Франко-російський союз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міст Олександра III у Парижі був закладений самим Миколою II

Франко-російський союз — військово-політичний союз Росії та Франції, що став основним вектором зовнішньої політики двох держав у 1891—1917 роках й передував створенню троїстої Антанти. Протистояв Троїстому союзу на чолі з Німеччиною.

Після розгрому у Франко-прусській війні Франція була змушена готуватись до реваншу у дипломатичній ізоляції. Відправивши у відставку Бісмарка, молодий німецький імператор Вільгельм II відмовився від Союзу трьох імператорів, який упродовж тривалого часу затверджував дружні стосунки Німеччини та Росії. Він віддавав перевагу бачити в якості головного союзника Австро-Угорщину — найнебезпечнішого суперника Росії на Балканах.

Щоб уникнути дипломатичної ізоляції, російський міністр закордонних справ Микола Гірс почав перемовини з урядом Саді Карно. Союз авторитарної імперії й демократичної республіки, що вразив усю Європу, було оформлено угодою 1891 року та секретною військовою конвенцією 18 серпня 1892 року. Сторони зобов'язувались надавати взаємну допомогу у разі нападу Німеччини чи Австро-Угорщини на Росію або Італії й Німеччини на Францію. У подальшому союз було підтверджено російсько-французькою військово-морською конвенцією 1912.

11 (23) липня [1] 1891 року до Кронштадта з візитом прибула французька військова ескадра. Імператор Олександр III особисто вітав французьких моряків; вислухав виконання французького революційного гімну «Марсельєзи» у Петергофі під час обіду [2], що вразило пітерську публіку.

21 серпня 1891 року Росія та Франція підписали угоду про консультації всіх питань та політичної домовленості двох сторін.

У 1890-их роках почало бурхливо розвиватись і культурне співробітництво Росії та Франції. Найелегантніший міст Парижа було названо на честь Олександра III, натомість у Петербурзі президент Фелікс Фор відкрив зведений за проектом Ейфеля Троїцький міст через Неву.

Не менш важливим, ніж військовий та культурний, був і економічний вимір Франко-російського союзу. Велике значення для розвитку російської економіки мали позики, які розміщувались у Франції, як державні, так і муніципальні, банківські та промислові. Окрім позик значну роль також відігравала участь французького капіталу у російських акціонерних підприємствах. На початку XX століття близько чверті усіх французьких інвестицій за межами Франції припадало на Росію.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Правительственный вестник», 13 (25) липня 1891, № 152, стор. 1.
  2. «Правительственный вестник», 17 (29) липня 1891, № 155, стор. 2.

Посилання[ред.ред. код]