Франсуа Жозеф Бозіо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франсуа Жозеф Бозіо
Francois-Joseph Bosio
FJ. Bosio.jpg
барон Жозеф Бозіо
Дата народження 19 березня 1768(1768-03-19)
Місце народження Монако
Дата смерті 29 липня 1845(1845-07-29) (77 років)
Місце смерті Париж
Національність Франція Франція
Жанр скульптура
Напрямок класицизм, неокласицизм
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону

Франсуа Жозеф Бозіо (фр. Francois-Joseph Bosio; *19 березня 1768, Монако — †29 липня 1845, Париж) — французький скульптор, представник класицизму.

Біографія[ред.ред. код]

Франсуа Жозеф Бозіо народився у 1768 році в Монако. Навчався в Парижі у відомого скульптора Огюстена Пажу (17851788 рр.). Сприйнятливий і працьовитий, Бозіо успішно оволодів основами професії. Близько 1790 року в якості офіцера французької армії їде в Італію. З 1802 році відновлює заняття скульптурою, його наставником стає знаменитий венеціанський майстер Антоніо Канова. Перебуває у Італії близько сімнадцяти років, а в 1807 році Бозіо повертається до Франції.

Його твори користуються успіхом, і художника навіть нарікають «французьким Канова». Вплив Канови знайшов вираження в роботах для Вандомської колони. У 1807 році бере участь у виготовленні 20 барельєфів для Вандомській колони у Парижі. Виконує кілька скульптурних портретів імператриці Жозефіни, один з яких знаходиться нині в Ермітажі. Ліпив погруддя імператора і видних діячів Імперії. У своїй творчості майстер використовує традиції неокласицизму в його пом'якшеному варіанті. Часом у творах Бозіо відчутно виявляються віяння романтизму. Скульптор ідеалізує натуру: жінки у нього завжди красиві і витончені, чоловіки величаві і мужні. Протягом свого довгого життя майстер незмінно користувався прихильністю правителів Франції тієї бурхливої ​​епохи.

Скульптор створював портрети імператора і обох імператриць, королів і королев, що змінювали один одного, принців і принцес, придворних, полководців і багатьох інших сучасників. Виставляв у Паризькому салоні композиції на релігійні, міфологічні, жанрові теми, працював і як монументаліст, виконуючи державні замовлення. Після 1830 року займається в основному класикою.

Помер видатний скульптор 29 липня 1845 року в Парижі. Похований на кладовищі Пер-Лашез.

Основні праці[ред.ред. код]

  • Амур, що зводить Невинність (18081810 рр.., Санкт-Петербург, Ермітаж)
  • 20 барельєфів для колони Великої Армії на Вандомській площі (18071810 рр.., Париж)
  • Бюст Наполеона I (1810 р., Версаль)
  • Бюст Жозефіни (до 1814 року, Діжон, Музей витончених мистецтв)
  • Імператриця Марія Луїза (до 1814 року, Монте-Карло)
  • Бюст Людовіка XVIII (1814 р., Марсель, Музей витончених мистецтв)
  • Герцог Енгіенскій (1815–1817, Версаль, Нац. музей)
  • Арістей — божество садів (1817 р.)
  • Гіацинт (1817 р.)
  • Мавка Салмакіда (1819 р.; 1837 р.)
  • Статуя Людовіка XIV (1822 р., площа Перемоги, Париж)
  • Генріх IV. Дитина (1824 р., Париж, Лувр)
  • Пам'ятник Людовику XIV (18161822 рр.., Париж, площа Вікторії)
  • Бюст Карла X (близько 1825, Версаль)
  • Квадрига, що вінчає арку Карузель в Парижі (18281929 рр..)
  • Барельєфи на мавзолеї графині Демидової (1830 р., кладовище Пер-Лашез)
  • Діва Марія (1835 р., Париж, Лувр)
  • Статуя Флори (1840 р., Турин, Королівський палац)
  • Статуя Наполеона I (1840, Булонь-сюр-Мер),
  • Історія та Мистецтва, що прославляють Францію (1844 р., Версаль, Національний музей),
  • Юна індіанка, що одягає на ногу браслет з раковин (1845 р., Авіньйон, Музей Кальве).

Почесні звання та нагороди[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • L. Barbarin, Étude sur Bosio, sa vie et son œuvre, Monaco, 1910.
  • Pierre Kjellberg, Le Nouveau guide des statues de Paris, La Bibliothèque des Arts, Paris, 1988