Франківський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франківський район
Основні дані
Країна: Україна Україна
Місто: Lviv-prapor Alex K.png Львів
Код КОАТУУ: 4610136900
Утворений: 1973
Населення: 146414
Мапа району
Районна влада
Адреса адміністрації: м. Львів, вул. Чупринки, 85, 79044

Франкі́вський райо́н — один із районів Львівської міськради, що охоплює територію центрально-південної частини міста Львова. Місцевості з яких складається район: На байках, Богданівка (частково), Кульпарків, Кастелівка, Вулька. Створений 15 квітня 1973 року як Радянський район міста Львова. В 90-ті роки минулого століття отримав свою теперішню назву. Постійне населення станом на 1 серпня 2010 року становить 146414 людей.

Найбільші вулиці: Степана Бандери, Героїв УПА, Кульпарківська, Стрийська, Володимира Великого, Наукова, Антоновича, Коновальця, Генерала Чупринки, Княгині Ольги. На території району знаходяться такі відомі навчальні заклади як Національний університет «Львівська Політехніка» та Національний Лісотехнічний університет, спорткомплекс «Україна» (вул. Мельника), спорткомплекс «Локомотив» (вул. Федьковича), Аквапарк «Пляж» (вул. Княгині Ольги).

Адреса районної адміністрації: вул. Чупринки, 85, 79052.

Назва[ред.ред. код]

Франківський район Львова є одним з наймолодших у місті — як окрема адміністративна одиниця він був створений 15 квітня 1973 року отримавши назву Радянський район міста Львова. Однак свою сучасну назву він отримав 3 лютого 1993 року, коли ВРУ своєю постановою затвердила його нову назву — Франківський район міста Львова.[1]

Населення[ред.ред. код]

Хоча у Львові, як і в більшості великих міст спостерігається скорочення населення, у Франківському районі є незначний позитивний приріст кількості мешканців району, а протягом восьми років демографічна ситуація покращилась майже на 10 тисяч мешканців

Рік Кількість
2011 148 954
2010 148 625
2003 139 651

При цьому кількість новонароджених у районі є на стабільному рівні, а кількість померлих — поступово скорочується. Тобто приріст населення відбувається за рахунок переїзду з інших районів Львова.

Рік Народилось Померло
2009 1304
2008 1330 1691
2007 1257 1663
2006 1344 1640
2005 1287 1766
2004 1360
2003 1260
2002 1334

[2]

Історія[ред.ред. код]

Перші поселення[ред.ред. код]

Території сучасного Франківського району Львова відносно пізно увійшли до складу міста. Раніше вони були або взагалі незаселені, або ж тут знаходились села, які згодом були приєднані до Львова. Дільниці, які розташовані між центром та залізницею були забудовані у другій половині XIX століття та у міжвоєнний період, а території від вулиці Володимира Великого та до межі міста — у другій половині ХХ століття. Зокрема ще у XV столітті на території сучасної обласної психіатричної лікарні знаходився ліс. Перша згадка про приміське поселення Кульпарків датується 1426 роком. XYI століттям датується і перша згадка про село «На байках» — згодом воно дало свою назву однойменній дільниці Львова, яка постала на їх місці (сучасна вулиця Київська та прилеглі до неї).

Документ датований 1899 роком. Згадуються назви Kulparków, Lwów та Lemberg

Щоправда саме село Кульпарків було невеликим — у 1570 році воно налічувало 12 господарств, однак тут був також млин та цегельной завод. У XVII столітті над Вулецьким потоком, притокою Полтви було закладено село Вулька — воно було розташоване в районі сучасної вулиці Сахарова, де знаходяться Вулецькі пагорби. У середині XVIII століття, а точніше у 1750 році у планах міста була вказана безіменна дорога, якою проходила межа між Галицьким та Краківським передмістям — сучасна вулиця Бандери. Функцію межі, однак вже між Франківським та Галицьким районами Львова ця вулиця виконує і тепер.[Джерело?]

Початок урбаністичного освоєння[ред.ред. код]

Саме звідси у 1840 році почалось урбаністичне освоєння цієї території, щоправда першою назвою нової вулиці Львова був Новий Світ. Втім більш бурхливо ця територія почала розвиватись трохи згодом. У 1861 році, після будівництва залізниці ЛьвівПеремишль у місцевості Богданівка було збудовано найбільший у Львові хлібзавод «Меркурій» (сучасний хлібзавод N1). У 18701875 році на території колишнього села Кульпарків було збудовано психіатричну клініку.[Джерело?] Нова територія освоювалась комплексно, зокрема на перитині сучасних вулиць Бандери та Чупринки було збудовано школу святої Магдалени, яка мала неофіційну назву «Магдуся» — зараз у цьому приміщенні знаходиться відразу дві львівські школи — N3 з українською мовою викладання та N10 з польською.[Джерело?][3]

Іван Левинський та забудова Кастелівки[ред.ред. код]

Однак особливо долучились до розвитку цієї нової частини Львова видатні українські архітектори Іван Левинський та Юліан Захарієвич. У 1885 році будівельна фірма Івана Левинського розпочала освоєння цих ділянок присвоївши їм назву Кастелівка — тепер цю назву носить вулиця, яка розташована паралельно із сучасною вулицею Сахарова. На початок ХХ століття будівельна фірма Івана Левинського звела тут 50 комфортабених будинків. Не випадкого уже за часів незалежності одній з вулиць у цій дільниці Львова, яка розташована між вулицями Котляревського та Генерала Чупринки присвоїли ім'я Івана Левинського, а розташована поруч з нею невелика вулиця отримала ім'я Юліана Захарієвича

На початку 1980 років Іван Левинський за невелику ціну придбав величезний шмат землі, а коли почав його забудовувати модерними будівлями, ціни на нерухомість в цій частині Львова швидко пішли вгору, Кастелівка стала однією з найпрестижніших частин міста.[4][5][6] Втім нова частина Львова забудовувалась не лише престижними будинками. У 1890 році на початку сучасної вулиці Степана Бандери було збудовано управління та казарми міської поліції — вже у 1919 році вони перетворилась на сумнозвісну «тюрму на Лонцького», де політичних в'язнів утримувала спочатку польська, потім радянська, німецька та знову радянська влади.[7][8]

Однією з перших культових споруд, які з'явились у цій частині міста стала Церква святого Климентія папи, яку було споруджено у 18931895 роках.

