Франсуа Мансар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Франсуа Мансар
Francois Mansard
Mansard champaigne2.jpg
Дата народження 13 січня 1598(1598-01-13)
Місце народження Париж
Дата смерті 23 вересня 1666(1666-09-23) (68 років)
Місце смерті Париж
Працював у містах Париж, Ренн, Тулуза, Блуа
Найважливіші споруди фасад церкви фельянів в Парижі, замок Бальруа, ( Блуа (замок), добудови ), палац Мезон-Лафіт, добудови в монастирі Валь де Грас
Нереалізовані проекти реконструкція королівського палацу Лувр, нова каплиця абатства Сен-Дені ( мавзолея королівських родин Франції )
Франсуа Мансар у ВікіСховищі

Франсуа Мансар (фр. Francois Mansard або Mansart, 13 січня 1598, Париж23 вересня 1666), Париж — французький архітектор 17 ст. Представник французького бароко.

Ранні роки[ред.ред. код]

Син простого тесляра, походив з ремісничого стану. Тому доброї освіти просто не міг отримати. Він був шостою дитиною в родині, де було семеро дітей. Рід був відомий через те, що дав декілька будівельників і провінційних скульпторів-декораторів. Батько помер у 1610 році, коли Франсуа Мансару було дванадцять років. Мати вийшла заміж вдруге за аптекаря.

Будівельна практика замість освіти[ред.ред. код]

У період 1612-1617 рр. працював разом із братом Жерменом Гюльтером (будівельником і скульптором ) в місті Ренн. У період 1618-1621 рр. перебрався до свого дядька в місто Тулуза, де працював разом із родичем на будівництві мостів. Отримав навички роботи в скульптурі і практичному будівництві, котрі тоді мало розрізнялись між завданнями світськими чи сакральними за призначенням.

Кар'єру архітектора розпочав як помічник відомого майстра, архітектора Соломона де Броса, що будував Люксембурзький палац в Парижі.

Головні замови архітектора[ред.ред. код]

План добудов Мансара в замку Блуа сірим кольором (ліворуч)

Першою самостійною роботою Мансара як архітектора був фасад церкви фельянів в Парижі (зруйновано).

Його твори сподобались маркізу Гастону Орлеанському, брату короля Луї 13-го. І деякий час він працював в його замку Бальруа. Потім йому доручили добудову в середньовічному замку Блуа. Завзятий архітектор встиг збудувати лише північне крило палацу, як його відсторонили від робіт. Намагання зробити найкраще спонукало архітектора ламати збудоване, якщо воно переставало подобатись майстру і відповідати його задуму. Будівельні роботи Мансара занадто багато коштували і від його послуг відмовилися. Це значно зменшило коло його замовників.

Сучасники скаржилися, що замовником архітектора міг бути лише турецький паша, так багато грошей потребували його проекти і будівельні роботи.

Серед замовників архітектора був і могутній кардинал Мазаріні. Ненависть до Мазаріні згодом перенесли і на архітектора, чим сильно підірвали його авторитет.

Особливістю будівництва Франції 17 ст. був могутній контроль з боку короля і влади. Він та його оточення були також головними замовниками будівельних робіт. Тому набравши міці і влади, король Луї 14-й відмовився від послуг Мансара і наблизив до себе його головного конкурента — Луї Лево, який будував палац в Версалі. Мансар з 1640-х рр. розпочав працювати для жіночого монастиря Валь де Грас. Але і тут йому відмовили, коли витрати на міцний фундамент перетнули попередньо заплановану грошову суму. Монастир і церкву добудовували вже після смерті Мансара, хоча й за його проектами. Будівництво продожив архітектор Жак Лемерсьє.

Палац Мезон-Лафіт[ред.ред. код]

На жаль, більшість робіт Мансара безжально перебудували і сплюндрували. Зразком зрілої манери архітектора вважають палац Мезон-Лафіт (1642 — 1650 рр).До того ж він не був перебудованим пізніше. Заміський палац збудований для президента парламенту міста Париж Рене де Ланглея. В його плані літера П, але палац відкритий з усіх боків. Особливо виразні парковий і фасад на парадний двір. Службові приміщення розмістили в 1-му поверсі. Мансар зберіг високі дахи різної висоти, що вважалося досить красивим і доречним дощової пори. Палац доповнював стриманий, але елегантний сад бароко.

Вибрані твори[ред.ред. код]

Гравер Жак Ріго. двір замку Блуа з добудованим палацом архітектора Франсуа Мансара,
План замку Бельруа, спроектованого Мансаром.


  • фасад церкви Фельянів, Париж
  • замок в Бальруа для Гастона Орлеанського з 1626 р.
  • перебудова середньовічного замку Блуа з 1635 р.
  • готель де Тулуз, Париж
  • палац Мазаріні, Париж
  • палац Мезон-Лафіт для Рене де Ланглей
  • церква абатства Валь де Грас, Париж з 1640-х рр.

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Anthony Blunt: François Mansart and the Origins of French Classical Architecture. Somerset Publications, New York 1941.
  • Allan Braham, Peter Smith: François Mansart. Zwemmer, London 1973, ISBN 0-302-02251-1 (Studies in architecture. Nr. 13).