Франчайзинг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Франчайзинг (фр. franchissage — пільга, привілей) — це форма співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами (компаніями та/або фізичними особами), в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися цією системою на певних умовах.

Основні принципи[ред.ред. код]

Основні принципи співпраці за франчайзингом:

  1. Франчайзер є власником торгівельної марки, ноу-хау, комерційного досвіду та ділової репутації, а також інших нематеріальних активів.
  2. Франчайзер має перевірену та успішну бізнес-ідею.
  3. Франчайзі керує справою під вивіскою франчайзера як незалежний підприємець, франчайзі може бути як юридичною особою, так і фізичною особою-підприємцем, його заробітком є прибуток від діяльності.
  4. Франчайзі є власником майна, що знаходиться в точці.
  5. Франчайзі сплачує вартість франшизи (одноразово), а також періодичні відрахування за користування франшизою (безпосередньо у формі платежів або побічно в націнках на товар, що купуються у франчайзера).
  6. Франчайзі часто не має можливості самостійно визначати ціни товарів або послуг у своїй точці.
  7. Зазвичай франчайзі має можливість самостійно формувати асортимент, у рамках, визначених франчайзером.
  8. Принципи співпраці франчайзера і франчайзі регулює франчайзинговий договір, а інструкції, як власне вести діяльність, зібрані в операційному підручнику.
  9. Франчайзер передає франчайзі знання того, як власне необхідно вести діяльність (ноу-хау).

Купуючи франшизу, підприємець наважується вести підприємницьку діяльність на власний ризик, але під вивіскою франчайзера. Відома марка гарантує більше число клієнтів і дійсно зменшує ризик банкрутства. Прийнявши рішення про співпрацю на принципах франчайзингу, обидві сторони підписують договір про співпрацю.

Основним обов'язком франчайзера є надання дозволу на торговельну марку і передача знань та досвіду ведення цього бізнесу та підтримка партнера протягом усього періоду тривання дії Договору. Основним обов'язком франчайзіата є дотримання спільних для всієї мережі стандартів діяльності підприємства та відрахування франчайзингових платежів. Часто франчайзери призначають також рекламні відрахування. Ці гроші використовуються на користь всієї мережі: на маркетингові дослідження, розробку нових продуктів і рекламні кампанії.

Франчайзинг полягає не лише в продажі права на вживання логотипу мережі або товарного знаку — він представляє собою цілу систему ведення бізнесу. Слово «система» є ключем до розуміння принципів франчайзингу. Франчайзіат може розраховувати з боку власника ліцензії на системну і постійну підтримку: підготовку і навчання персоналу, різноманітні інструменти, що допомагають у веденні бізнесу, ноу-хау[1].

Франчайзинг в українському законодавстві: договір комерційної концесії[ред.ред. код]

Українському законодавству невідомий термін «франчайзинг», натомість у законодавстві України договір франчайзингу називається договором комерційної концесії. Основним нормативно-правовим актом є Цивільний кодекс України, а саме Глава 76 «Комерційна концесія», Глава 75 «Розпорядження правами інтелектуальної власності», Книга четверта «Право інтелектуальної власності», а також положеннями Господарського Кодексу України, а саме статтею 36 «Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів управління (комерційна концесія)», Глава 16 «Використання в господарській діяльності прав інтелектуальної власності»[2]. Додатково регуляторну функцію виконує спеціальне законодавство у сфері захисту прав інтелектуальної власності, захисту конкуренції, відповідальності за якість товару та захисту прав споживачів. Проте Українське законодавство стосовно комерційної концесії є недосконалим та має багато недоопрацювань, тому франчайзери в основному підписують з підприємцями договір співпраці, формулюючи його зміст довільно, що не перечить законодавству України.

Сьогодні компанії України, які співпрацюють з міжнародними брендами використовують декілька юридичних моделей співпраці:

  • За прямим договором купівлі-продажу між продавцем товару та покупцем в Україні;
  • За договором купівлі-продажу та договором франчайзингу з афільованою юридичною особою покупця в зоні найвищого податкового та юридичного режиму.
  • За прямим договором франчайзингу та договором купівлі-продажу з афільованою юридичною особою покупця в зоні найвищого податкового режиму;
  • За ліцензійним договором;
  • За договором розвитку території;
  • За договором комерційної концесії, що значно ускладнює подальші стосунки.
  • З одночасним використання декількох договорів, включаючи договорів про передачу ноу хау, тощо[3].

Франчайзинг в Україні[ред.ред. код]

Станом на жовтень 2007 року в Україні нараховувалось 190 франчайзингових компаній, що співробітничали з більш ніж 2 тис. франчайзі; з них: 25% франчайзингових підприємств - це підприємства громадського харчування (фаст-фуди, ресторани); 20% - підприємства роздрібної торгівлі як продовольчими, так і непродовольчими товарами; 12% - підприємства сфери послуг (мобільний зв'язок, перукарні, хімчистки, спортклуби, турагенства); 8% - АЗС; 35% - підприємства інших сфер.

Період стресів від кризи 2008 року перетворився на період активного пошуку тих видів діяльності, які допомогли підприємцям у стабільному існуванні та поступовому розвитку. За такої складної економічної ситуації компанії-франчайзери змінили ринкові стратегії як щодо споживачів, так і щодо бізнес-партнерів.

Станом на 2009 р. активних франчайзерів, які мають партнерів-франчайзі, і упродовж року відкрили одну чи більше франчайзингових точок, налічувалось трохи більше 200 [4][5].