Вигляд на електростанцію та трамвайне депо (1894)

Оскільки новий район користувався чималою популярністю серед жителівЛьвова, саме тут з'явилась одна з перших у місті трамвайних ліній. Для того, щоб забезпечити роботу нового виду транспорту на Вульці було збудоване трамвайне депо, а за допомогою фірми «Сіменс&Гальске» поруч із депо була зведена перша у місті електростанція потужністю 400 кінських сил, тобто сучасних 300 кВт.[9]

Але якщо спочатку трамвайна лінія пролягала лише вулицею Сапєги (суч. Бандери), то вже у січні 1907 року трамвайне сполучення з'єднало центр міста із вулицею Крижовою (Генерала Чупринки) та 29 листопада (Коновальця) — зараз за цим маршрутом ходить трамвай N2.

Території сучасного Франківського району пов'язані з біографією як видатних українців, так і поляків. Зокрема у 18961902 році у будинку 14 на вулиці Крижовій (генерала Чупринки) проживав видатний український поет Іван Франко, а у будинку N6 на вулиці Гвардійській у 19081914 роках знаходився штаб Юзефа Пілсудського. Також територія сучасного Франківського району зіграла значну роль у розвитку львівського футболу в міжвоєнний період На місці нинішньої військової частини (за радянських часів — 7-й мотострілецький Прикарпатський полк, тепер 80-й — аеромобільний полк) у міжвоєнний час було два стадіони: футбольного клубу «Погонь», який бував чемпіоном Польщі, та Товариства рухомих забав.

Також ці території на околиці Львова швидко почали перетворюватись на центр вищої освіти, зокрема військової — у 1899 році на вулиці Гвардійській було створено Кадетський корпус, який готував молодших офіцерів для австро-угорської армії. Згодом навчальний заклад працював для потреб міжвоєнного війська польського, радянської армії, врешті армії незалежної України. При цьому протягом років у ньому мінялись як спеціальності, за якими велась підготовка, так і назва навчального закладу — тепер це Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. У 1874 році на сучасній вулиці Генерала Чупринки виник ще один осередок вищої освіти — лісотехнічна школа, сучасний Національний лісотехнічний університет України.[10][11]

Міжвоєнна забудова[ред.ред. код]

У міжвоєнні роки продовжується забудова престижними будинками, зокрема у 1930 році до Львова було приєднано село Кульпарків, також у 30-ті роки було ліквідовано Городоцьке кладовище (тепер його територію частково займає Привокзальний ринок). У липні 1941 року на Вулецьких пагорбах відбулась одна з найтрагічніших подій в історії німецької окупації Львова — тут було розстріляно кілька десятків професорів Львівських вищих навчальних закладів, найбільше серед них виявилось викладачів Львівської політехніки. Серед тих, хто був знищений на Вулецьких пагорбах виявився і колишній прем'єр-міністр міжвоєнної Польщі, а на той момент професор Львівської політехніки 59-річний Казимир Бартель[12][13]

Забудова радянських часів[ред.ред. код]

Після завершення ІІ світової війни якогось особливого інтересу до цієї частини Львова радянська влада не виявляла, тож активної житлової забудови тут не велось, так само цю частину Львова, за окремими винятками, оминула індустріалізація — як підсумок — за радянських часів тут не було значного промислового будівництва, за окремими винятками. Одним з таких винятків став зведений у 1945 році на вулиці Стрийській завод «Львівприлад», і лише у 1954 році на вулиці Тургенєва (суч. Героїв УПА) з'явився ВО «Кінескоп» (зараз припинив існування, а на його місці розташувались численні бізнес-центри та офіси) а поруч з ним: ВО фототелеграфної апаратури. У 1956 році з'явилось і ВО «Термоприлад».

Натомість на околиці Львова один за одним з'являлись парки. Зокрема у 1950-х роках між вулицею Чупринки, Гіпсової та залізничною колією був закладений Кульпарківський сквер (перша назва — сквер Геологів). У 1954 році було закладено Дендропарк Львівського лісотехнічного університету, а у 60-роки ХХ століття було закладено одразу два парки: Боднарівку, який тоді отримав назву 50-річчя жовтня та Піскові Озера. Останній парк було облаштовано на місці колишніх пісчаних кар'єрів, звідки й походить назва. Тоді ж на території парку утворились і два озерця, які згодом стали одним з улюблених місць відпочинку львів'ян. Також у 50-х роках минулого століття на початку вулиці Кульпарківської відкрився кардіологічний центр. У 1952 році у Львові починається тролейбусний рух і в трамвайному депо на вулиці Городоцькій з'являється перше в місті тролейбусне депо. Втім перша тролейбусна лінія у Франківському районі пролягла по його межі — вулиці Стрийській, з'єднавши Львівський автобусний завод із центром міста. У 19611962 роках на стадіоні «Сільмаш» виступала однойменна футбольна команда — саме на її базі було створено найпопулярніший львівський футбольний клуб «Карпати».[Джерело?]

Транспортна розв'язка на перехресті вул. Володимира Великого і вул. Княгині Ольги

Однак по справжньому активне освоєння території Франківського району розпочалось лише у 1960-70-ті роки, коли вздовж вулиці Артема (суч. Володимира Великого) було розбудованого комплекс 5-9-поверхових житлових будівель, а на перехресті із вул. Стрийською — будівлю видавництва «Вільна Україна». У 1966 році на сучасній вулиці Тролейбусній з'явилось ще одне комунальне підприємство, яке визначає розвиток всього міста — тролейбусне депо.

