Франческо Гварді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франческо Гварді
Francesco Guardi
Pietro Longhi 055.jpg
Худ. П'єтро Лонгі, портрет Франческо Гварді
Ім'я при народженні Francesco Lazzaro Guardi
Дата народження 5 жовтня 1712(1712-10-05)
Місце народження Венеція
Дата смерті 1 січня 1793(1793-01-01) (80 років)
Місце смерті Венеція
Національність італієць
Громадянство Італія
Жанр ведута, пейзаж
Навчання в майстерні батька
Напрямок рококо
Роки творчості 17251792
Твори релігійні композиції, натюрморти, пейзажі

Франческо Гварді ( італ. Francesco Guardi * 5 жовтня 1712 — 1 січня 1793) — відомий венеціанський художник 18 ст, майстер пейзажів, реальних і фантазійних. Працював разом зі старшим братом, створюючи разом релігійні композиції, натюрморти, пейзажне тло його картин.

Життєпис[ред.ред. код]

Батько[ред.ред. код]

У 1690 р. 12-річний Доменіко Гварді, син ремісника з Венеції (майбутній батько художника ) покинув місто заради навчання у Відні. Подорожі до столиці Австрійської імперії сприяв дядько, що увяв шлюб з жінкою з Австрії. Перебування і навчання в Відні затяглося на 10 років. І Доменіко, що опанував художнє ремесло та німецьку мову, привіз у Венецію ще й дружину німкеню та сина - первістка Джованні Антоніо. Художня манера Доменіко Гварді відрізнялася від манери, якої на той час дотримувались в Венеції, вона була дещо незвичною, екзотичною. Через два роки Доменіко ( якого встигли забути в Венеції ) вдалося отримати дозвіл на відкриття власної майстерні в приході Санті Апостолі. Майстерня виконувала замови на декоративні роботи і створювала образа для невеликих церков. Родина збільшилась, вже в Венеції народились -

  • Цецілія у 1704
  • Ізеппо у 1710
  • Франческо у 1712
  • Нікколо у 1715.

У 1716 р. у віці 38 років Доменіко Гварді помер. Старший син - Джованні Антоніо став головою в майстерні. Матеріальний стан родини погіршився і аби якось прожити, дочку Цецілію віддають на виховання в Оспедалє, венеціанський благодійний заклад для дітей з дуже бідних родин.

Старший брат[ред.ред. код]

Голова майстерні бере замови на декоративні твори і картини з фігурами. З 1730 р. Франческо стає активним помічником Джованні Антоніо, хоча має хист до пейзажного живопису. Суворі умови виживання примушують братів триматися і працювати разом, тому ні про яку самостійність Франческо Гварді ( економічну чи творчу ) не йшлося. Аби припиняти суперечки, старший дозволяв молодшому братові вдосталь малювати пейзажне тло на власних картинах. Не мав прав Франческо і на шлюб.

Пізня самостійність і шлюб[ред.ред. код]

П'яцца Сан Марко в Венеції, Академія Каррара, Бергамо
П'яцетта між палацом дожів і бібліотекою
Канал Джудекка

З новознайдених документів стало відомо, що Франческо Гварді майже нікуди не виїжджав з Венеції до 1750 р. Старший брат помер, і майстерня перейшла у власність до нього. Так до Франческо прийшла пізня економічна і творча самостійність. Приблизно з цього часу і виникає більша кількість реальних і фантазійних пейзажів майстра, що відійшов від створення картин з фігурами. Лише у 1757 р. Франческо бере шлюб з Марією Пагані. В родині зростали перші сини. Майстер спеціалізується на створенні ведут та пейзажів. Венеція стає майже обов'язковим пунктом відвідин для багатіїв з Британії, що охоче купують місцеві краєвиди на згадку про відвідини столиці Адріатики. В самій Венеції пейзажі не мають престижу. І в рік прийняття художника Франческо Гварді в Корпорацію венеціанських живописців посадовці довго відшукували дипломатичну формулу для назви картин Франческо.

В Британії, навпаки, почалося підвищення престижу пейзажного живопису, що відбилося в моді на пейзажні твори майстрів Франції ( Ніколя Пуссен, Клод Лоррен ) та голландців 17 ст. Пейзажі залюбки створював і англієць Томас Гейнсборо. Згодом, в творчості англійських майстрів Вільяма Тернера, Бонінгтона, Джона Констебла - пейзаж посів провідні місця. Все це сприяло народженню міжнародної слави Франческо Гварді, що фактично розпочалася в Британії.

