Франческо Антоніо Бонпорті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франческо Антоніо Бонпорті
Основна інформація
Дата народження 11 червня 1672(1672-06-11)
Місце народження Тренто
Дата смерті 19 грудня 1749(1749-12-19) (77 років)
Місце смерті Падуя
Країна Італія Італія
Національність італієць
Професія композитор, священик
Жанр барокова музика, тріо-соната, камерна музика

Франч̀еско Ант̀оніо Бонп̀орті (італ. Francesco Antonio Bonporti) (11 червня 1672 Тренто - 19 грудня 1749 Падуя) — італійський бароковий композитор. та священик.

Біографія[ред.ред. код]

Бонпорті походив із занепалого аристократичного роду. Перші гуманітарні студії проходив у Тренто, дипломи з філософії та фізики отримав у Інсбруку. Переїхав до Рима задля проходження курсів з теології у папській семінарії Кол女ум Ґерманікум (Collegium Germanicum). У цьому місті вивчав композицію у Джузеппе Оттавіо Пітоні та, що не підтверджено джерелами, скрипку у Арканджело Кореллі. У 1695, після висвячення на священика, повернувся до рідного Тренто.

Хоча Бонпорті й провів більшу частину свого життя у рідному місті, він зажив європейської слави. У 1696 опублікував перший опус, що складався з десяти Тріо-сонат. В подальшому написав інші сонати, Шість мотетів для голосу, скрипок та баса, Арії, балети та куранти Сто менуетів, які перевидавалися у Лондоні та Амстердамі маючи великий успіх. в той час як в Італії лишались малопомітними.
Після призначення його придворним ("familiare aulico") Карла VI Габсбурга, у 1740 переїхав до Падуї де жив до смерті.[1]

Як і Альбіноні, не вважався професійним композитором, а тільки аматором. Його ім'я виринуло з забуття лише у двадцяті роки XX ст., завдяки знахідці декількох невідомих Інвенцій Й.С. Баха, що являли собою транскрипції для клавесина чотирьох скрипкових п'єс з оп. X.

Стиль композитора, що був вільний від інституціональних та комерційних обмежень, отримав певні індивідуальні риси.

Відомо 12 опублікованих опусів, що належать Бонпорті, два з яких втрачено.

Твори[ред.ред. код]

  • Тріо-сонати для двох скрипок та віолончелі обліґато (Suonate a tre, due violini e violoncello obbligato); op. 1 (Венеція, 1696)
  • Камерні сонати для двох скрипок, басової Віоли, клавесина або басової лютні (Sonate da camera a due violini, violone, cembalo o arciliuto); op. 2 (Венеція, 1698; перевидання у Лондоні у 1703)
  • Мотети для сольного співу зі скрипками (Mottetti a canto solo con violini; op. 3 (Венеція, 1701/1702)
  • Камерні сонати для двох скрипок, басової Віоли, клавесина або басової лютні (Sonate da camera a due violini, violone e cembalo o arciliuto); op. 4 (Венеція, 1703; перевиданняу Лондоні та Амстердамі)
  • Арії, балети та куранти (Arie, baletti e correnti); op. 5 [втрачено]
  • Камерні сонати для двох скрипок, басової віоли або клавесина (Sonate da camera a due violini, violone o cembalo); op. 6 (Венеція, 1705)
  • Камерні сонати для двох скрипок, басової віоли або клавесина (Sonate da camera a violino e violone o cembalo); op. 7 (Венеція, 1707; Перевидання у Лондоні та Амстердамі)
  • Менуети для скрипки соло та віолончелі або басо-контінуо (Minuetti a violino solo e violoncello o basso continuo); op. 8 (Венеція) [втрачено]
  • Танці для скрипки та віолончелі або басо-контінуо (Balletti à violino solo e violoncello o basso continuo); op. 9 (Амстердам)
  • Камерні інвенції для скрипки соло або басо-контінуо ((Inventioni da camera a violino solo o basso continuo); op. 10 (Болонья, 1712; Венеція та Тренто, 1713)
  • Концерти для чотирьох інструментів (Concerti à quattro strumenti); op. 11 (Тренто, 1715)
  • Різні Концертино та серенади Vari concertini e serenate; op. 12 (Аугсбург)
  • Хроматична варійована арія для скрипки, віолончелі та клавесина (Aria cromatica e variata a violino e violoncello e cembalo) (1720)
  • Соната у фа-дієз для скрипки та басо-контінуо (Sonata in fa diesis per violino e basso continuo)

Пам'ять[ред.ред. код]

  • Консерваторія Ф.А. Бонпорті у Тренто (Conservatorio di Musica F.A. Bonporti)[2].
  • Музичне училище Ф.А. Бонпорті (Scuola secondaria di I grado "F. A. Bonporti")[3].
  • Міжнародний конкурс давньої музики Премія Бонпорті (Premio Bonporti)— Роверето, з 1996 [4]

Примітки[ред.ред. код]

  1. A. Della Corte, G.M. Gatti, Dizionario di musica, Paravia, 1956, p. 84.
  2. [1]
  3. [2]
  4. [3]

Джерела[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  • G.Barblan, Un musicista trentino, F.A.Bonporti, 1940
  • Antonio Carlini, Francesco Antonio Bonporti, Gentilhuomo di Trento – La vita e l'opera con catalogo tematico, Edizioni de I Solisti Veneti, Padova, 2000, ISBN

Зовнішні посилання[ред.ред. код]