Задля розвитку нового мікрорайону знищувались старі цвинтарі, зокрема у 1970-х роках було ліквідовано Кульпарківське кладовище. Водночас у 70-х роках ХХ століття продовжилось озелення цієї частини Львова — поруч із вулицею Артема (суч. Володимира Великого) було закладено парк Горіховий гай. Примітною будівлею 80-х років минулого століття став збудований на розі вулиць Володимира Великого та Княгині Ольги ЦУМ «Львів», який в народі отримав назву «Новий ЦУМ»[Джерело?].[14] У 1980-х роках продовжилась забудова вулиць Наукової та Княгині Ольги — останю розширили задля трамвайної колії, яка з'єднала цей район із центром міста. Трамвайну колію через Наукову мали продовжити до вулиці Трускавецької, задля цього розпочали будівництво моста, однак його так і не вдалось завершити — зараз там знаходиться автостоянка. Також у 1980 році частину вулиці Наукової та сучасної Симоненка з'єднали з центром за допомогою тролейбусної лінії. У 2012 році тролейбусну лінію по вулиці Науковій продовжили до вулиці Підстригача.[Джерело?]

У роки Незалежності України[ред.ред. код]

У 90-х роках активна розбудова району вулиць Володимира Великого-Наукової фактично припинилась, єдина значна новобудова тих часів — греко-католицька церква Володимира та Ольги на вулиці Василя Симоненка. Її будівництво розпочалось 12 серпня 1990 року, коли було освячено камінь під новобудову каплички. Власне саму церкву розпочали будувати у вересні 1991 року, відкриття та освячення храму 22 грудня 1996 року, а роботи з будівництва капличок, допоміжних приміщень, розпису храму, тривають і досі.[15]

І вже у 2000-х роках на вулиці Науковій виникли торгівельні центри — розташовані поруч супермаркети «Арсен», «ВАМ» та ряд інших.

Основні вулиці та місцевості[ред.ред. код]

Умовно Франківський район можна поділити на дві частини. Перша, стара частина тягнеться від вулиці Бандери до залізничної колії, тут переважає забудова кінця XIX та довоєнна забудова, престижна малоповерхова, котеджна забудова. Зокрема саме в цій ділянці Львова, а саме на вулиці Коновальця було продано найдорожчий у місті особняк — за 800 тисяч доларів[16]

вулиця Коновальця, 78 (1925) за проектом Яна Новорити.

Основними вулицями в цій частині є Героїв УПА, Антоновича, Сахарова, Кульпарківська.

Друга частина Франківського району обмежена чотирикутником вулиць Володимира Великого-Кульпарківської-Наукової-Стрийської який пересікається вулицею Княгині Ольги. Тут переважає багатоповерхова забудова — «хрущовки» а також будинки в стилі конструктивізму 70-90-х років минулого століття. В обидвох частинах району є вкраплення найновішої забудови 2000-х та 2010-х років.

Пам'ятники, пам'ятні місця[ред.ред. код]

Відкриття нового монумента, 2011 рік

У Франківському районі Львова не має значної кількості пам'ятників. Одним з найвідоміших пам'ятників, які тут розташовані — відкритий 3 липня 2011 року у Студентському парку пам'ятник знищеним львівським професорам, який вшановує пам'ять викладачів львівських вишів, які були на цьому місці, Вулецьких пагорбах, знищені нацистами у перші дні війни. У ніч з 3 на 4 липня 1941 року тут було розстріляно 28 науковців. Спочатку пам'ять професорів була вшанована тільки хрестом, встановленим на місці вбивства, однак у 2011 році завдяки зусиллям «Львівської політехніки» та мерій Львова та Вроцлава постав монумент.[17]

Культові споруди[ред.ред. код]

УГКЦ[ред.ред. код]

Церква св. Володимира і Ольги, вул. Симоненка

Поза сумнівом найбільшим храмом у Франківському районі є греко-католицький собор святих Володимира та Ольги на вулиці Симоненка. Камінь на місці майбутнього храму було закладено 12 серпня 1990 року, восени того ж року була зведена каплиця, а будівництво храму розпочалось у вересні 1991 року. Його зведено за проектом Мирона Вендзиловича. Хоча 22 грудня 1996 року відбулось освячення храму, будівельні та опоряджувальні роботи в ньому тривали. При храмі діє каплиця Святого Великомученика Пантелеймона, бібліотека, ряд мирянських організацій, гуртки та численні спільноти, зокрема тут проводять свої зібрання групи Анонімних Алкоголіків(АА)[18]та Анонімних Наркоманів(АН), Центр християнської родини. Також на території храму збудовано адміністративно-господарський будиночок. Тут будуть розміщені: адміністративні приміщення, майстерня та трапезна для неповносправних, приміщення для гурткової роботи, християнське кафе, книгарня тощо. До свята Богоявлення Господнього у 2010 році на території храму було збудовано каплицю Водосвяття за спеціальним проектом із чашею всередині для освячення води та багатьма краниками.[19]

На вулиці Володимира Великого 10-а знаходиться ще один греко-католицький храм — Вознесіння Господнього[20]

Храм святого Климентія, Папи Римського на вулиці Чупринки,70 знаходиться в приміщенні комплексу монастиря кармеліток босих, спорудження якого розпочалось 5 вересня 1893 року на Кастелівці. Автором проекту храму був Ф. Штатц, який працював у Кьольні, а пристосовував проект до особливостей ділянки видатний український архітектор Іван Левинський. Храм потерпів під час українсько-польської війни 1918 року — було пошкоджено його дах. У міжвоєнні роки не лише було його відремонтовано, а й продовжувались роботи з перебудови та опорядження храму та його території. 25 червня 1939 року Львівський архієпископ Болеслав Твардовський провів коронацію ікони Матері Божої Неустанної помочі єпископськими золотими коронами.

У вересні 1939 р. під час нальоту німецької авіації був знищений шпиль вежі костелу. Хоча більшовицька влада не ліквідувала цілком монастир, сестрам залишили лише кілька келій, а більшу частину кляштору перетворили на притулок для бездомних та старців, що призвело до значної руйнації приміщень.

Відповідно до заповіту Архиєпископа Б. Твардовського, після його смерті 22 листопада 1944 р. урну з його серцем вмуровано в стіну вівтаря костелу.