2009 року також з'явилося багато нових франчайзерів, перважно з концепціями, що не потребують великих інвестицій; про початок розвитку по франчайзингу оголосили деякі знані великі компанії. Дуже активно цього року розвивається галузь стріт-фуду. Франчайзингові мережі компаній цієї сфери налічують сотні торгових точок.

Для сфери торгівлі, де франчайзі часто представляють потужні іноземні бренди, 2009 рік виявився важким: кількість відкритих магазинів і кількість закритих рівні, масове закриття нерентабельних магазинів, виражена тенденція зміни локації торгових площ, а також деякі франчайзери розширяли мережу лише за рахунок відкриття власних магазинів. Загалом компанії шукали можливості певних поступок для залучення франчайзі, розробляти антикризові формати.

У галузі послуг населенню ситуація неоднозначна. Як і всюди, найбільшу підтримку отримали концепції з невеликою кількістю інвестицій. Наприклад, дуже активно розвивається туристична галузь, в той час як розширення мереж салонів краси та фітнес-клубів було мінімальним. Не втратили активності у 2009 році компанії, що надають освітні послуги для дітей та батьків: незважаючи на велику кількість інвестиції, відкривалися як власні школи, так і на франчайзингових умовах. Галузь ресторанного харчування 2009 року переживає період стагнації. Загальною тенденцією цієї сфери є зменшення кількості відвідувачів. Нових партнерів у франчайзерів галузі ресторанного господарства цього року з'явилося дуже мало.

2009 рік виявився важким для розвитку, але при цьому став своєрідною перевіркою концепцій на витривалість та рентабельність[6].

Стан ринку франчайзингу як України так і СНГ в цілому у 2011-2012 р.р. був достатньо динамічним з точки зору зацікавленності зарубіжних компаній у виході на український ринок та розвитку з українськими партнерами.

Загалом, кількість бізнесів в Україні, які розвиваються по типу «франчайзинг», за період 2008-2011 років скоротилася на 40-50%, але це скорочення якісно вплинуло на сам ринок: в основному скоротились ті франшизи, які не відповідали нормам цього виду відносин. Станом на 2011 рік в Україні за системою франчайзингу працюють близько 200 торговельних марок не лише зарубіжних, але й українських.

Найбільш прибутковими та активними у 2011-12 р.р.були компанії, що розвивають іноземні франшизи.

Найдинамічнішим з точки зору інвестицій був ринок готельного бізнесу, чому сприяло проведення Євро 2012 в Україні та можливість входження до всесвітньовідомих мереж готелів.

Ринок ресторанного бізнесу займає найбільшу частку – близько 55% від усіх брендів які розвивають франчайзингу в Україні. Деякі українські оператори ресторанного бізнесу активно розглядають можливості покупки іноземних франшиз для посилення власного портфелю бізнесу та збільшення капіталізації. Ринок роздрібної торгівлі становить біля 35%, а 10% займають всі інші види діяльності.

Спостерігається висока привабливість галузевого розвитку бізнесу, який в перспективі буде працювати на умовах франчайзингу[7].

Торгові марки, мережі яких в Україні розвиваються по франчайзингу — це: Піца Челентано, Віденські Булочки, Форнетті, Наша Ряба, Сеть Магазинов Горящих Путевок, TEZ Tour, Універсальний Прибиральник, УН МОМЕНТО, IDS Aqua Service, FitCurves, Helen Doron, Експрес Манікюр, Наш Край, New-York-Street-Pizza, Mexx, MANGO, COLUMBIA, Arber, Nike, Atlantic, Bosch Service, Liqui Moly, Vianor, Savage, Ромстал Україна, Ельдорадо та багато інших.

Громадські організації по франчайзингу, тематичні видання та освітні програми[ред.ред. код]

29 грудня 2001 року почала свою діяльність в Україні Асоціація франчайзингу[8]. Її завдання — представляти інтереси підприємців, що працюють за договорами франчайзингу, на урядовому рівні. Асоціація займається розвитком ринку, організацією виставки, конференцій, семінарів, публікаціями та консультаційною підтримкою.

2006 року створено Комітет з питань франчайзингу при Європейській бізнес асоціації. Членами цього комітету 26 березня 2010 року була створена Всеукраїнська громадська організація Федерація розвитку франчайзингу, гостинності та інфраструктури (ФРФУ)[9].

Розвиватися франчайзингу в Україні допомагають і спеціалізовані консалтингові та видавничі компанії[10] [11] [12] [13].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки та джерела[ред.ред. код]

  1. Спеціалізований інтернет-портал тематики франчайзингу Franchising.ua
  2. Законодавство України у сфері франчайзингу Національний каталог франшиз
  3. Стан ринку франчайзингу в Україні 2011-2012; Законодавство[1]
  4. Спеціалізований інтернет-портал тематики франчайзингу Franchising.ua
  5. різні джерела налічували в Україні близько 400 франчайзерів, враховуючи як компанії, що дійсно мали франчайзингову мережу, так і такі, що тільки оголосили про бажання чи намір розвиватися по франчайзингу, і не реалізували ці плани
  6. Спеціалізований інтернет-портал тематики франчайзингу Franchising.ua
  7. Стан ринку франчайзингу в Україні 2011-2012; Ринок [2]
  8. Ассоциация работодателей в отрасли франчайзинга, рос.[3]
  9. Всеукраїнська громадська організація Федерація розвитку франчайзингу, гостинності та інфраструктури[4]
  10. Власний бізнес + Франчайзинг,журнал[5]
  11. Видання Асоціації роботодавців в галузі франчайзингу, рос.[6]
  12. Top-Franchising. УСПІШНИЙ БІЗНЕС, рос.[7]
  13. Журнал МОРС[8]

Посилання[ред.ред. код]