Франсіско де Монтего

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франсіско де Монтего і Альварес

Франсіско де Монтего і Альварес (ісп. Francisco de Montejo y Alverez, 1479 ?, Cаламанка, Іспанія — 1553?, Іспанія). Іспанський конкістадор з титулом аделантадо, що діяв в Центральній Америці, сподвижник і суперник Гріхальви, Кортеса і Альварадо. Найбільше відомий як завойовник Юкатану. Відрізняючись надзвичайною жорстокістю, став важливим персонажем « Чорної легенди».

Щодо ранньої його біографії відомостей майже немає. У 1514 р. відправився на Кубу, де приєднався до Хуана де Гріхальви. Під час експедиції до Юкатану командував чотирма судами, маючи військове звання капітана. Після повернення на Кубу, знайомиться з Кортесом, виявляючи бажання брати участь у завоюванні Мексики. Засновник міста Веракрус. У 1519 р. саме Монтего Кортес довірив доставку перших скарбів і послання про завоювання Мексики королю Карлу V. Значною мірою, завдяки його дипломатичним талантам, Кортес був прийнятий при дворі як тріумфатор. В Іспанії Монтего одружився з Беатріс де Еррерою.

У 1526 році Монтего королівським указом був призначений генерал-капітаном Юкатану і губернатором цієї провінції. Завоювання Юкатану почалося в 1528 р., але індіанці майя, що населяли східне узбережжя, особливо в Тулумі і Четумалі, чинили запеклий опір. Монтего застосовував найбільш варварські страти, вирізав цілі селища і кидав жінок і дітей бойовим псам на розтерзання.

Зазнавши невдачі на східному узбережжі, в 1530 р. Монтего відправився на західне узбережжя Юкатану і поступово підкорив територію сучасного мексиканського штату Табаско. У 1531–1535 рр. Монтего вдруге намагався підкорити Юкатан, цього разу із заходу. Спочатку він мав деякі успіхи, але в 1535 р. його війська змушені були покинути півострів. Одночасно, королівським указом 1533 р. Монтего був призначений губернатором Гондурасу, що викликало військовий конфлікт з Альварадо, призначеним на цю ж посаду роком раніше. У 1536 р. Альварадо захопив Гондурас, і приєднав його до своїх володінь, заснував там плантації і золоті шахти. У 1540 р. Монтего повертає Гондурас собі.

У 1540 р. Монтего організував новий наступ на Юкатан, що цього разу завершився завоюванням півострова. Основну роль у ньому відіграв старший син Монтего — Франсиско де Монтего Ель-Мосо (1508? — 1565). Монтего Молодший активно воював в Кінтана-Роо, заснував міста Кампече (1540 р.) та Меріда (1542 р.). Всього на Юкатані він заснував сім міст, кожному з яких при заснуванні давали назву Саламанка.

У 1546 р. Монтего знову вступає в повноваження генерал-капітана і аделантадо Юкатану, але через численні конфліктіви з духовенством, в тому числі з Дієго де Ланда, в 1550 р. був відкликаний до Іспанії, де і помер після тривалої й тяжкої хвороби.

Сучасник про жорстокості Монтего[ред.ред. код]

Індіанці важко переносили ярмо рабства. Але іспанці тримали розділеними їх поселення, що знаходилися в країні. Однак не було недоліку в індіанців, що повставали проти них, на що вони відповідали дуже жорстокими карами, які викликали зменшення населення. Вони спалили живими кілька знатних осіб у провінції Купуль, інших повісили. Були отримані відомості про [неспокій серед] жителів Йобаїну, селища Челей. Іспанці схопили знатних осіб, замкнули в одному будинку в оковах і підпалили будинок. Їх спалили живцем, з найбільшою у світі нелюдськістю. І каже це Діего де Ланда, що він бачив велике дерево біля селища, на гілках якого капітан повісив багатьох індіанських жінок, а на їх ногах [повісив] їх власних дітей. У тому ж селищі і в іншому, яке називають Верей (Verey), у двох лігах звідти, вони повісили двох індійок, одну дівчину і іншу, що недавно вийшла заміж, не за будь-яку провину, але тому, що вони були дуже гарними, і побоювалися хвилювань через них в іспанському таборі, і щоб індіанці думали, що іспанцям байдужі жінки. Про ці дві [жінки] збереглася жива пам'ять серед індіанців та іспанців, з причини їх незрівняної краси та жорстокості, з якою їх убили. Індіанці провінцій Кочвах (Cochua) і Чектемаль (Chectemal) обурилися, і іспанці їх втихомирили таким чином, що дві провінції, які колись були найбільш населеними і наповненими людьми, залишилися найбільш жалюгідними у всій країні. Там здійснювали нечувані жорстокості, відрубуючи носи, кисті, руки і ноги, груди у жінок, кидаючи їх у глибокі лагуни з гарбузами, прив'язаними до ніг, завдаючи ударів шпагою дітям, які не йшли так само [швидко], як їхні матері. Якщо ті, кого вели на шийних ланцюгах, слабшали і не йшли, як інші, їм відрубували голову посеред інших, щоб не затримуватися, розв'язуючи їх. Вони вели велику кількість полонених чоловіків і жінок для обслуги, поводячись з ними подібним чином. Стверджують, що дон Франсіско де Монтего не здійснював жодної з цих жорстокостей і не був присутній при них. Навпаки, він їх вважав дуже поганими, хоча не міг більше [нічого зробити].

(Дієго де Ланда. Повідомлення про справи в Юкатані. Глава XV.)

Література[ред.ред. код]

  • Chamberlain Robert Stoner (1953) The Conquest and Colonization of Honduras.
  • Chamberlain Robert Stoner (1948) The Conquest and Colonization of Yucatan.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]