Французьке географічне товариство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Географічне товариство, бульвар Сен-Жермен, 184, Париж
Табличка товариства

Французьке географічне товариство, також просто Географічне товариство (фр. Société de géographie) — громадська організація Франції, одне з найстаріших географічних товариств світу і перше громадське об'єднання, яке визничало своєю метою діяльності насамперед некомерційні інтереси. Засноване 1821 року в Парижі.

Історія[ред.ред. код]

Прообразом «Французького географічного товариства» (як, зрештою, й інших географічних товариств планети) можна назвати утворене в 1688 «Космографічне товариство», яке пізніше було перейменоване в «Товариство повітроплавців».

Ініціатива створення географічного товариства Франції, яке не обмежувалося б суто комерційними завданнями, вперше була озвучена Жаном-Ніколя Бошем (Jean-Nicolas Bauche) у 1775 році. Ідея, висловлена ​​цим науковцем, була підтримана іншими французькими вченими, проте для її реалізації потрібно майже півстоліття. ФОрмування «Французького географічного товариства» відбулося в епоху, коли в Європі зростав інтерес щодо інших територій, що, багато в чому, було пов'язано з розширенням колоніальної експансії держав континенту.

19 липня 1821 року, французькі вчені, однодумці Боша, провели перше підготовче засідання. Вже через п'ять місяців, 15 грудня 1821 року, відбулося заснування першого в світовій історії наукового географічного товариства. Установчі збори проходили в столиці Франції, в будівлі мерії Парижа.

Активну участь у створенні першого географічного товариства взяли 227 вчених, серед яких були такі видатні діячі, як мандрівник Жуль Дюмон-Дюрвіль, лінгвіст Жан-Франсуа Шампольон, натураліст Жорж Леопольд Кюв'є, німецький вчений-енциклопедист Александр фон Гумбольдт, математик — астроном П'єр-Симон Лаплас і багато інших.

Французька модель організації стала взірцем для створення інших національних географічних товариств на всій планеті.

До цього дня, статус першопрохідця дає президентові «Французького географічного товариства» право виступати першим на всіх міжнародних зібраннях національних географічних товариств.

З 2009 року президентом Географічного товариства є Жан-Робер Пітт.

Президенти товариства[ред.ред. код]

