Франсуа Олланд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франсуа Олланд
François Hollande
Франсуа ОлландFrançois Hollande

24-й Президент Французької республіки
7-й Президент П'ятої Республіки
Нині на посаді
На посаді з 15 травня 2012
Попередник Ніколя Саркозі

Час на посаді:
27 листопада 1999 — 26 листопада 2008
Попередник Ліонель Жоспен
Наступник Мартін Обрі

Народився 12 серпня 1954(1954-08-12) (60 років)
Руан, Франція Франція
Політична партія Соціалістична партія Франції
Релігія агностицизм
Особистий підпис
François Hollande signature.svg
Нагороди
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Кавалер Великого Хресту За заслуги
Орден Білого Орла (Польща)
Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»

Франсуа́ Жера́р Жорж Ніколя Олла́нд (фр. François Gérard Georges Nicolas Hollande; * 12 серпня, 1954, Руан) — президент Франції; голова Соціалістичної партії у 1997–2008 роках. Обирався депутатом до Національних зборів Франції, був мером міста Тюль з 2001 по 2008 рік. 16 жовтня 2011 року Франсуа Олланд став кандидатом від Соціалістичної партії Франції у президентських виборах 2012 року. 6 травня 2012 року обраний 24-им Президентом Франції[1][2].

Біографія[ред.ред. код]

Франсуа Олланд народився у місті Руан, у родині Жоржа Олланда, лікаря і Ніколь Трібер, яка працювала у системі соціального забезпечення. Франсуа закінчив Вищу комерційну школу у Парижі, Школу політичних студій Парижа і Національну школу адміністрації. Пізніше працював радником у Рахунковій палаті.

Особисте життя[ред.ред. код]

Франсуа Олланд перебував у цивільному шлюбі з колишнім кандидатом на посаду президента від соцпартії Сеголен Руаяль, з якою у нього народилося четверо дітей — Томас (1984), Клеманс (1985), Жюльєн (1987) та Флора (1992). У червні 2007 року, через місяць після поразки Руаяль під час президентських виборів 2007 року Олланд і Руаяль розійшлися, хоча офіційно шлюб ніколи не був зареєстрований.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

Під час французького референдуму про європейську конституцію підтримував голоси «за», всупереч позиції керівництва соцпартії. За його ініціативи представники партії визначили підтримку конституції у Соцпартії із 59 % голосів, однак пропозиція підтримати Європейську конституцію не знайшла підтримки серед загалу громадян Франції у референдумі в травні 2005 року.

Участь у президентських виборах[ред.ред. код]

Головним претендентом на висунення від соціалістичної партії на Президентські вибори у Франції 2012 року був глава МВФ з 2007 по 2011 рік — Домінік Стросс-Кан. Проте в результаті сексуального скандалу та інших компроментуючих його епізодів виключив свою участь.

Під час внутрішніх виборів Олланд 16 жовтня 2011 року став офіційним кандидатом від Соціалістичної партії на президентських виборах 2012 року, обійшовши лідера партії Мартін Обрі (56 % і 44 % відповідно). За даними соціологічних опитувань за весь час до виборів Олланд випереджав свого головного конкурента, чинного президента Ніколя Саркозі.

За результатом першого туру виборів, що відбувся 22 квітня 2012 року, він отримав 10 273 480 голосів, що відповідає 28,63 % виборців, які взяли участь у голосуванні. Він обійшов чинного президента Ніколя Саркозі на 1,5 % і вийшов з ним у другий тур. Другий тур виборів пройшов 6 травня 2012 року. За попередніми даними Олланд набрав 51,62 % голосів і став 24-им Президентом Франції. Ніколя Саркозі, який набрав 48,38 % голосів, ще увечері 6 травня визнав власну поразку й привітав Олланда з перемогою. Явка виборців у другому турі становила 80,34%.

Президентство[ред.ред. код]

Ніколя Саркозі передає повноваження Президента республіки Франсуа Олланду

Франсуа Олланд був обраний президентом Франції 6 травня 2012 року, інавгурація пройшла 15 травня.

Політичний курс[ред.ред. код]

  • Зовнішня політика: підтримує виведення французьких військ з Афганістану до кінця 2012 року.[3]
  • Європейська політика: має ціль створити новий договір про партнерство між Францію та Німеччиною, підтримує прийняття Директиви для захисту громадських служб. Пропонує тісніше французьке-німецьке партнерство, «прискорення створення франко-німецьких громадських служб, спільного дослідницького відділу, створення спільного індустріального фонду та спільних військових штабів».[4]
  • Фінансова систем: підтримує створення європеської рейтмингової агенції та виступа за розділення кредитування та інвестицій у банках.
  • Енергетика: виступає за зменшення частки ядерної енергетики з 75% до 50% на користь відновлюваних джерел енергії.
  • Освіта: підтримує набір 60 000 тисяч нових вчителів, створення знижок та тренувальних програм для того, щоб досвідчені працівники могли допомагати новим.
  • Набір 5000 суддів, офіцерів поліції та жандармів.
  • Зниження корпоративного податку до 30% для середніх корпорацій та до 15% для малих.
  • Побудова 500 000 будинків щороку, включаючи 150 000 житлових, які будуть фінансовані подвоєнням максимальної ціни на А-паспорти; передача державних земель місцевим урядам протягом 5 років.
  • Повернення до виходу на пенсію у 60 років для тих, хто вкладав більше 41 року.
  • Повернення до нульового дефіциту ВВП у 2017 році.[5]
  • Виступає за ратифікацію Європейської хартії регіональних мов для визнання регіональних мов Франції. [6][7]
  • Підтримка одностатевих шлюбів та права на всиновлення для ЛГБТ пар, планує серйозно зайнятися питанням у 2013 році.[8]
  • Забезпечення коштами для розвитку бідних передмість.[9]
  • Хоче поєднати посади президентів Європейської Комісії та Європейської Ради у єдину посаду і пропонує обирати її напряму членами Європейського парламенту.

