Фракійці
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фракійці — загальна назва групи індоєвропейських племен, що населяли в давнину південний схід Балканського півострова, а також північно-східне узбережжя Егейського моря, завойоване Птолемеями, а потім відвойоване македонським царем Філіппом V.
Зміст |
[ред.] Історія
Після Третьої Македонської війни (171–168 до н.е.) фракійці вишли з-під влади Македонії. На початку 1 століття до н.е. знаходилися в союзі з Мітрідатом VI Евпатором, після його поразки у Третій Мітрідатовій війні (74–63 до н.е.) опинилися у сфері впливу римлян, проти яких вели вперту боротьбу. У 60–45 до н.е. північно-фракійскі племена були об'єднані правителем даків Беребістою. У 1 столітті нашої ери виникло велике об'єднання північно-фракійских племен, в якому провідна роль належала дакам. За римського імператора Юлія-Клавдія у 1 столітті основна територія Фракії була перетворена на римську провінцію. Область даків була завойована і стала римською провінцією при Траяні в 106 році, але при Авреліані була фактично загублена римлянами. В період Великого переселення народів фракійці змішались з іншими племенами і стали складовим етнічним елементом при формуванні сучасних народів — болгарів, румунів та ін.
[ред.] Мистецтво
До найдавніших пам'яток мистецтва фракійців (кінець 2 — початок 1 тисячоліття до н.е.) відносять дольмени — багатоманітну за формою кераміку, в тому числі посудини на зразок Віланової культури), нерідко з пластичним декором у вигляді каннелюр, «гульок», тощо.
Унікальний скарб золотих предметів з Вилчитрина у північній Болгарії — судини і кришки для посудин, прикрашені вишуканим спіралеподібним орнаментом, інкрустованим сріблом. Характерна для фракійців культура Басарабі у Румунії (перша половина 1 тисячоліття до н.е.) — укріплені і відкриті поселення з дерев'яними наземними спорудами, обмазувані глиною. Чорна лощена кераміка (чаші, миски, келихи) з декором у вигляді каннелюр, а також зі штампованими і гравірованими геометричними узорами з білою інкрустацією, що виявляє зв'язок з культурою місцевих племен епохи бронзи.
У 6–5 століттях до н.е. мистецтво фракійців вступило у зіткнення з культурою скіфів. Звіриний стиль фракійців, що переживав розквіт у 6–3 століттях до н. е., відрізняється місцевими особливостями: золоті, срібні і бронзові пластинки та шоломи з узагальненими наївно-виразними зображеннями птахів, звірів, вершників, сцен боротьби звірів, зазвичай покритими узором у вигляді кругів, крапок, штрихів. З 5 століття до н. е. на фракійців впливала старогрецька цивілізація, що посилювалася.
До 4–3 століття до н.е. відноситься спорудження фракійського міста Севтополя, створення численних пам'яток греко-фракійського мистецтва, що належать до шедеврів античної художньої культури (Казанликська гробниця, скарб золотих судин з Панагюриште та ін.). На зламі 1 століття до н. е. — 1 століття нашої ери племена даків споруджують у горах Трансильванії систему фортець: Гредіштя-Мунчелулуй, Пьятра-Рошіє, Блідарул та ін. До епохи римського завоювання відносяться срібні, бронзові і залізні поховальні шоломи з масками, що відрізняються яскравою фізіономічною виразністю і досконалістю технічного виконання, статуетки і стели з рельєфним зображенням, так званого, фракійського вершника, надгробні портрети, статуї, судини із золота, бронзи, скла. На початку 1 тисячоліття нашої ери мистецтво фракійців поступово занепадає, набуваючи провінциально-римського характеру.
[ред.] Див. також
[ред.] Джерела
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