Допомога Цецілії[ред.ред. код]

Молода і нестримна в почуттях Цецілії Гварді ( 1702 - 1779 ) витримала в Оспедалє лише декілька років. Романтичні стосунки, що пов'язали її та молодого художника Джамбаттіста Тьєполо, що виконував декоративні роботи в Оспедалє, закінчилися таємною втечею з монастирського закладу. Молоді вінчалися, а з часом художник та колишня вихованка Оспедалє стали батьками десяти дітей. Завдяки наполегливій праці родина не знала злиднів.

Після передчасної смерті Марії Пагані, Цецілія забере в свою родину ще й синів Франческо. Поміч Цецилії та її чоловіка Джованні Баттіста Тьєполо вивільнить руки Франческо Гварді для творчості. В оселю Гварді сини Вінченцо та Джакомо повернуться лише після смерті тітки Цецілії, що заміняла їм рідну матір. Вінченцо стане священиком, а Джакомо - художником і помічником батька.

Смерть[ред.ред. код]

Франческо Гварді помер в Венеції 1 січня 1793 р. Його син успадкував майстерню, продовжив робити картини в стилістиці батька, чим заплутав не один десяток мистецтвознавців.

Вибрані твори[ред.ред. код]

В соборі Святого Марка
Галерея неподалік каналу. Академія Каррара, Бергамо.
  • «Натюрморт з золоченою вазою», прив. збірка
  • «Краєвид в Венеції»
  • «Олександр Македонський перед трупом царя Персії Дарія», Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
  • «Пейзаж з деревами», Ермітаж
  • «Венеціанська площа з палацом», Ермітаж
  • «На острові Сан Джорджо Маджоре в Венеції», Ермітаж
  • «Дож Венеції - на Пьяцетта під час свята», 1758, Лувр
  • «Кімната візитів монастиря Сан Дзаккарія», 1750
  • Диво Св. Домініка, що рятує потопаючих», Музей історії мистецтв, Відень
  • «Прощання Товія зі сліпим батьком», ц-ва дель Анджело Рафаеле
  • «Янгол і Товія», 1752, ц-ва дель Анджело Рафаеле
  • «Міст Ріальто і палаццо Камерленгі в Венеції», прив. збірка
  • «Фантазійний пейзаж з пірамідою», музей стародавнього мистецтва, Рим
  • «Фантазійна готична брама з фігурами перехожих», Академія Каррара, Бергамо
  • «Візит дожа в церкву Санта Марія делла Салюта», Лувр
  • « Галера «Бучінторо» на пристані Сан Нікколо дель Лідо», Лувр
  • «Публічна аудієнція венеціанського дожа», Лувр
  • «Папа римський Пій VI благословляє венеціанців на площі Сан Дзаніполо», Ашмолеан музей, Оксфорд
  • «Концерт вихованок Оспедалє Ла П'єта », Стара пінакотека, Мюнхен
  • « Шторм на морі», кастелло Сфорцеско, Мілан
  • «Гондола в присмерки », музей Польді Пеццолі, Мілан
  • « Фантазія з руїнами», Лондон
  • «Свято на П'яцца Сан Марко в присутності дожа », Лувр

Джерела[ред.ред. код]

  • Pallucchini, La pittura veneziana del Settecento, Venezia - Roma, 19600
  • Valcanover, Guardi, Novara, 1960
  • Zampetti, Mostra del Guardi, Venezia, 1965
  • Pallucchini, Francesco Guardi, Milano, 1965
  • Perocco, I Guardi, Padova, 1966
  • Argan, Storia dell'arte italiana, Firenze, 1968
  • Pignatti, Francesco Guardi, Brescia, 1971
  • Morassi, L'opera completa di Antonio e Francesco Guardi, Venezia, 1973
  • Rossi Bortolatto, Francesco Guardi, Milano, 1974
  • AA. VV., Francesco Guardi, Vedute Capricci Feste, catalogo della mostra veneziana, 1993
  • Редактор - Кузьмина М.Т. « История зарубежного искусства», М, «Искусство», 1971
  • Гос. Эрмитаж, каталог, «Западноевропейская живопись. Италия. Испания. Франция. Швейцария.», Л, «Аврора», 1976

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]