Франц Конрад фон Гетцендорф
| Франц Конрад фон Гетцендорф | |
| нім. Franz Conrad von Hötzendorf | |
| Народився | 11 листопада 1852 |
|---|---|
| Помер | 25 серпня 1925 (72 роки) |
| Громадянство | |
| Національність | австрієць |
| Alma mater | Вінер-Нойштадтська військова академія, Віденська військова академія |
| Титул | граф |
| Посада | начальник Генерального штабу |
| Звання | фельдмаршал |
| Партія | «Військова партія» |
| Дружина | Вільгельміна Ле Б'ю, Вірджинія фон Райнінгхауз |
| Діти | Конрад, Ервін, Герберт, Егон |
Франц Ко́нрад фон Ге́тцендорф (нім. Franz Conrad von Hötzendorf, *11 листопада 1852, Відень — †25 серпня 1925, Бад-Мергентхайм, Вюртемберг) — австрійський військовий діяч, граф, фельдмаршал, начальник Генерального штабу (1906—1916).
Біографія[ред.]
Народився 11 листопада 1852 року у Пенцінгу (передмістя Відня) в родині відставного гусарського полковника, вихідця з Південної Моравії.
З одинадцяти років вчився у кадетському корпусі в Гайнбурзі. В 1867—1871 роках навчався у Вінер-Нойштадтській військовій академії. По її закінченню 28 серпня 1871 року отримав чин лейтенанта. Служив у 11-му стрілецькому батальйоні. Три роки провів у військовій академії у Відні, яку закінчив з відзнакою, після чого у 1876 році отримав направлення до Генерального штабу.
Франц Конрад фон Гетцендорф брав участь в окупації Боснії та Герцеговини у 1878 році та придушенні повстання у Південній Далмації 1882 року. У 1883 році став начальником штабу піхотної дивізії. З 1888 по 1892 роки працював лектором та інструктором у Віденській військовій академії; також проявив себе як військовий письменник. У 1886 році одружився, мав чотирьох синів.
З 1893 року — полковник. У 1895 році став командиром піхотного полку, що дислокувався в Троппау. З 1899 року очолив піхотну бригаду в Трієсті, а з 1903 року — піхотну дивізію в Інсбруку. З 8 листопада 1906 року — начальник Генерального штабу. Був прихильником приєднання Сербії до Австро-Угорщини і виступав за тісну співпрацю з Німеччиною.
В 1910 році Франц Конрад фон Гетцендорф отримав титул барона. В цей час він вступив у протистояння з міністром закордонних справ Алоїзом фон Еренталем, внаслідок чого наприкінці 1911 року відмовся від посади. Поновлений на ній у зв'язку з загостренням політичної ситуації 12 грудня 1912 року.
Конрад фон Гьотцендорф став ініціатором проведення Горлицького прориву, що дав змогу військам Троїстого союзу взяти реванш над країнами Антанти за поразку в Галицькій битві.
19 жовтня 1915 року вдруге одружився. З 25 листопада 1916 року — фельдмаршал. У 1918 році отримав титул графа.
Внаслідок розбіжностей з новим імператором Карлом I, 1 березня 1917 року пішов у відставку; був відправлений на Італійський фронт. Після війни написав мемуари: «З моєї служби. 1906—1918 рр.» (в 5-ти томах, 1921—1925) та «Початок життя: військова служба в 1878—1882» (1925).
Після війни фон Гетцендорф мешкав у Інсбруку, а з 1922 року — у Відні. Незадовго перед смертю переїхав до Вюртембергу. Помер 25 серпня 1925 року на курорті Бад-Мергентхайм; похований з почестями на віденському цвинтарі Гітцінг.
Посилання[ред.]
- Franz Conrad von Hötzendorf. Armianiemiecka.tpf.pl (пол.)
- Franz Conrad von Hötzendorf. Austro-Hungarian Land Forces 1848-1918 (англ.)
- Франц Конрад фон Хётцендорф. Ah.milua.org (рос.)
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Франц Конрад фон Гетцендорф |

