Франсуа Поль де Брюес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франсуа Поль де Брюес

Франсуа Поль де Брюес д'Егальєс (* 12 лютого 1753 — 1 серпня 1798) — французький адмірал часів Першої Республіки, граф.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Народився в аристократичній родині у м. Юзес на півдні Франції. У 1766 році поступив волонтером на флот (корабль «Захисник»). Де Брюес здійснив декілька походів до Леванту. У 1768 році в якості гардемарина бере участь в експедиції до Тунісу на фрегаті «Аталанта». після цього брав участь у морській експедиції до Санто-Домінго на кораблі «Акціонер».

У 1777 році стає прапорщиком, а у 1778 лейтенант, служить спочатку на кораблі «Грізний», а потім «Ревний» в скадрі Люка де Гішена. У 1780—1781 роках діяв у складі ескадри де Грасса у Карибському морі. За це він отримав титул лисаря Св. Людовика, а з 1783 до 1787 року командував авізо «Мисливська собака», діяв біля Антильських островів. З 1787 до 1788 року шлюпом «Вершник». По поверненню до Франції у 1787 році пішов у відпустку.

З вересня 1790 року до липня 1792 року командував корветом «Полет» у Середземному морі.

Часи республіки[ред.ред. код]

Незважаючи на якобінський терор Франсуа де Брюес зміг врятуватися. Він став капітаном республіканського флоту 1 січня 1792 року. Після цього брав участь у бомбардуванні фортеці Онеглія (Лігурія, ІТалія), міст Неаполя, Кальярі (Сардінія).

По поверненню до Тулона у 1793 році Браеса заарештували та позбавили шляхетського звання. Він був звільнений та поновлений у правах 1794—1795 роках. У 1796 році стає контр-адміралом французького флоту.

Під час Італійського походу Наполеона Бонапарта Брюес командує ескадрою, за допомогою якої забезпечує підтримку французів з моря, блокує супротивників з моря, допомагає оволодіти Іонічними островами (належали на той час Венеційанській республіці).

Похід до Єгипту[ред.ред. код]

Брюес очолив флот у Єгипетському поході. У нього було 13 лінійних кораблів, 9 фрегатів, 11 малих суден, 232 транспорта. Від плану знищення англійського флоту на чолі з Нельсоном Брюес відмовився, коли довідався про підкріплення з 10 кораблів, що йшло з Англії. Французький флот йшов трьома колонами. Конвой під охороною 2 венеціанських кораблів, 4 фрегатів на випадок небезпеки повинен був знайти укриття у дружньому італійському порту. З 1798 року — він віце-адмірал флоту.

12 червня 1798 року Брюес допоміг Бонапарту захопити Мальту. 27 червня ескадра Брюеса була вже біля о. Крит, після чого пішла до Олександрії (Єгипет), куди прибула 1 липня. Завданням Брюеса було провести кораблі від Абукіра до Каїра. Для цього було було підготовлено Нільську флотилію на чолі із контр-адміралом Перре. Брюес залишився біля Абукіра, шукаючи фарватер. Водночас Наполеон наказав йому йти до Тулона, щоб переправити до Єгипту війська, що відстали у дорозі.

Втім виконати цих наказів Франсуа де Брюес не міг. 1 серпня 1798 року з 13 кораблями з'явився адмірал Гораціо Нельсон. Французький флот зазнав поразки у морській Битві при Абукірі. Франсуа Поль де Брюес загинув під час вибуху корабля «Оріан».

Джерела[ред.ред. код]

  • Hubert Granier, Histoire des marins français : 1789—1815, Marines éditions, Nantes, 1998