На початку 1946 р. було прийнято рішення про виїзд сестер-кармеліток до Польщі. 13 травня того року відправили останню Службу Божу, і черниці виїхали до Перемишля, а потім до Каліша, де збудували новий монастир. З собою сестри забрали чудотворну ікону, частину скульптур, літургічні шати, начиння та урну з серцем Архиєпископа. Декілька скульптур передали львівському костелу св. Антонія.

Після від'їзду монахинь приміщення монастиря та костелу зайняла частина внутрішніх військ НКВС, а у 60-х роках минулого століття — телефонна станція. При цьому було понищено та перебудовано внутрішні приміщення церкви. І лише в роки незалежності України «Укртелеком» передав частину приміщень УГКЦ, де зараз і розташовано храм святого Климентія Папи Римського.[21]

На вулиці Залізняка, 11 знаходиться ще один греко-католицький храм — святого Йосифа обручника, який обслуговує Згромадження сестер святого Вікентія УГКЦ. Цю ділянку у 1906 році придбали отці-єзуїти. У 1914 році вони отримали дозвіл на спорудження каплиці, однак її спорудження завершилось лише у 1927 році. Під час війни її було пошкоджено, а 21липня 1949 року було передано Львівському лісотехнічному інституту. Тут розмістився навчальний корпус актовий зал, а на місці пошкодженої каплиці — танцювальний зал. У 1991 році почався процес повернення каплиці та всіх її будівель церкві — тут оселились сестри-монахині, однак лише у 1995 році Лісотехнічний інститут повністю звільнив святиню.[22][23]

На вулиці Науковій 23/4 зараз ведеться будівництво храму Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста господнього. Ще один греко-католицький храм Різдва Івана Хрестителя будується на вулиці Л. Кобилиці, 31 При обласній психіатричній лікарні, що на вулиці Кульпарківській діє каплиця святого Йосифа якою опікується отець-емерит Іван Курач.

На території Академії сухопутних військ на вулиці Гвардійській, 32 при центрі військового капеланства діє храм святого архистратига Михаїла. Будівництво військового храму було ініційовано ще у 1934 році. У 19361937 роках вдалось збудувати каплицю, однак після війни тут розмістились лекційні кімнати. Військовий храм відродився лише за часів незалежності України. Оскільки ж приміщення каплиці на той момент було повністю перебудовано, то священикам віддали приміщення колишнього австрійського військового клубу. Перше Богослужіння тут було проведено у 2000 році. 20 листопада 2005 року був освячений відновлений військовий храм.[24]

Також у Франківськом районі поруч із студентськими гуртожитками НУ Львівська політехніка знаходиться храм Блаженного священномученика Олексія Зарицкого, яким опікується центр студентського капеланства. А на вулиці Природній (поруч з Львівським Лісотехнічним університетом) знаходиться ще один студентський храм святого Володимира.[25][26]

УПЦ КП[ред.ред. код]

Українська православна церква Київського патріархату представлена на території Франківського району двома однойменними храмами Стрітення Господнього на вулиці Княгині Ольги, 5-а та Володимира Великого, 93. Перший з них цікавий тим, що хоча це сучасний храм, однак він є дерев'яним.

УАПЦ[ред.ред. код]

На території парку Боднарівка (перехрестя вулиць Наукової та Стрийської) знаходится церква Бориса та Гліба яка належить до Львівської єпархії УАПЦ.

УПЦ МП[ред.ред. код]

Свято-Троїцький храм на вулиці Антоновича належить до Львівської Єпархії УПЦ МП. Сама громада була зареєстрована ще наприкінці 90-х років минулого століття, однак лише у листопаді 2003 року їй вдалось придбати одне з приміщень збанкрутілого заводу «Кінескоп» — саме на цих руїнах почалось будівництво храму. Територію колишнього цеху розчистили від сміття і на його місці звели невеликий храм. У свята його відвідує до 600–700 чоловік. Окрім того при храмі діє недільна школа в якій навчається до 60 дітей. Богослужіння в храмі ведуться церковнослов'янською мовою. На дзвениці храму встановлено 8 дзвонів.[27]

Цвинтарі[ред.ред. код]

На території Франківського району немає діючих або закритих цвинтарів, водночас на території району було декілька кладовищ, які не дійшли до нашого часу. Зокрема поруч з Львівською обласною психіатричною лікарнею, де зараз проходить вул. Володимира Великого, знаходилось лікарняне кладовище. В кінці 70-х років у зв'язку з міською забудовою це кладовище ліквідовано, а останки захоронень були рідними перенесені на інші міські кладовища. Бувшого в 19251927 р.р.. директора закладу Романа Загульського лікарня перезахоронила на Личаківське кладовище. Окрім на вулиці Городоцької знаходиться Привокзальний ринок який частково займає територію ліквідованого польською владою в 1930-ті роки Городецького кладовища.[Джерело?]

Театри, кінотеатри, народні доми, Палаци культури[ред.ред. код]

У парку Горіховий гай, за адресою вулиця Володимира Великого, 14-а знаходиться кінотеатр «Сокіл» — за радянських часів він називався «Орльонок».

Стадіони[ред.ред. код]

На території Франківського району є чимало стадіонів та спортивних споруд. Серед них розташований за адресою вулиця Городоцька, 207 або Сулими, 1 стадіон «Сільмаш», який був облаштований ще у міжвоєнні роки на ньому грала польська команда RKS, а у післявоєнні роки футбольний клуб «Сільмаш». Після того, як клуб переміг у чемпіонаті та кубку області здобув грати у класі «Б» чемпіонату Радянського Союзу на базі цього клубу було створено ФК «Карпати». Від своїх попередників львівські «Карпати» оспадкували смугасту біло-зелену форму.[28]

На стадіоні «Динамо», що на вулиці Володимира Янева (бічна вулиця на початку вул.. Володимира Великого) Вулиця Володимира Янева СТ «Динамо» проводить змагання з офіцерського триборства, кульової стрільби, міні-футболу, легкої атлетики, гирьового спорту. На базі спортивного комплексу «Динамо» розміщені: — сучасний трьохзальний комплекс (важка атлетика, боротьба, лучний тир); — міні-футбольний майданчик з штучним покриттям; — 15 тенісних кортів; — футбольне поле з л/а доріжками; — лучне стрільбище.[29] На території Франківського району знаходиться Львівське державне училище фізичної культури, яке має власну спортивну базу.[30]

Власні стадіони також мають інші вищі навчальні заклади, які розташовані на території Франківського району — Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Львівський національний лісотехнічний університет. Окрім того на вулиці Мельника є стадіон «Спартак» та ПС «Україна».

