Франческо Гварді
| Франческо Гварді | |
| Francesco Guardi | |
 Худ. П'єтро Лонгі, портрет Франческо Гварді |
|
| Ім'я при народженні | Francesco Lazzaro Guardi |
|---|---|
| Дата народження | 5 жовтня, 1712 |
| Місце народження | Венеція |
| Дата смерті | 1 січня 1793 |
| Місце смерті | Венеція |
| Національність | італієць |
| Громадянство | Італія |
| Жанр | ведута, пейзаж |
| Навчання | в майстерні батька |
| Напрямок | рококо |
| Роки творчості | 1725 -1792 |
| Твори | релігійні композиції, натюрморти, пейзажі |
Франческо Гварді ( італ. Francesco Guardi 5 жовтня, 1712 - 1 січня, 1793 ) - відомий венеціанський художник 18 ст, майстер пейзажів, реальних і фантазійних. Працював разом зі старшим братом, створюючи разом релігійні композиції, натюрморти, пейзажне тло його картин.
Зміст |
Життєпис [ред.]
Батько [ред.]
У 1690 р. 12-річний Доменіко Гварді, син ремісника з Венеції (майбутній батько художника ) покинув місто заради навчання у Відні. Подорожі до столиці Австрійської імперії сприяв дядько, що увяв шлюб з жінкою з Австрії. Перебування і навчання в Відні затяглося на 10 років. І Доменіко, що опанував художнє ремесло та німецьку мову, привіз у Венецію ще й дружину німкеню та сина - первістка Джованні Антоніо. Художня манера Доменіко Гварді відрізнялася від манери, якої на той час дотримувались в Венеції, вона була дещо незвичною, екзотичною. Через два роки Доменіко ( якого встигли забути в Венеції ) вдалося отримати дозвіл на відкриття власної майстерні в приході Санті Апостолі. Майстерня виконувала замови на декоративні роботи і створювала образа для невеликих церков. Родина збільшилась, вже в Венеції народились -
- Цецілія у 1704
- Ізеппо у 1710
- Франческо у 1712
- Нікколо у 1715.
У 1716 р. у віці 38 років Доменіко Гварді помер. Старший син - Джованні Антоніо став головою в майстерні. Матеріальний стан родини погіршився і аби якось прожити, дочку Цецілію віддають на виховання в Оспедалє, венеціанський благодійний заклад для дітей з дуже бідних родин.
Старший брат [ред.]
Голова майстерні бере замови на декоративні твори і картини з фігурами. З 1730 р. Франческо стає активним помічником Джованні Антоніо, хоча має хист до пейзажного живопису. Суворі умови виживання примушують братів триматися і працювати разом, тому ні про яку самостійність Франческо Гварді ( економічну чи творчу ) не йшлося. Аби припиняти суперечки, старший дозволяв молодшому братові вдосталь малювати пейзажне тло на власних картинах. Не мав прав Франческо і на шлюб.
Пізня самостійність і шлюб [ред.]
З новознайдених документів стало відомо, що Франческо Гварді майже нікуди не виїжджав з Венеції до 1750 р. Старший брат помер і майстерня перейшла у власність до нього. Так до Франческо прийшла пізня економічна і творча самостійність. Приблизно з цього часу і виникає більша кількість реальних і фантазійних пейзажів майстра, що відійшов від створення картин з фігурами. Лише у 1757 р. Франческо бере шлюб з Марією Пагані. В родині зростали перші сини. Майстер спеціалізується на створенні ведут та пейзажів. Венеція стає майже обов'язковим пунктом відвідин для багатіїв з Британії, що охоче купують місцеві краєвиди на згадку про відвідини столиці Адріатики. В самій Венеції пейзажі не мають престижу. І в рік прийняття художника Франческо Гварді в Корпорацію венеціанських живописців посадовці довго відшукували дипломатичну формулу для назви картин Франческо.
В Британії, навпаки, почалося підвищення престижу пейзажного живопису, що відбилося в моді на пейзажні твори майстрів Франції ( Ніколя Пуссен, Клод Лоррен ) та голландців 17 ст. Пейзажі залюбки створював і англієць Томас Гейнсборо. Згодом, в творчості англійських майстрів Вільяма Тернера, Бонінгтона, Джона Констебла - пейзаж посів провідні місця. Все це сприяло народженню міжнародної слави Франческо Гварді, що фактично розпочалася в Британії.
