Франсуа Жозеф Бозіо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франсуа Жозеф Бозіо
Francois-Joseph Bosio
Francua Bosio.jpg
барон Жозеф Бозіо
Дата народження 19 березня 1768
Місце народження Монако
Дата смерті 29 липня 1845
Місце смерті Париж
Національність Франція Франція
Жанр скульптура
Напрямок класицизм, неокласицизм
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону

Франсуа Жозеф Бозіо (фр. Francois-Joseph Bosio; *19 березня 1768, Монако — †29 липня 1845, Париж) — французький скульптор, представник класицизму.

Біографія[ред.ред. код]

Франсуа Жозеф Бозіо народився у 1768 році в Монако. Навчався в Парижі у відомого скульптора Огюстена Пажу (1785-1788 рр.). Сприйнятливий і працьовитий, Бозіо успішно оволодів основами професії. Близько 1790 року в якості офіцера французької армії їде в Італію. З 1802 році відновлює заняття скульптурою, його наставником стає знаменитий венеціанський майстер Антоніо Канова. Перебуває у Італії близько сімнадцяти років, а в 1807 році Бозіо повертається до Франції.

Його твори користуються успіхом, і художника навіть нарікають "французьким Канова". Вплив Канови знайшов вираження в роботах для Вандомської колони. У 1807 році бере участь у виготовленні 20 барельєфів для Вандомській колони у Парижі. Виконує кілька скульптурних портретів імператриці Жозефіни, один з яких знаходиться нині в Ермітажі. Ліпив погруддя імператора і видних діячів Імперії. У своїй творчості майстер використовує традиції неокласицизму в його пом'якшеному варіанті. Часом у творах Бозіо відчутно виявляються віяння романтизму. Скульптор ідеалізує натуру: жінки у нього завжди красиві і витончені, чоловіки величаві і мужні. Протягом свого довгого життя майстер незмінно користувався прихильністю правителів Франції тієї бурхливої ​​епохи.

Скульптор створював портрети імператора і обох імператриць, королів і королев, що змінювали один одного, принців і принцес, придворних, полководців і багатьох інших сучасників. Виставляв у Паризькому салоні композиції на релігійні, міфологічні, жанрові теми, працював і як монументаліст, виконуючи державні замовлення. Після 1830 року займається в основному класикою.

Помер видатний скульптор 29 липня 1845 року в Парижі. Похований на кладовищі Пер-Лашез.

Основні праці[ред.ред. код]

  • Амур, що зводить Невинність (1808-1810 рр.., Санкт-Петербург, Ермітаж)
  • 20 барельєфів для колони Великої Армії на Вандомській площі (1807-1810 рр.., Париж)
  • Бюст Наполеона I (1810 р., Версаль)
  • Бюст Жозефіни (до 1814 року, Діжон, Музей витончених мистецтв)
  • Імператриця Марія Луїза (до 1814 року, Монте-Карло)
  • Бюст Людовіка XVIII (1814 р., Марсель, Музей витончених мистецтв)
  • Герцог Енгіенскій (1815-1817, Версаль, Нац. музей)
  • Арістей - божество садів (1817 р.)
  • Гіацинт (1817 р.)
  • Мавка Салмакіда (1819 р.; 1837 р.)
  • Статуя Людовіка XIV (1822 р., площа Перемоги, Париж)
  • Генріх IV. Дитина (1824 р., Париж, Лувр)
  • Пам'ятник Людовику XIV (1816-1822 рр.., Париж, площа Вікторії)
  • Бюст Карла X (близько 1825, Версаль)
  • Квадрига, що вінчає арку Карузель в Парижі (1828-1929 рр..)
  • Барельєфи на мавзолеї графині Демидової (1830 р., кладовище Пер-Лашез)
  • Діва Марія (1835 р., Париж, Лувр)
  • Статуя Флори (1840 р., Турин, Королівський палац)
  • Статуя Наполеона I (1840, Булонь-сюр-Мер),
  • Історія та Мистецтва, що прославляють Францію (1844 р., Версаль, Національний музей),
  • Юна індіанка, що одягає на ногу браслет з раковин (1845 р., Авіньйон, Музей Кальве).

Почесні звання та нагороди[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • L. Barbarin, Étude sur Bosio, sa vie et son œuvre, Monaco, 1910.
  • Pierre Kjellberg, Le Nouveau guide des statues de Paris, La Bibliothèque des Arts, Paris, 1988