Франческо Арайя
| Франческо Арайя | |
|---|---|
 портрет композитора Арайї |
|
| Відомості | |
| Повне ім'я | Francesco Domenico Araja |
| Дата народження | 1709 |
| Місце народження | Неаполь |
| Дата смерті | можливо, 1770 |
| Місце смерті | Болонья |
| Країна |  Італія |
| Національність | італієць |
| Професія | композитор, диригент, капельмейстер |
| Жанр | духовна, оперна музика |
| Співпраця | зі сценографом Джузеппе Валеріані |
Франческо Арайя ( італ. Francesco Araja, справжнє ім'я Francesco Domenico Araja, 1709, Неаполь - 1770, Болонья ) - італійський оперний композитор доби пізнього бароко, надвірний композитор і капельмейстер двох російських імператриць ( Анни Іванівни та Єлизавети Петрівни ).
Зміст |
Життєпис [ред.]
Народився в місті Неаполь в родині музикантів. Музикою займались дід та батько Франческо Арайї. Син і онук наслідував їх фах. Франческо Арайя був учнем композитора Леонардо Лео ( повне ім'я - Гортензій Леонардо Сальваторе де Лео, 1694 - 1744 ). Музику почав писати у віці 19 - 20 років, а перший його оперний твір був поставлений для герцога Тосканського у 1730 році в палаці у флоренції.
Про оперну трупу Арайї стало відомо в Російській імперії. У 1735 році він разом з театральним колективом був виписаний у Санкт-Петербург до двору російської імператриці Анни Іванівни. Разом з ним прибув і театральний художник Джузеппе Валеріані, конкурент відомих італійських сценографів з родини Бібієна.
Незважаючи на палацові перевороти в Російській імперії, франческо Арайя і Джузеппе Валеріані зробили непогану кар'єру при російському дворі. У 1740 році, незважаючи на падіння могутнього Бірона, Арайя був відісланий за кордони імперії з метою запрошення нових акторів та співаків у театральну трупу. У 1755 році композитор Арайя написав музыку до опери «Цефал и Прокрис» ( текст лібретто - А. П. Сумарокова), яка стала етапним твором на російській театральній сцені, адже була першим оперним твором, написаним на російський текст і представлений на публіку у тому ж 1755 р. в театрі Санкт-Петербурзького Зимового палацу. ( Через 10 років текст опери був надрукований в Росії ).Частка опер композитора йшла в палацових передмістях Петербургу і в театрі на окремій ділянці Літнього саду. Окрім опер писав також ораторії і кантати.
Художник Джузеппе Валеріані, окрім праці в театрі, отримав посаду і титул «Першого історичного живописця, перспективи професора, театральної архітектури інженера при Императорському Російському дворі». Джузеппе Валеріані працював в столиці Російської імперії до власної смерті.
По закінченню контракту, у 1759 році Франческо Арайя відбув у Італію. У 1762 році його наново викликали у Петербург на урочистості з приводу коронаційних свят нового російського імператора Петра ІІІ.
Композитор доживав віку у місті Болонья, де і помер.
-
Оранієнбаум. Картинний дім, де давали опери.
-
Михайло Махаєв, гравюра «Зимовий палац і Палацова площа»
-
М. Махаєв. гравюра «Річка Фонтанка і Грот у Літньому саду (праворуч ).»
-
Літній палац імператриці Єлизавети Петрівни
Вибрані твори [ред.]
- «Береніка»
- «Клеомен»
- «Семіраміда»
- « Міць кохання та ненависті»
- « Імператор Люций Вер»
- « Притворна Ніно»
- «Селевк»
- «Артаксеркс»
- «Сципіон»
- « Цар Мітрідат »
- «Беллерофонт»
- «Цефал та Прокрида »
- « Олександр Македонський у Індії»
- «Іфігенія у Тавріді »
- «Тімотей»
Джерела. [ред.]
- Цефал и Прокрис. СПб., – Tsefal i Pokris, St. Petersburg, 1755
- Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона - Brokgaus & Efron: Encyclopaedic Dictionary, (1890—1907)
- Штелин Я.« Музыка и балет в России XVIII века». Музыкальное наследство. Вып. 1. М., 1935
- Сумароков А.П. «Избранные произведения». Л., 1957
- Старикова Л. М. «Новые документы о деятельности итальянской труппы в России в 30-е годы XVIII века <...>» // ПКНО. 1988. М., 1989
