Франческо Арайя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франческо Арайя
фотографія
Основна інформація
Повне ім'я Francesco Domenico Araja
Дата народження 1709
Місце народження Неаполь
Дата смерті можливо, 1770
Місце смерті Болонья
Країна Італія Італія
Національність італієць
Професія композитор, диригент, капельмейстер
Жанр духовна, оперна музика
Співпраця зі сценографом Джузеппе Валеріані


Франческо Арайя ( італ. Francesco Araja, справжнє ім'я Francesco Domenico Araja, 1709, Неаполь - 1770, Болонья ) - італійський оперний композитор доби пізнього бароко, надвірний композитор і капельмейстер двох російських імператриць ( Анни Іванівни та Єлизавети Петрівни ).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в місті Неаполь в родині музикантів. Музикою займались дід та батько Франческо Арайї. Син і онук наслідував їх фах. Франческо Арайя був учнем композитора Леонардо Лео ( повне ім'я - Гортензій Леонардо Сальваторе де Лео, 1694 - 1744 ). Музику почав писати у віці 19 - 20 років, а перший його оперний твір був поставлений для герцога Тосканського у 1730 році в палаці у флоренції.

Про оперну трупу Арайї стало відомо в Російській імперії. У 1735 році він разом з театральним колективом був виписаний у Санкт-Петербург до двору російської імператриці Анни Іванівни. Разом з ним прибув і театральний художник Джузеппе Валеріані, конкурент відомих італійських сценографів з родини Бібієна.

Незважаючи на палацові перевороти в Російській імперії, франческо Арайя і Джузеппе Валеріані зробили непогану кар'єру при російському дворі. У 1740 році, незважаючи на падіння могутнього Бірона, Арайя був відісланий за кордони імперії з метою запрошення нових акторів та співаків у театральну трупу. У 1755 році композитор Арайя написав музыку до опери «Цефал и Прокрис» ( текст лібретто - А. П. Сумарокова), яка стала етапним твором на російській театральній сцені, адже була першим оперним твором, написаним на російський текст і представлений на публіку у тому ж 1755 р. в театрі Санкт-Петербурзького Зимового палацу. ( Через 10 років текст опери був надрукований в Росії ).Частка опер композитора йшла в палацових передмістях Петербургу і в театрі на окремій ділянці Літнього саду. Окрім опер писав також ораторії і кантати.

Художник Джузеппе Валеріані, окрім праці в театрі, отримав посаду і титул «Першого історичного живописця, перспективи професора, театральної архітектури інженера при Императорському Російському дворі». Джузеппе Валеріані працював в столиці Російської імперії до власної смерті.

По закінченню контракту, у 1759 році Франческо Арайя відбув у Італію. У 1762 році його наново викликали у Петербург на урочистості з приводу коронаційних свят нового російського імператора Петра ІІІ.

Композитор доживав віку у місті Болонья, де і помер.

Вибрані твори[ред.ред. код]

Муза комедії Талія.
  • «Береніка»
  • «Клеомен»
  • «Семіраміда»
  • « Міць кохання та ненависті»
  • « Імператор Люций Вер»
  • « Притворна Ніно»
  • «Селевк»
  • «Артаксеркс»
  • «Сципіон»
  • « Цар Мітрідат »
  • «Беллерофонт»
  • «Цефал та Прокрида »
  • « Олександр Македонський у Індії»
  • «Іфігенія у Тавріді »
  • «Тімотей»

Джерела.[ред.ред. код]

  • Цефал и Прокрис. СПб., – Tsefal i Pokris, St. Petersburg, 1755
  • Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона - Brokgaus & Efron: Encyclopaedic Dictionary, (1890—1907)
  • Штелин Я.« Музыка и балет в России XVIII века». Музыкальное наследство. Вып. 1. М., 1935
  • Сумароков А.П. «Избранные произведения». Л., 1957
  • Старикова Л. М. «Новые документы о деятельности итальянской труппы в России в 30-е годы XVIII века <...>» // ПКНО. 1988. М., 1989

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]