Франческо Сальвіаті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Франческо Сальвіаті
Франческо де Россі
Houghton Typ 525 68.864 - Vasari, Le vite - Francesco Salviati.jpg
портрет Франческо Сальвіаті з «Життєписів» Вазарі
Ім'я при народженні Франческо де Россі
Дата народження 1510
Місце народження Флоренція, Тоскана
Дата смерті 1563
Місце смерті Рим
Національність італієць
Громадянство Італія
Напрямок маньєризм
Покровитель кардинал Джованні Сальвіаті
Вплив Мікеланджело, Баччо Бандінеллі, Парміджаніно
Твори вівтарі, алегорії, портрети, декоративні твори, фрески палаццо Веккьо та декількох палаців у Римі

Франческо Сальвіаті (італ. Francesco Salviati, справжне ім'я Франческо де Россі, 1510, Флоренція — 1563, Рим) — італійський художник доби маньєризму. Малював фрески, релілійні картини, створював декоративні стінописи та портрети. Був серед найкращих портретистів доби. Робив картони для гобеленів, мініатюри, займався театрально-декораційним мистецтвом.

Життєпис[ред.ред. код]

Ранні роки і навчання[ред.ред. код]

Алегорія Миру, малюнок Сальвіаті

Походить з родини ремісника, батько був ткачем. Художне навчання почав у Флоренції у художника Джуліано Буджардіні (1475–1577), від якого перейшов у майстерню Баччо Бандінеллі. Бандінеллі, сам чудовий малювальник-графік, прищепив учню пристрасть до віртуозного малювання, про що свідчать збережені малюнки Франческо Сальвіаті. Художник довго удосконалював свою майстерність, трохи поступаючись в майстерності лише віртуозу Парміджаніно, твори якого вивчав в часи свого перебування в Емілії у 1540 році. Художнє навчання завершив в майстерні Андреа дель Сарто.

Доба зрілості[ред.ред. код]

Фреска ораторії Сан Джованні Деколато, Рим

Як художник мав популярність і працював в різних містах Італії, серед яких Флоренція, Болонья, Венеція, Рим. Деякий час працював в Парижі. Меценатом художника став кардинал Джованні Сальвіаті. Простий за походжнням художник в подяку за покровительсто та захист узяв собі прізвище патрона.

Роками підтримував дружні стосунки з Джорджо Вазарі, з яким виконав декілька замов у співпраці.

Помер у Римі у 1563 р.

Портрети[ред.ред. код]

Майстер фресок[ред.ред. код]

Фреска в палаццо Веккьо, Флоренція.

Як і більшість італійських художників, Франческо Сальвіаті був майстром фрескового живопису. Чільне місте в його творчому надбанні посіли саме фрески. Це і декоративні композиції на стелі, і на стінах. Найзначніший цикл був створений в палаці Веккьо, який обрав своєю резиденцією великий князь Козімо І Медичі. Сальвіаті працював в кімнаті, яку Джорджо Вазарі називав вітальнею навпроти каплиці. Стародавнє, ще середньовічне приміщення мало прийняти фрески зовсім іншої доби і іншої стилістики. Симетрії композицій, котру так вітали майстри Відродження і маньєризму, заважали портали, вікна, що виходили на площу і що були розташовані на різному рівні. Сальвіаті, що значно відрізнявся від колег майстерністю композицій, вдало обіграв ці перешкоди, включивши навіть їх в майбутні композиції. Він розділив стіни на два рівні, віддавши низ декоративним росписам-імітаціям з рельєфами, гермами і гірляндами. Вони утворювали своєрідний п'єдестал для пілонів. А проміжки між пілонами використав для сцен з життєпису Фурія Камілла, що були алегоріями правління Козімо І Медичі. Серед цих сцен — тріумфальна хода Фурія Камілла колісницею у супроводі полонених і вояків з військовими трофеями, а поряд (через мармуровий портал)- сцену перемоги вояків Фурія Камілла над галлами. Все це з зображенням архітектурних споруд, пишних візерунків, пейзажів, насичених фігурами в різних ракурсах, старожитностями і посудом, рельєфами, частка яких з майстерно відтвореним золоченням. Постраждалі від часу в нижніх ділянках, фрески палаццо Веккьо дійшли до нашого часу, ставши експонатами музею.

Вибрані твори[ред.ред. код]

Портрет невідомого в кріслі, приватна збірка
  • фрески, палаццо Веккьо, зала аудієнцій, Флоренція
  • фрески, палаццо Сальвіаті, Рим
  • фрески, палаццо Канчеллерія, каплиця мантії, Рим
  • фрески, палаццо Річчі-Саккетті
  • фрески, палаццо Фарнезе
  • фрески, замок Святого Янгола, рим
  • Милосердя, Уффіці, Флоренція
  • портрет невідомого пана, Лос-Анжелес, музей Гетті
  • Переконання апостола Фоми, Лувр
  • Христос воскрешає померлого Лазаря, палаццо Колонна, Рим
  • Коронація богородиці, Пінакотека, Ватикан
  • П'єта, Брера, Мілан
  • портрет невідомого в кріслі, приватна збірка
  • портрет невідомого, Гонолулу, академія мистецтв
  • портрет невідомої пані
  • портрет аристократа з Флоренції, Сент Луїс, Міссурі, США
  • портрет священика, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва
  • юнак з антилопою, Вадуц
  • портрет Козімо Медічі дитиною

Джерела[ред.ред. код]

  • Francesco Salviati ou la Bella Maniera. Hrsg. Von Cathérine Monbeig Goguel. Ausstellungskat. Louvre, Paris 1998.
  • Джорджо Вазарі, «Життєписи», М, «Искусство», 1971, том 5 (рос).

Посилання[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]