Франс Галс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франс Галс
нід. Frans Hals
Hals - Self-Portrait copy.jpg
Копія з автопортрета Франса Галса, Метрополітен-музей
Ім'я при народженні Frans Hals
Дата народження 1582
Місце народження Антверпен
Дата смерті 26 серпня 1666(1666-08-26)
Місце смерті Гарлем
Національність нідерландець
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Жанр портрет
Напрямок реалізм

Франс Галс (нід. Frans Hals) (15801585, Антверпен26 серпня 1666, Гарлем) — один з найвидатніших голландських живописців так званого Золотого століття голландського мистецтва.

Ратуша Гарлема на площі Гроте-Маркт. Побудована в XIV ст.

Біографія[ред.ред. код]

Франс Галс, портрет невідомого пана з рукавичками. Ермітаж.

У 1572-1573 рр. Гарлем, друге за розмірами після сусіднього Амстердаму місто Голландії, було в облозі «кривавого герцога» Альби. Йшла Восьмидесятирічна війна. Затяжна, виснажлива війна 1566-1609 рр., що донедавна називалась буржуазною революцією. Протестантські Нідерланди боролись з іспанським католицизмом за право сповідати свою релігію. В числі захисників міста був і Пітер Клаус Халс, що займав пост командира гарнізону. Після семимісячної осади Гарлем був вимушений здатися, і помста розлючених таким довгим натиском іспанців була страшна. Залишившись без даху над головою, більшість мешканців залишили розгромлене і пограбоване місто. Халс з молодою жінкою зупинився в Антверпені, а через декілька років, між 1580 і 1585 рр., в них народився хлопчик, названий при хрещенні Францом.

Невідомо точно, чим в житті займався Халс-старший. Але швидше всього П. К. Халс працював у гуртку художників і граверів, що працювали на відомого видавця Кристофора Платена. Так чи інакше, але багатсва він не нажив. Відомо, що 1612 р. його вдова жила дуже бідно.

У 1610 р. Франс Халс отримав звання майстра - став членом гарлемської гільдії Святого Луки, покровителя художників. Приблизно на цей же час припадають його перші відомі роботи - «Портрет Якобуса Заффіуса» (1611 р.), «Портрет пана, що тримає череп». Їх Халс ще пише «як вчили» : скутість і неповоротність фігур була характерна для нідерландського портретного живопису кінця XVI ст., тим же недоліком страждає, хоча і меншою мірою, «Портрет Пітера ван дер Морсха» (1616 р.) роботи самого Галса.

1611 року відбулося хрещення дитина Франса - сина Хармена, а рік опісля молодий батько поступив на службу рядовим в стрілецьку роту Святого Георгія. Об'єднані Провінції, відоміші як Голандія, не мали тоді постійної армії, вижід знайшли в створенні гільдії стрільців - військові утворення швидше декоративного, ніж функціонального характеру. У військовий час такі загони брали участь в обороні міст, в мирному житті це була свого роду почесна міліція, обов'язки якої зводились до парадів, святкових зустрічей, почесних варт. По закінченню строку служби влаштовувались традиційні бенкети, намалювати які запрошувались тільки найбільш майстерні чи уславлені художники. Роботу живописця оплачували всі разом, причому той, чий вклад був найбільшим був на найпочеснішому місці на полотні. 1616 року подібне замовлення вперше отримав Франс Галс від своїх товаришів по службі, а коли закінчена робота була вивішена в стінах ратуші, ця будівля стала найбільш відвідуваною в місті. Ще б пак! Замість традиційного, як би складеного із окремих фігур групового портрету перед жителями міста постав живий офіцерський бенкет, всі учасники котрого самим безпосереднім способом спілкуються між собою, ніби і не помічаючи малюючого їх художника. Ні, дехто помітив, повернувся і дивиться просто - так би мовити, «в об'єктив» - на глядача. Справді, композиція дуже нагадує нам звичні застільні фотографії. В цьому, як і в наступних за ним зображеннях офіцерів стрілецьких рот Святого Георгія і Святого Адріана (обидва 1627 р.) Галс досяг чудового відчуття справжнього товариства, скріпленого не стільки обставинами, скільки взаємною симпатією, і ще - спільним громадянством, міським і державним. Художник і надалі неодноразово отримував замовлення на групові портрети, і раз за разом його майстерність зростала. Та не тільки багатофігурними композиціями уславився художник. Він віддав данину і жанровим сценам, наприклад «Весела компанія» (між 1616 і 1620 рр.), «Юнкер Рамп» (близько 1623 р.), і взагалі дуже багато його картин цілком можна назвати побутовими нарисами. Навіть образи євангелістів Луки і Матфея ( обидва близько 1625 р.) в зображенні Галса, цілком звичайні люди, кожен зайнятий своєю справою: Матфей заглибився в читання книги, Лука задумався над рукописом. А скільки радості і здоров'я в обличчях дітей - зовсім малюків і старших - їх майстер охоче малював в 1620-х рр., мабуть, через натхнення від вдасних дітей. «Хлопчик, що сміється» (1620-1623 рр.), «Співаючий флейтист» (1625-1627 рр.), «Діти з кухликом» (1626-1628 рр.) та інші - в них нема нічого від позуючої моделі. Галсу вдавалося якимсь чином навіть не зупинити миттєвість, а так, в русі перенести його в картину. А знаменита «Малле Баббе» - володарка корчми і гарлемська відьма з потворною совою на плечі, написана близько 1630-1633 рр., - це вже і не «фотографія», це - «кінохроніка»! Та повернемося до фактів. В 1616 р. Галс поховав свою першу дружину Аннеке, а через рік одружився на служниці Лісбет Рейнірс і прожив з нею майже п'ятдесят довгих років. Від обох шлюбів у нього було 12 дітей.