Допомога Цецілії [ред.]
Молода і нестримна в почуттях Цецілії Гварді ( 1702 - 1779 ) витримала в Оспедалє лише декілька років. Романтичні стосунки, що пов'язали її та молодого художника Джамбаттіста Тьєполо, що виконував декоративні роботи в Оспедалє, закінчилися таємною втечею з монастирського закладу. Молоді вінчалися, а з часом художник та колишня вихованка Оспедалє стали батьками десяти дітей. Завдяки наполегливій праці родина не знала злиднів.
Після передчасної смерті Марії Пагані, Цецілія забере в свою родину ще й синів Франческо. Поміч Цецилії та її чоловіка Джованні Баттіста Тьєполо вивільнить руки Франческо Гварді для творчості. В оселю Гварді сини Вінченцо та Джакомо повернуться лише після смерті тітки Цецілії, що заміняла їм рідну матір. Вінченцо стане священиком, а Джакомо - художником і помічником батька.
Смерть [ред.]
Франческо Гварді помер в Венеції 1 січня 1793 р. Його син успадкував майстерню, продовжив робити картини в стилістиці батька, чим заплутав не один десяток мистецтвознавців.
Вибрані твори [ред.]
- «Натюрморт з золоченою вазою», прив. збірка
- «Краєвид в Венеції»
- «Олександр Македонський перед трупом царя Персії Дарія», Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
- «Пейзаж з деревами», Ермітаж
- «Венеціанська площа з палацом», Ермітаж
- «На острові Сан Джорджо Маджоре в Венеції», Ермітаж
- «Дож Венеції - на Пьяцетта під час свята», 1758, Лувр
- «Кімната візитів монастиря Сан Дзаккарія», 1750
- Диво Св. Домініка, що рятує потопаючих», Музей історії мистецтв, Відень
- «Прощання Товія зі сліпим батьком», ц-ва дель Анджело Рафаеле
- «Янгол і Товія», 1752, ц-ва дель Анджело Рафаеле
- «Міст Ріальто і палаццо Камерленгі в Венеції», прив. збірка
- «Фантазійний пейзаж з пірамідою», музей стародавнього мистецтва, Рим
- «Фантазійна готична брама з фігурами перехожих», Академія Каррара, Бергамо
- «Візит дожа в церкву Санта Марія делла Салюта», Лувр
- « Галера «Бучінторо» на пристані Сан Нікколо дель Лідо», Лувр
- «Публічна аудієнція венеціанського дожа», Лувр
- «Папа римський Пій VI благословляє венеціанців на площі Сан Дзаніполо», Ашмолеан музей, Оксфорд
- «Концерт вихованок Оспедалє Ла П'єта », Стара пінакотека, Мюнхен
- « Шторм на морі», кастелло Сфорцеско, Мілан
- «Гондола в присмерки », музей Польді Пеццолі, Мілан
- « Фантазія з руїнами», Лондон
- «Свято на П'яцца Сан Марко в присутності дожа », Лувр
Джерела [ред.]
- Pallucchini, La pittura veneziana del Settecento, Venezia - Roma, 19600
- Valcanover, Guardi, Novara, 1960
- Zampetti, Mostra del Guardi, Venezia, 1965
- Pallucchini, Francesco Guardi, Milano, 1965
- Perocco, I Guardi, Padova, 1966
- Argan, Storia dell'arte italiana, Firenze, 1968
- Pignatti, Francesco Guardi, Brescia, 1971
- Morassi, L'opera completa di Antonio e Francesco Guardi, Venezia, 1973
- Rossi Bortolatto, Francesco Guardi, Milano, 1974
- AA. VV., Francesco Guardi, Vedute Capricci Feste, catalogo della mostra veneziana, 1993
- Редактор - Кузьмина М.Т. « История зарубежного искусства», М, «Искусство», 1971
- Гос. Эрмитаж, каталог, «Западноевропейская живопись. Италия. Испания. Франция. Швейцария.», Л, «Аврора», 1976
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Франческо Гварді |