Президенти Французького географічного товариства за датою номінації на посаду
1822 маркіз П'єр-Симон Лаплас (1749-1827)
1823 маркіз Емманюель де Пасторе (1755-1840)
1824 віконт Франсуа Рене де Шатобріан (1768-1848)
1825 Жільбер Жозеф Гаспар де Шаброль де Вольвік (1773-1843)
1826 Луї Беке (1760-1849)
1827 граф Крістофор Шаброль де Крузоль (1771-1836)
1828 барон Жорж Кюв'є (1769-1832)
1829 Жан-Гійом Ід де Невіль (1776-1857)
1830 герцог Амбруаз-Полікарп де ла Рошфуко (1765-1841)
1831 Антуан Моріс Аполлінер д'Аргу (1782-1858)
1832 адмірал князь Анрі де Ріньї (1782-1835)
1833 герцог Елі Деказ (1788-1860)
1834 Comte Каміль де Монталіве (1801-1880)
1835 барон Проспер де Барант (1782-1866)
1836 генерал-лейтенент, барон Жан-Жак Жермен Пеле-Клозо (1777-1858)
1837 Франсуа Гізо (1787-1874)
1838 граф Нарсіс-Ашіль де Сальванді (1795-1856)
1839 барон Жан Тюпіньє (1779-1850)
1840 граф Іпполіт Жобер (1798-1874)
1841 Абель-Франсуа Вілльмен (1790-1867)
1842 Лоран Кюнен-Гріден (1778-1859)
1843 адмірал, барон Альбен Руссен (1781-1854)
1844 віце-адмірал, барон Анж-Рене-Арман де Мако (1788-1855)
1845 барон Александр фон Гумбольдт (1769-1859)
1846 барон Шарль Атанас Валькенер (1771-1852)
1847 граф Луї-Матьє Моле (1781-1855)
1848 Едме Франсуа Жомар (1777-1862)
1849 Жан-Батіст Дюма (1800-1884)
1851 контр-адмірал П'єр Матьє
1853 віце-адмірал (1853) К. Лаплас (1793-1875)
1854 Іпполіт Фуртуль (1811-1856)
1855 Ноель Жак Лефевр-Дюрюфле (1792-1877)
1856 Жозеф-Даньель Гіньйо (1794-1876)
1857 П'єр Доссі (1792-1860)
1858 генерал Ежен Дома (1803-1871)
1859 Жан-Батіст Елі де Бомон (1798-1874)
1860 Гюстав Рулан (1806-1878)
1861 адмірал Жозеф Ромен-Дефоссе (1798-1864)
1862 граф Віктор де Персіні (1808-1872)
1863 граф Александр Флоріан Жозеф Колонна Валевскі (1810-1868)
1864 маркіз Проспер де Шасслу-Лоба (1805-1873)
1873 віце-адмірал Каміль Адльбер Марі де ла Ронсьєр-Ле Нурі (1816-1881)
1881 Фердинанд Лессепс (1805-1894)
1890 Жан Луї Арман де Катрефаж де Брео (1810-1892)
1892 Антуан д'Аббаді д'Арраст (1810-1897)
1893 Огюст Добре (1814-1896)
1894 Огюст Емлі (1823-1906)
1895 Жуль Жанссан (1824-1907)
1896 Жан Жак Антуан Буке де ла Грі (1827-1909)
1897 Альфонс Мілн-Едвардс (1835-1900)
1901 Альфред Грандідьє (1836-1921)
1906 Шарль Марі Ле Мір де Вілер (1833-1918)
1909 Ернест-Теодор Амі (1842-1908)
1910 принц Робер Бонапарт (1858-1924)
1925 Анрі Кордьє (1849-1925)
1926 Ернест Рум (1858-1941)
1928 Едуар-Альфред Мартель (1859-1938)
1931 маршал Луї Фелікс Марі Франсуа Франше д'Еспере (1856-1942)
1939 генерал Жорж Перьє (1872-1946)
1947 Емманюель де Мартон (1873-1955)
1953 Робер Перре
1960 інженер-генерал Луї Юро
1965 Жан Депуа
1975 Еме Перпію
1976 Роже Бле
1983 Жаклін Боже-Гарньє
1995 Жан Бастіє
2009 Жан-Робер Пітт

Відомі члени «Французького географічного товариства»[ред.ред. код]

Архівні й бібліотечні фонди товариства[ред.ред. код]

Товариство має багаті фонди книг, журналів, географічних карт, атластів, глобусів, фотографій, які зберігаються в Національній бібліотеці Франції. Фонди товариства складаються :

  • 90 000 томів та 25 000 брошур,
  • 2 000 назв журналів,
  • 135 000 малюнків, гравюр, фото,
  • 70 000 карт,
  • 500 коробок архівних матеріалів.

Публікації товариства[ред.ред. код]

  • Bulletin de la Société de Géographie (1822 до 1899) (щомісяця)
  • La Géographie- bulletin de la société de Géographie (1900—1939) (щомісяця)
  • Acta Geographica (1947—2001) (щокварталу)
  • La Géographie (2001—2007)
  • La GéoGraphie (з 2008)

Література[ред.ред. код]

  • Alfred Fierro, La Société de géographie (1821—1946), Centre de recherches d'histoire et de philologie de la IV-e section de l'École pratique des hautes études, V, Hautes études médiévales et modernes, n° 52, Genève, Droz, Paris, H. Champion, 1983, 342 p.
  • Dominique Lejeune, Les sociétés de géographie en France et l'expansion coloniale au XIX-e siècle, Paris, Albin Michel, 1993, 236 p.

Посилання[ред.ред. код]