Львівський аквапарк «Пляж»

Одна з найбільших спортивних споруд не лише в районі, а й у всьому Львові — комплекс водних видів спорту «Аквапарк» був збудований у червні 1985 року. У комплексі розмістився 50-метровий спортивний басейн, в якому тренувалися стрибуни у воду, групи синхронного плавання, плавці СК «Динамо», «Трудові Резерви», «Авангард», «Локомотив». У 2002 році комплекс перейшов на нову форму власності — Закрите Акціонерне Товариство. Після реконструктивних та будівельних робіт у серпні 2008 року відбулося відкриття одного з найбільших критих аквапарків України.

Аквапарк «ПЛЯЖ» — це перший у Львові комплекс, який поєднує в собі розважальний, спортивний та оздоровчий відпочинок. Загальна площа даного комплексу становить 13,5 тис. м², з них 8,5 тис. м² займає сам аквапарк та фітнес-центр.[31]

Навчальні заклади[ред.ред. код]

На території Франківського району Львова розташовано ряд вищих навчальних закладів як державної та приватної форми власності. Окрім того тут є чимало середніх спеціалізованих професійних закладів, розвинута мережа середніх загальноосвітніх шкіл.

Один з основних навчальних закладів Львова, який розташований у Франківському районі Львова — Академія сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Навчальний заклад було засновано ще у 1899 році як школа кадетів піхоти, відтоді він готував офіцерські кадри для австро-угорської, польської, радянської та української армії. Навчальний заклад протягом своєї історії неодноразово міняв свою військову спеціалізацію та назву. Деякий час він перебував у складі НУ «Львівська політехніка», однак з 1 вересня 2009 року знову став самостійним навчальним закладом.

Головний навчальний корпус Національного лісотехнічного університету

Національний лісотехнічний університет України було засновано у 1874 році, зараз у ньому навчається близько 7000 студентів. Університет включає 6 факультетів та 32 кафедри.[32]

Окрім того на території Франківського району розташовані гуртожитки Національного університету «Львівська політехніка», навчальні корпуси Львівського державного інституту новітніх технологій та управління імені В'ячеслава Чорновола, Львівський інститут менеджменту, Львівський медичний інститут, Львівський університет бізнесу та права, Львівська філія Державного університету інфораційно-комунікаційних технологій.

Медицина[ред.ред. код]

Як і інші райони міста Львова Франківський має добре розвинути як медичну, так і аптечну мережу. Щодо медичних установ, то в районі є як медичні заклади загальноміського і навіть загально обласного значення, так і поліклініки та амбулаторії сімейної медицини, які розраховані на надання медичної допомоги винятково мешканцям району чи конкретного мікрорайону.

На вулиці Чупринки, 45 розташовані корпуси 5-ї міської клінічної лікарні яка надає медичну допомогу 160 тисячам мешканців Франківського а також частини Галицького та Залізничного районів. У ній є 430 ліжок та функціонує 7 стаціонарних відділень: терапевтичне, нефрологічне, пульмонологічне, хірургічне, урологічне, неврологічне, міський гастроентерологічний центр та відділення анестезіології та інтенсивної терапії, є поліклініка для дорослих та дитяча поліклініка. Лікарня є клінічною базою Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, науково-дослідного інституту патології крові та трансфузійної медицини і Львівського державного медичного коледжу.[33]

Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня розташована на вулиці Кульпарківській, 95 і є одним з найстаріших лікувальних закладів міста — у 1870 році на цьому ж місці було розпочато будівництво «Дому для божевільних», а її будівництво завершилось у 1875 році. На початку тут лише утримували хворих однак з розвитком психіатрії у міжвоєнні часи тут розпочали і лікарську практику. Протягом своєї історії лікарня неодноразово міняла свою назву, сучасна — з 2006 року. Також протягом історії лікарні тут з'являлись або закривались певні відділення, протягом багатьох років лікарня мала власне підсобне господарство.[34]

На вулиці Кульпарківській, 35 знаходиться ще одна велика медична установа Львівський обласний кардіологічний диспансер. Кардіоцентр було створено у 1995 році, у ньому є чотири стаціонарні відділення на 220 ліжок, зокрема 60 ліжок інфарктного відділення. Клініка використовує ряд передових медичних технологій, особливо активно вона працює над проблемою лікування інфаркту міокарду.[35]

На вулиці Котляревського, 53-а розташовано перший в Україні та єдиний у Львівській області хоспіс — комунальну міську лікарню основне призначення якої — догляд за невиліковно хворими. Ідея створення Хоспісу було закладено у програму «Українського милосердя і здоров'я» ще у 1989 році. Ним зацікавилась допомогова служба Мальтійського ордену, яка подарувала Львову частину лікарняного обладнання. Завдяки розумінню і сприянню міської адміністрації, був виділений будинок колишньої дитячої лікарні, у якому було здійснили капітальний ремонт з метою створення максимально комфортних умов для важкої категорії хворих. Сам Хоспіс було відкрито у березні 1997 року. Хоспіс розрахований на стаціонар 30 ліжок. Завданням «Хоспісу» є створення оптимальної якості життя в умовах важкої хвороби, полегшення безмежних страждань людини, її болю. КЛМЛ «Хоспіс» діє на підставі Статуту лікарні та Ліцензії на медичну практику.[36]

Окрім того на території Франківського району розташовані Львівська обласна лікарня позалегеневих форм туберкульозу, обласний лікарсько-фізкультурний диспансер, обласний шкірвенерологічний диспансер. Також є ряд поліклінік — поліклінічні відділення 3-ї, 5-ї та 10-ї міських лікарень, поліклініка психіатричної лікарні, ряд дитячих поліклінік, найбільшою поліклінікою у районі є 2- га міська поліклініка, яка розташована на вулиці Симоненка.[37][38]