Українська криза 2014[ред.ред. код]

На фоні анексії Криму і підтримки озброєних сепаратистів на сході України Росією, що призвело до збиття Боїнга 777 біля Донецька Malaysia Airlines і смерті 283 пасажирів і 15 членів екіпажу, 22 липня 2014 року висловився, що Франція поставить перший військовий корабель типу «Містраль» до Росії, бо Москва заплатила.[10]

Політичні мандати[ред.ред. код]

  • 23 червня 1988 — 1 квітня 1993 : депутат від першого округу депаратменту Коррез.
  • з 12 червня 1997 : депутат від першого округу депаратменту Коррез.
  • 20 липня 1999 — 17 грудня 1999 : депутат Європарламенту.

Місцеві мандати

  • 14 березня 1983 — 16 березня 1989 : муніципальний радник Юсселя.
  • 17 березня 1989 — 24 червня 1995 : заступник мера міста Тюля
  • 23 березня 1992 — 30 березня 1992 : регіональний радник Лімузену.
  • 25 червня 1995 — 18 березня 2001 : муніципальний радник міста Тюля
  • 16 березня 1998 — 2 квітня 2001 : регіональний радник Лімузену.
  • 19 березня 2001 — 17 березня 2008 : мер міста Тюля.
  • з 20 березня 2008 : президент генеральної ради Коррезу.

Політичні посади

  • 1994 — 1995 : національний секретар Соціалістичної партії Франції з економічних питань.
  • 1995 — 1997 : речник та національний секретар Соціалістичної партії Франції, відповідальний за зв'язки з пресою.
  • 1997 — 2008 : член національного бюро та перший секретар Соціалістичної партії Франції.
  • 2012 : Президент Франції

Книги[ред.ред. код]

Франсуа Олланд є автором низки публіцистичних книг, присвячених переважно внутрішньополітичним та економічним проблемам Франції:

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Новим президентом Франції стане Олланд
  2. Соціаліст став президентом Франції
  3. Fouquet, Helene (2012-01-26). «Socialist Hollande Pledges Tax Breaks End, Eased Pension Measure». Bloomberg. Архів оригіналу за 2013-07-16. Процитовано 2012-05-08. 
  4. EurActiv.com, based on reporting by EurActiv.fr. «François Hollande: Towards a European 'New Deal'?». EurActiv. Архів оригіналу за 2013-07-16. Процитовано 2012-05-08. 
  5. lefigaro.fr. «"2% de croissance": Hollande s'explique». Le Figaro. Архів оригіналу за 2013-07-16. Процитовано 2012-05-08. 
  6. «Occitan Nation Party – Press release : Presidential election – occitan» (French). Lo.lugarn-pno.over-blog.org. Процитовано 2012-05-08. 
  7. «14–15 September 2011: French presidency candidate François Hollande on regional languages « Sorosoro». Sorosoro.org. 2011-12-08. Архів оригіналу за 2013-07-16. Процитовано 2012-05-08. 
  8. «Unpopular French President Nicolas Sarkozy Desperately Woos Les Gais». Queerty.com. Архів оригіналу за 2013-07-16. Процитовано 2012-05-08. 
  9. «François Hollande outlines manifesto for French presidency challenge – Telegraph». The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 2013-07-16. Процитовано 2012-05-08. 
  10. Франція поставить перший «Містраль» до Росії, бо Москва заплатила — Олланд // Радіо Свобода © 2014 RFE/RL, Inc. | Всі права застережені

Література[ред.ред. код]

  • François Bachy, François Hollande, un destin tranquille, Plon, 2001.
  • François Bachy, L'Énigme Hollande, Plon, 2005.
  • « De la rue de Solférino à la rue de Varenne ? — Hollande : quand le joker entre dans le jeu », в журналі Нувель Обсерватер, 6 грудня 2001.
  • « François Hollande, l'autre pays du socialisme », в газеті Ле Монд, 12 червня 2003.
  • « François Hollande — En situation, enfin », журнал Challenges, 24 juin 2004.
  • « La consultation au PS sur l'Europe est une victoire personnelle de M. Hollande », dans Année politique, économique et sociale 2004, éditions Événements et tendances, 2005.
  • Claude Estier, Un combat centenaire. 1905-2005. Histoire des socialistes français, Le Cherche-midi éditeur, 2005.
  • Marie-Ève Malouines et Carl Meeus, La Madone et le Culbuto, ou l'inlassable ambition de Ségolène Royal et François Hollande, Fayard, 2006 (ISBN 2-213-62354-6).
  • Serge Raffy, François Hollande, Itinéraire secret, Fayard, 2011 (ISBN 978-2-213-63520-0).
Попередник:
Ніколя Саркозі
Президент Франції
2012-
Наступник:
'
Попередник:
Ніколя Саркозі і Жуан-Анрік Бібас-і-Сісіліа
Співкнязь Андорри
разом з Жуаном-Анріком Бібасом-і-Сісілією

2012-
Наступник:
'