термодинамічна рівновага цього фотонного газу досягається шляхом взаємодії зі стінками порожнини. Вона наступає тоді, коли стінки випромінюють у одиницю часу стільки ж фотонів, скільки поглинають.[1]

Посилання [ред.]

  1. А. С. Василевский, В. В. Мултановский. Статистическая физика и термодинамика = Статистическая физика и термодинамика. — Москва: Просвещение, 1985. — Т. 2. — С. 163—167.