Парки[ред.ред. код]

Франківський район має декілька невеликих парків — як у старій частині району, так і у новій. На перехресті вулиць Наукової та Стрийської розташований невеликий парк площею 5,8 га, який називається «Боднарівка» — саме так називається і ця частина Львова. Парк було закладено у 60-х роках минулого століття під назвою «50-річчя Жовтня». У 70-х роках минулого століття тут було встановлено списаний літак Ан-10 в якому розташовувався кінотеатр «Літак». У 20102011 році було зроблено реконструкцію парку — зроблено освітлення, встановлено лавочки, дитячий майданчик. Прикрасою паркою є церква Бориса і Гліба, яка належить до Львівської єпархії УАПЦ.[39][40]

Найбільшим парком у Франківському районі є «Горіховий гай», однак проблема в тому, що він не являє собою суцільного масиву — приблизно посередині його розділяє майже навпіл залізниця Львів-Чернівці. 12 квітня 2009 року ЛМР своєю ухвалою затвердила межі парку «Горіховий гай» — 35,8631 га при цьому вони складаються із трьох ділянок площею 2,427 га, 15,2624 га та 18,1737 га.[41]

Озеро в «Горіховому гаю»

«Горіховий гай» розпочинається навпроти будинку Податкової адміністрації, біля студентських гуртожитків «Львівської політехніки» і далі від вулиці Сахарова вздовж вулиці Бойківської і до житлової забудову вулиць Володимира Великого та Княгині Ольги. На території парку розташовано два озера, щоправда одне з них висихає а також Олеська долина де починається потік Вулька (притока Полтви). Також на території парку знаходиться кінотеатр «Сокіл» (колишній «Орльонок»). На жаль парк перебуває у критичному стані і є сильно засміченим. Назва парку походить від численний горіхів, які тут ростуть.[42]

Ще один парк у старій частині Франківського району — Студентський парк, назва якого походить від розташованих поруч студентських гуртожитків НУ «Львівська політехніка» — парк розташований на схилах Вулецьких пагорбів між вулицями Бой-Желенського та Сахарова. Загальна площа зеленої зони 15 гектарів, однак в межах парку лише 6 гектарів. Парк відомий тим, що саме тут у липні 1941 року нацистами було розстріляно львівських професорів — у пам'ять про це тут встановлено знак.[43]

Стара частина Франківського району багата на зелені зони, одна з них — Ботанічний сад Національного лісотехнічного університету України. Він був заснований у 1954 році як дендропарк. 22 лютого 1991 року постановою КМУ дендропарку надано статус Державного ботанічного саду. Всього тут росте 200 сортів дерев та чагарників, він входить до міжнародного союзу Ботанічних садів. Його площа — 10,8 гектарів. На території самого дендропарку збереглося старе дерево ясена звичайного, вік якого оцінюється в 180 років. Ці «залишки» колишніх лісів дають можливість зробити висновки, що в районі розміщення дендрарію природній ландшафт в минулому формували букові чи дубово-букові ліси по обидва боки від потоку, який тік від Пелчинських ставків, що знаходилися біля нинішнього парку культури. Ботанічний сад, окрім навчальної мети, слугує для забезпечення акліматизації та введення в культуру рідкісних, цінних або зникаючих рослин. У 1995 році рішенням Львівської міської ради Ботанічному саду в постійне користування було передано земельну ділянку площею 3,35 га, де зараз функціонує розсадник деревно-чагарникових рослин.[44]

Недалеко від Ботанічного саду лісотехнічного університету знаходиться парк «Піскові озера». Він розташований на вулиці Гординських в місцевості престижної забудови На Байках. Загальна площа парку — 5,8 гектарів, в його центрі знаходяться два невеличких ставки, які з'єднані між собою — Піщані озера, їхня площа 2,4 гектари. Парк відіграє значну рекреаційну роль. Сам парк облаштований у 1960-ті роки на місці колишніх піщаних кар'єрів, власне звідси і його назва. В радянські часи парк та озера називали Алтайськими — від радянської назви вулиці Гординського. Сучасну назву парк отримав на початку 1990-х років минулого століття.

Врешті наприкінці вулиці Коновальця розташований невеликий Кульпарківський сквер, який заклали у 1950-х роках. Спочатку він називався Парк Геологів.[45]

Водойми[ред.ред. код]

У Франківському районі розташовано декілька невеликих ставків, значна частина з них знаходяться у парках.[46]

Піскові Озера розташовані в однойменному парку між вулицями Коновальця та Чупринки у м. Львові. Штучного походження. Складаються з двох самостійний частин: північної і південної, що сполучені між собою штучною протокою . Північне озеро має довжину 180 м, ширину 50 м. Глибина озера до 1,5 м. Південне озеро штучного походження. Довжина озера 150 м ширина 100 м глибина до 1,5 м. Площа озер 2,4га. Втім за свідченням дослідника Львова Ірини Котлобулатової у цій частині вулиці Коновальця знаходився Став Франца названий на честь власника цих земель Юзефа Франца — ця територія так і називалась Францівка. Власне на місці цих ставів і утворились сучасні Піскові озера.[47]

Два невеликих ставки знаходяться на початку вулиці Володимира Великого — за адресою Володимира Великого 2 площею 0,89 га та Володимира Великого, 14 площею 1,91 га. Ставки не мають власної назви.

