Фракійці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Індоєвропейці

Індоєвропейські мови
Албанська  ·  Вірменська
Балтійські  ·  Кельтські
Германські  ·  Грецька
Арійські  ·  Італійські
Слов'янські  

мертві: Анатолійські ·  Палеобалканські (Дакська,
Фрігійська, Фракійська) ·  Тохарські

Індоєвропейці
Албанці ·  Вірмени
Балти ·  Кельти ·  Германці
Греки ·  Індоарійці
Іранці ·  Романці ·  Слов'яни

історичні: Хетти ·  Кельти  ·  Германці  ·  Скіфи  · 
Іллірійці · 
Італіки  ·  Фракійці  ·  Тохари 

Протоіндоєвропейці
Мова ·  Суспільство ·  Релігія
 
Прабатьківщина індоєвропейців
Курганна гіпотеза ·  Анатолійська гіпотеза · 
Вірменська гіпотеза ·  Індійська гіпотеза · 
Теорія палеолітичної безперервності
 
Індоєвропеїстика
Фракійський вояк, червонофігурний вазопис

Фракійці (іноді тракійці, траки) — загальна назва групи індоєвропейських племен, що населяли в давнину південний схід Балканського півострова, а також північно-східне узбережжя Егейського моря, завойоване Птолемеями, а потім відвойоване македонським царем Філіппом V.

Історія[ред.ред. код]

Після Третьої Македонської війни (171–168 до н.е.) фракійці вишли з-під влади Македонії. На початку 1 століття до н.е. знаходилися в союзі з Мітрідатом VI Евпатором, після його поразки у Третій Мітрідатовій війні (74–63 до н.е.) опинилися у сфері впливу римлян, проти яких вели вперту боротьбу. У 60–45 до н.е. північно-фракійскі племена були об'єднані правителем даків Беребістою. У 1 столітті нашої ери виникло велике об'єднання північно-фракійских племен, в якому провідна роль належала дакам. За римського імператора Юлія-Клавдія у 1 столітті основна територія Фракії була перетворена на римську провінцію. Область даків була завойована і стала римською провінцією при Траяні в 106 році, але при Авреліані була фактично загублена римлянами. В період Великого переселення народів фракійці змішались з іншими племенами і стали складовим етнічним елементом при формуванні сучасних народів — болгар, румунів та ін.

Мистецтво[ред.ред. код]

До найдавніших пам'яток мистецтва фракійців (кінець 2 — початок 1 тисячоліття до н.е.) відносять дольмени — багатоманітну за формою кераміку, в тому числі посудини на зразок Віланової культури), нерідко з пластичним декором у вигляді каннелюр, «гульок» тощо.

Унікальний скарб золотих предметів з Вилчитрина у північній Болгарії — судини і кришки для посудин, прикрашені вишуканим спіралеподібним орнаментом, інкрустованим сріблом. Характерна для фракійців культура Басарабі у Румунії (перша половина 1 тисячоліття до н.е.) — укріплені і відкриті поселення з дерев'яними наземними спорудами, обмазувані глиною. Чорна лощена кераміка (чаші, миски, келихи) з декором у вигляді каннелюр, а також зі штампованими і гравірованими геометричними узорами з білою інкрустацією, що виявляє зв'язок з культурою місцевих племен епохи бронзи.

У 6–5 століттях до н.е. мистецтво фракійців вступило у зіткнення з культурою скіфів. Звіриний стиль фракійців, що переживав розквіт у 6–3 століттях до н. е., відрізняється місцевими особливостями: золоті, срібні і бронзові пластинки та шоломи з узагальненими наївно-виразними зображеннями птахів, звірів, вершників, сцен боротьби звірів, зазвичай вкритими візерунками у вигляді кіл, крапок, штрихів. З 5 століття до н. е. на фракійців впливала старогрецька цивілізація, що посилювалася.

До 4–3 століття до н.е. відноситься спорудження фракійського міста Севтополя, створення численних пам'яток греко-фракійського мистецтва, що належать до шедеврів античної художньої культури (Казанликська гробниця, скарб золотих судин з Панагюриште та ін.). На зламі 1 століття до н. е. — 1 століття нашої ери племена даків споруджують у горах Трансильванії систему фортець: Гредіштя-Мунчелулуй, Пьятра-Рошіє, Блідарул та ін. До епохи римського завоювання належать срібні, бронзові і залізні поховальні шоломи з масками, що відрізняються яскравою фізіономічною виразністю і досконалістю технічного виконання, статуетки і стели з рельєфним зображенням, так званого, фракійського вершника, надгробні портрети, статуї, посуд із золота, бронзи, скла. На початку 1 тисячоліття нашої ери мистецтво фракійців поступово занепадає, набуваючи провінціально-римського характеру.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Hermann Ament: Frühe Völker Europas. Thraker – Illyrer – Kelten – Germanen – Etrusker – Italiker – Griechen. Stuttgart 2003. ISBN 3-8062-1758-0
  • Konstantin Bošnakov: Die Thraker südlich vom Balkan in den „Geographika“ Strabons. Quellenkritische Untersuchungen. Wiesbaden 2003. ISBN 3-515-07914-9
  • Rudolf Echt (Red.), Jutta Frings (Hrsg.): Die Thraker. Das goldene Reich des Orpheus. Katalog Ausstellungshalle Bonn. Zabern, Mainz 2004. ISBN 3-8053-3341-2
  • Erik Hühns: Troja und Thrakien. Ausstellungskatalog Berlin-Sofia. Akademie der Wissenschaft, Berlin 1981.
  • Rumen Ivanov, Gerda von Bülow: Thracia. Eine römische Provinz auf der Balkanhalbinsel. Zaberns Bildbände zur Archäologie. Orbis Provinciarum. Zabern, Mainz 2008. ISBN 3-8053-2974-1
  • Manfred Oppermann (Archäologe): Thraker, Griechen und Römer an der Westküste des Schwarzen Meeres. Zaberns Bildbände zur Archäologie. Zabern, Mainz 2007. ISBN 3-8053-3739-6
  • Manfred Oppermann: Der thrakische Reiter des Ostbalkanraumes im Spannungsfeld von Graecitas, Romanitas und lokalen Traditionen. Langenweißbach: Beier und Beran, 2006
  • Manfred Oppermann: Thraker zwischen Karpatenbogen und Ägäis. Leipzig, Urania-Verlag, 1984, 1. Aufl., 1. – 20. Tsd
  • Heinz Siegert: Auf den Spuren der Thraker. Wo einst Apollo lebte. Frankfurt am Main 1979. ISBN 3-596-26403-0
  • Ivan Venedikov, Todor Gerassimov: Thrakische Kunst. Seemann. Leipzig 1976.
  • Joseph Wiesner: Die Thraker. Studien zu einem versunkenen Volk des Balkanraumes. Stuttgart 1963.
  • Christo Milošev Danov: Altthrakien. De Gruyter, Berlin 1976. ISBN 3-11-003434-4
  • Christopher Webber: The Thracians 700 BC – 46 AD. Oxford 2001. ISBN 1-84176-329-2
  • Ботева-Боянова, Д., Проблеми на тракийската история и култура, София 2000 (болгарською).
  • Венедиков, Ив., Т. Герасимов, Тракийското изкуство. София 1973 (болгарською)
  • Велика радянська енциклопедія

Посилання[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.