Френк Бренгвін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Френк Бренгвін
Joseph Simpson (British, 1879-1939), Frank Brangwyn, c.1928.jpg
Джозеф Сімпсон (1879-1939, Англія). «Френк Бренгвін», офорт, 1928 р.
Ім'я при народженні Frank William Brangwyn
Дата народження 13 травня 1867(1867-05-13)
Місце народження Брюгге, Бельгія
Дата смерті 11 червня 1956(1956-06-11) (89 років)
Місце смерті Велика Британія, власний будинок, Сасекс
Національність англієць
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Жанр пейзаж, побутовий жанр
Навчання автодидакт
Напрямок реалізм
Вплив Джеймс Вістлер

Сер Френк Вільям Бренгвін (Sir Frank William Brangwyn; 13 травня 1867, Брюгге, Бельгія11 червня 1956) — валійський графік і живописець. У своїй творчості приділяв велику увагу сучасному індустріальному місту та темі праці, відобразив життя народів багатьох країн.

Життєпис[ред.ред. код]

Френк Бренгвін ходить з родини священика. Батько цікавився малюванням і архітектурними проектами, брав участь у конкурсі з проектуваннюя приходської церкви, котрий проводило бельгійське товариство Св. Фоми та Св. Луки. Він отримав перший приз і запрошення на службу у Бельгію. Тому Френк Бренгвін народився не у Британії, а у Бельгії в родині валійського священика.

Хлопець мав художні здібності, але систематичної художньої освіти не мав[1]. Він автодидакт із яскравими здібностями, котрий створив себе сам. Працював як дизайнер, графік і художник-монументаліст. Серед його учнів — художник зі Сполучених Штатів Дин Корнуелл (1892—1960).

Подорожі майстра[ред.ред. код]

Художник створив декілька подорожей, серед кортих відвідини Чорного моря, столиці Туреччини Стамбула, Іспанії, Марокко, Арабського Єгипту, Південної Африки. Це висвітлило його палітру, а деякі картини отримали незвичну чи дратівливу колористичну гаму.

Ще 1895 року на творчість Френка Бренгвіна звернув увагу паризький арт-ділер Зігфрід Бінг, котрий замовляв майстру ескізи на створення вітражів, плакатів, гобеленів, декоративних панно. Ескізи майстра переводили у матеріал майсти фірми Луї Тіффані. Серед творів майстра — дизайн меблів, кераміки, посуду, нових інтер'єрів і навіть архітектурних споруд. За підрахунками 1952 року Френк Бренгвін створив близько 12.000 творів.

Шлюби художника[ред.ред. код]

1896 року Френк Бренгвін узяв шлюб із пані Люсі Рей, але подружжя не мало дітей. Люсі Рей померла 1924 року.

У худжника був другий громадянський шлюб із пані Еллен Кейт Честерфілд, котра народила йому сина.

Бренгвін-графік[ред.ред. код]

Френк Бренгвін був відомим графіком початку 20 століття. Він звернувся до створення офортів, але сміливо і нетипово. Так, він працював на великих цинкових стулках замісь мідних[2], започаткувавши монументалізм навіть у офортах, що десятиліттями виготовлялись альбомного формату і розробляли побутові чи інтимні теми.

1906 року він створив черговий офорт великого розміру, подавши венеціанську церкву Санта Марія делла Салюте через щогли вітрильника. Офорт визнали кращим на виставці у місті Мілан 1906 року і присудили золоту медаль.

В творчому доробку Френка Бренгвіна більше 500 гравюр, 280 літографій, близько 400 дереворитів.

Вибрані твори[ред.ред. код]

  • «Шторм на морі», олійний живопис, 1889
  • «Милосердя», олійний живопис, 1890, Ермітаж, Санкт-Петербург [3]
  • «Аваія на морі », літографія
  • «Бурлаки», офорт, 1906
  • «Санта Марія делла Салюта», офорт, 1906
  • Шістнадцять декоративних панно, Бренгвін Холл, Свансеа, Уельс.

Джерела[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  • Gaunt, William, The Etchings of Frank Brangwyn RA, London: The Studio Limited, 1926
  • Furst, Herbert, The Decorative Art of Frank Brangwyn, London: John Lane, The Bodley Head Ltd, 1924
  • Galloway, Vincent, The Oils and Murals of Sir Frank Brangwyn RA, Leigh-on-Sea, Frank Lewis, 1962
  • «Очерки по истории и технике гравюры», М. «Изобразительное искусство», 1987

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Очерки по истории и технике гравюры», М. «Изобразительное искусство», 1987
  2. «Очерки по истории и технике гравюры», М. «Изобразительное искусство», 1987
  3. Гос. Эрмитаж, каталог 2, Западноевропейская живопись, Ленинград, «Аврора», 1981, с.249

Посилання[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]