Галс теж не розжився і не дістав добробуту. Доживав віку в благодійному прихистку для старих і убогих, побудованому по-за гарлемською ратушею. Прихисток зберігся до 20 століття і перетворений на музей (імені) Франса Галса.

Прихисток Виллема ван Гейтгейзена, портрет якого малював Галс, 17 ст.

Галс в Україні[ред.ред. код]

Цікаво, що дві українські картини Франса Галса теж походять з Ермітажу, тільки тоді він був імператорським. Імператор Олександр І розпорядився видати на потреби нових парафій (у тому числі католицьких) релігійні картини з палацової збірки. Картини передали у 1812 році. До партії тих картин додали образи чотирьох апостолів невідомого майстра. Уже в радянські часи тільки два з чотирьох апостолів потрапили до Музею західного і східного мистецтва (Одеса) . Науковий працівник Ермітажу, перебуваючи в Одесі, відвідала музей, де й упізнала в двох апостолах ранішні релігійні роботи Франса Галса. Відкриття Ірини Лінник стало сенсацією для фахівців Нідерландів, Росії, України. Це апостоли Лука та Матвій.

А Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків в Києві має полотно молодшого брата Галса - Дірка (1591-1656) "Вечірка або Концерт".

Вибрані твори[ред.ред. код]

Худ. Галс Рене Декарт
  • П'яні гульвіси, 1615, Метрополітен-музей, Нью-Йорк.
  • Молода жінка з дівчинкою, бл. 1620, Берлін, Далєм.
  • Ісаак Маси і його дружина Беатрікс, Амстердам.
  • Новобранець з подружкою, 1623, варіанти в різних збірках.
  • Євангеліст Лука, Євангеліст Матвій, бл. 1625, Музей західного і східного мистецтва, Одеса, Україна .
  • Вердонк з ослячою щелепою, 1627, Едінбург.
  • Мулат, бл.1630, Лейпциг.
  • Циганка (картина), бл.1630, Лувр, Париж.
  • Блазень з лютнею, бл. 1626, Париж, приватна збірка.
  • Юнак з черепом, Нац.галерея, Лондон .
  • П'яна Малле Баббе, бл. 1633, Берлін, Далєм.
  • Портрет стрільців гильдії св. Георгія, 1627, Гарлем, музей Галса.
  • портрет філософа Рене Декарта, Лурв, Париж.
  • Портрет Віллєма Гейтгейзена, бл. 1630.
  • Портрет Маритге Фоогт Класдохтер, 1639, Амстердам.
  • Портрет регентів лікарні св. Єлизавети, 1641, Гарлем, музей Галса.
  • Портрет невідомого в чорному одязі, бл. 1652, Ермітаж, Петербург.
  • Художник Ян Асселейн, бл. 1654, Будапешт.
  • Портрет невідомого з капелюхом в руці, 1652, Метрополітен, Нью-Йорк.
  • Регентки прихистку для літніх людей, 1664, Гарлем, музей Галса.

Галерея[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Бібліографія[ред.ред. код]

  • Сененко М. С. Франс Хальс. М., 1965;
  • Линник И. Франс Хальс. Л., 1967;
  • Лазарев В. Н. Франс Гальс. в книге «Старые европейские мастера». М., 1974, с. 119 — 55;
  • Descargues P. Hals, Gen., 1968;
  • Grimm C. Frans Hals. B., 1972;
  • Slive S. Frans Hals. v. 1-3, L., 1970-74.

Див. також[ред.ред. код]