Невеликий ставок знаходиться на перехресті Наукової-Стрийської у якому водяться карасі, щуки, окуні.[48]

Два озера в парку Горіховий гай перебувають у загрозливому стані, одне з них повільно висихає, тож втрачають своє значення як рекреаційні. Водночас ситуацією перейнялись екологічні організації, які ініціюють акції з очищення прибережної території.[49]

У набагато кращому стані невелике озеро між вулицями Симоненка-Володимира Великого та Науковою — хоча ставок знаходиться між щільною забудовою. Він є центром відпочинкової зони у цьому мікрорайоні, в озері навіть плаває пара лебедів.[50]

З джерел поблизу вулиці Володимира Великого починається одна з приток Полтви — Вулецький потік. Далі він тече під вулицею Сахарова та повертає на вулицю Вітовського. На початку вулиці Стрийської він з'єднується із річкою Залізна Вода та утворюють річку Сороку, яка біля проспекту Шевченка вливається у Полтву. Щоправда всі ці річки знаходяться під землею. Свого часу Вулецький потік був повноводним та утворював на своєму шляху декілька ставів, з них до наших часів зберігся тільки один — на його місці облаштовано басейн «Медик».[51]

Транспорт[ред.ред. код]

Залізничний транспорт[ред.ред. код]

Хоча територією Франківського району проходить залізнична лінія Львів-Чернівці, на території району розташовано лише зупиночний пункт «Вулиця Коновальця» де зупиняються окремі електропотяги Ходорівського напрямку. Сам зупиночний пункт було збудовано у 1994 році коли у Львові здійснили першу спробу запустити міський електропотяг Львів-Сихів. Тоді ж було електрифіковану цю частину залізничного шляху.[52]

Другу спробу запровадити міський електропотяг було здійснено у грудні 2009 року коли у Львові почав курсувати міський рейковий електропотяг Сихів-Підзамче. Однак за словами дослідника Львова Ігоря Мельника наявність поблизу зупиночного пункту маленького будиночка свідчить, що зупинка потягів була тут ще на початку ХХ століття.[53]

Автостанції[ред.ред. код]

На території Франківського району немає автостанцій приміського чи далекого сполучення.[54]

Автобуси, маршрутні таксі[ред.ред. код]

Франківський район має добре розвинуту мережу ліній маршрутних таксі яка є частиною загально львівської транспортної мережі. Всі основні вулиці та об'єкти району мають транспортне сполучення з іншими частинами міста.

Трамваї[ред.ред. код]

Перша трамвайна колія була прокладена у 1895 році по тодішній вулиці Леона Сапєги (Степана Бандери), а вже у 1907 році трамвайна колія пройшла вулицями Крижовою (Чупринки) та 29 листопада (Коновальця). Ще одна трамвайна лінія з'явилась у 1931 році на вулиці На Байках (Київська). Хоча у довоєнному Львові була добре розвинута трамвайна мережа, однак на території Франківського району вона розвинулась вже у повоєнні роки. У 1952 році з'явився у сучасній конфігурації трамвай N2. Наступним етапом у розвитку трамвайної мережі став 1988 рік — тоді трамвайна колія була прокладена вулицями Сахарова та Княгині Ольги — відтоді транспортне сполучення значної частини Франківського району із центром міста здійснюється за допомогою трамвайного маршруту N3. У 1989 році його доповнив трамвай N5, який з'єднує вулиці Наукову — Княгині Ольги із вулицею Замарстинівською.

Тролейбуси[ред.ред. код]

Для Франківського району притаманна добре розвинута тролейбусна мережа, яку тут почали розбудовувати ще у 1955 році — тоді тролейбусний маршрут N4 з'єднав автобусний завод через вулицю Стрийську із площею Міцкевича, а тролейбусний маршрут N5 з'єднав 7-й кілометр вулиці Стрийської із тою таки площею Міцкевича. Втім визначальним для розвитку тролейбусної мережі став 1966 рік — тоді на вулиці Тролейбусній було збудовано тролейбусне депо — воно там знаходиться і досі. Також того року було відкрито тролейбусний маршрут N9, який з'єднав центр через вулицю Тургенєва (Героїв УПА) із Окружною. Уже у 1972 році тролейбусна мережа з'явилась на вулиці Артема (Володимира Великого), по якій почав курсувати тролейбус N3. У 1980 році з'явилась ще одна тролейбусна лінія по вулиці Кульпарківській, до Наукової. У 2012 році цю тролейбусну лінію було продовжено майже по всій вулиці Науковій — до перехрестя з вулицею Академіка Підстригача.[55]

Ринки, торгівля[ред.ред. код]

У Франківському представлено всі основні торгівельні мережі — як продуктовими товарами, так і мережі побутової техніки, різноманітних споживчих товарів, які працюють у Львові. Так само в районі є добре розвинута торгівельна мережа невеликих та середніх крамниць. Водночас в районі є декілька місць, де

Вид на Привокзальний ринок з вулиці Городоцької

концентруються торгівельні мережі. Перша з них — привокзальна частина району. Саме тут знаходиться третій за розмірами продуктово-речовий ринок міста — Привокзальний. Він займає окремий квартал обмежений вулицями Городоцькою, Сокальською, Федьковича та Алли Горської. Також частина торгівельних рядів знаходиться на площі Липневій. Ринок розташовано на місці ліквідованого у 1930-х роках минулого століття Городецького кладовища. Площа ринку становить 1,7 гектари. Окрім того поруч розташовано торгівельний комплекс загальною площею 10 670 метрів квадратних. Ринок має надзвичайно вдале розташування, адже знаходиться навпроти приміського залізничного вокзалу та недалеко від Головного залізничного вокзалу.[56]

Поруч із Привокзальним ринком знаходиться торгівельний центр «Скриня» який було відкрито у липні 2006 року. Це 4-поверхова будівля загальною площею 8300 м² та торгівельною 5900 м² де проводиться торгівля різноманітними промисловими товарами.[57]

Ще одним великим торгівельним центром району є універмаг «Львів», який розташований на вулиці Володимира Великого. Серед львів'ян він відомий також під неофіційною назвою «новий ЦУМ». Його було збудовано наприкінці 80-х років минулого століття і на свій час це був найбільший універсальний магазин в Україні. Поруч із універмагом розташовано міні-ринок «Провесінь», який має адресу вул. Княгині Ольги, 112.[58]

Ще одним місцем зосередження торгівельних мереж є середня частина вулиці Наукової, де знаходиться ряд великих супермаркетів як продовольчої групи, так і супермаркетів побутової техніки та електроніки.

Промисловість[ред.ред. код]

Франківський район у значній мірі оминула повоєнна індустріалізація — відразу після війни тут не проводились великі будівельні роботи. Попри це в районі є декілька великих підприємств, які визначають промислове обличчя міста. Щоправда значна частина колишніх радянських підприємств так і не зуміла пристосуватись до ринкових умов, тож вони або взагалі збанкрутували, або ледь-ледь животіють.

