Французька Екваторіальна Африка

	Політичні структури Сахеля
	XI-XIII ст.
	Імперія Гана • Канем • Текрур
	XIII-XVIII ст.;
	Джолоф (Волоф) • Імперія Малі • Імперія Сонгаї; Моси • Міста-держави хауса • Багірмі; Вадан • Дарфурський султанат • Сеннар; Борну • Сокото • Масина • Такедда
	XIX-XX ст.; (Колонії)
	Британська колонія Нігерія; Судан (колонія) • Французька Західна Африка; Французька Екваторіальна Африка
	XX ст. ; (Незалежні держави)
	Сенегал • Мавританія • Буркіна-Фасо; Малі • Нігерія • Нігер; Камерун • Чад • Судан • Еритрея
	Цей шаблон: переглянути; обговорити; редагувати;

	Afrique équatoriale française ; Французька Екваторіальна Африка
	Французька колонія
	Прапор
	Французька Екваторіальна Африка: історичні кордони на карті
Столиця	Браззавіль
Релігії	Католицизм
Державний устрій	Федерація
	Генерал-губернатори
- 1908-17	Мартіал Генрі Мерлін
- 1951-57	Поль Луї Габріель Шаве
Верховні комісари
- 1957-58	Поль Луї Габріель Шаве
- 1958	П'єр Мессмер
Історія
- Засновано	15 січня 1910
- Ліквідовано	вересень 1958
Валюта	CFA франк
Попередник	Наступник
	Убангі-Шарі
	Чад
	Габон
	Середнє Конго
Центральноафриканська республіка
Чад
Габон
Республіка Конго
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Французька Екваторіальна Африка

Французька Екваторіальна Африка (фр. Afrique Équatoriale Française, AEF) — федерація колоніальних володінь Франції в центральній Африці у 1910-1958 рр. Між річкою Конго й пустелею Сахара.

Заснована в 1910 році, до складу федерації входили Габон, Середнє Конго (наразі Республіка Конго), Убангі-Шарі (наразі Центральноафриканська республіка), Чад (з 1920 р.).

Столиця (резиденція губернатора) — Браззавіль (в Конго).

У 1911 р. в результаті Агадирської кризи Франція втратила частину території, яка ввійшла до Німецького Камеруну, але після поразки Німеччини у Першій Світовій війні ця територія була повернена Франції.

Під час Другої Світової війни Французька Екваторіальна Африка підтримувала сили «Вільної Франції», за винятком Габона, який був підконтрольний уряду Віши до листопада 1940 р. Після проведення Габонської операції перейшов під контроль уряду Шарля де Голля.

У 1958 р. на референдумі території висловилися за автономію, у 1959 р. утворили Союз Республік Центральної Африки, а в серпні 1960 р. стали повністю незалежними.