Одним з великих підприємств, яким вдалось пережити економічну кризу 90-х років минулого століття є Львівський каменеобробний завод який розташований за адресою вулиця Стрийська, 108.[59]

Також на вулиці Стрийській, 202 знаходиться НВП «Карат» Одне з не багатьох державних підприємств у місті — ДП «Львівприлад» знаходиться за адресою вулиця Стрийська, 48. Підприємство було засновано у 1945 році і зараз воно є головним виробником в Україні та в країнах СНД приладів контролю, автоматичного регулювання, вимірювання та реєстрації різних фізичних величин. Підприємство займає площу 5,46 гектарів, з них будівлі 3,6 гектари, загальна чисельність працівників — 1600 чоловік.[60]

На вулиці Науковій, 3 розташовані корпуси НВО АТЗТ «Термоприлад». Підприємство було створено у 1956 році, це було перше підприємство в СРСР яке фактично з нуля створило та розвивало школу вітчизняної промислової термометрії. За часів незалежності України підприємство продовжило випуск промислових термометрів, окрім того розпочало випуск приладів обліку тепла, вимірювання та регулювання вологості повітря. Технологічні можливості підприємства дозволяють виробляти прилади для контролю температури від мінус 271 до плюс 4000 градуси.[61]

Одним з найбільших підприємств району є Львівський ювелірний завод. Окрім того в районі є ще декілька підприємств, на жаль частина з них, як ВАТ «Львівсільмаш», «Кінескоп» фактично є втраченими.

Галерея[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.zakon.rada.gov.ua/laws/show/2987-12
  2. http://www.lv.ukrstat.gov.ua
  3. http://www.osvita.com.ua/ua/schools/lvov/sh-10 [неавторитетне джерело]
  4. http://www.map.lviv.ua/statti/zhuk.html
  5. http://www.mapia.ua/ua/lviv/addresses/str-levynskoho-i-12 [неавторитетне джерело]
  6. http://www.lviv.afisha-city.com.ua/details/Захарієвича/ [недійсне посилання]
  7. http://www.cdvr.org.ua/content/коротка-історія-тюрми-на-лонцького
  8. http://www.lonckoho.lviv.ua
  9. http://www.lvivtrans.net/tram.php
  10. http://www.asv.gov.ua/
  11. http://www.forest.lviv.ua/
  12. http://www.lwow.home.pl/albert/albert-pl.html
  13. http://www.istpravda.com.ua/reviews/2011/10/19/59754/
  14. http://www.tourist.lviv.ua/streets/ [неавторитетне джерело]
  15. http://www.viochurch.lviv.ua/
  16. http://www.makler.com.ua/?lng=ua&case=publication&sub=issues
  17. http://www.zaxid.net/home/showSingleNews.do?u_lvovi_vidkrili_pamjatnik_rozstriljanim_profesoram&objektId=1230260
  18. http://www.aa.lviv.ua
  19. http://www.viochurch.lviv.ua/
  20. http://www.city-adm.lviv.ua/catalog/view/osvita/ditachi-gurtki-pri-cerkvah/frankivskij-rajon/3325
  21. http://www.klyment-church.org.ua/
  22. http://www.dlab.com.ua/map/13989
  23. http://www.sestrymyloserdja.blogspot.com/p/blog-page_8290.html
  24. http://www.kapelanstvo.com.ua
  25. http://www.kapelanstvo.in.ua
  26. http://www.ugcc.lviv.ua/index.php?option=com_content&task=category&sectionid=1&id=1&Itemid=97
  27. http://www.orthodox.lviv.ua/lvivep/p_stroic/ p_stroic.htm
  28. http://www.fckarpaty.lviv.ua/ua/history/
  29. http://www.dynamo-lviv.com
  30. http://www.ufk.lviv.ua/
  31. http://www.aqualviv.com.ua
  32. http://www.forest.lviv.ua/
  33. http://www.k5mkl.lviv.ua
  34. http://www.guoz.lviv.ua/ukr/medychni0zaklady/144.html
  35. http://www.Guoz.lviv.ua/ukr/medychni0zaklady/
  36. http://www.sites.google.com/site/hospislviv/
  37. http://www.dovidka.lviv.ua/index.php?cont=subch &scid=42&page=
  38. http://www.dlab.com.ua/rubrika/203
  39. http://www.nedaleko.ua › Пам'ятки
  40. http://www.wz.lviv.ua/articles/49819
  41. http://www.zik.ua/ua/news/2009/12/04/207340
  42. http://www.lvivske.info/index.php/en/ves-lviv/statti/ekskursii-onlayn/lviv/parky-ta-sady/gorihovyj
  43. http://www.lvivske.info/index.php/uk/ves-lviv/statti/ekskursii-onlayn/lviv/parky-ta-sady/stpark
  44. http://www.botsad.nltu.edu.ua/
  45. http://www.mapyourinfo.com/wiki/uk.../Вулиця%20Коновальця%20(Львів)/
  46. http://www.together.lviv.ua/index.php?id=753
  47. http://www.vydavnytstvo.plastscouting.org/vor/arkhiv/149/5.html
  48. http://www.aktive.lviv.ua/forum-f145.html
  49. http://www.ltdaily.info/lviv/u-lvovi-na-odne-chyste-ozero-bilshe
  50. http://www.pohlyad.com/index.php?id=30&no_cache=1.
  51. http://www.vydavnytstvo.plastscouting.org/vor/arkhiv/149/5.html
  52. http://www.vox-populi.com.ua/storinka-avtora/spicer-vasil
  53. http://www.macsanomat.com/.../,
  54. http://www.ct.lviv.ua/uk/tourism/stations/
  55. http://www.lvivtrans.net/trol.php
  56. http://www.dlab.com.ua/rubrika/172
  57. http://www.skrynya.lviv.ua
  58. http://www.dlab.com.ua/rubrika/66
  59. http://www.kamenyarlkz.com/
  60. http://www.lvivprylad.com
  61. http://www.thermo.lviv.ua