Фредрик Байєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фредрик Байєр
Fredrik Bajer
Fredrik Bajer
Дата народження 21 квітня 1837(1837-04-21)
Дата смерті 22 січня 1922(1922-01-22) (84 роки)
Громадянство Данія Данія
Нагороди

Nobel prize medal.svg Нобелівська премія миру (1908)

Nobel prize medal.svg

Фредрік Байєр (дан. Fredrik Bajer; * 21 квітня 1837 - † 22 січня 1922) — данський письменник, пацифіст і політичний діяч, лауреат Нобелівської премії миру (1908).

Біографія[ред.ред. код]

Юність[ред.ред. код]

Народився в Вестер-Егеде в родині священика Альфреда Бейера (в 1865 р. Бейєр змінив своє прізвище). У 11-річному віці він вступив до школи-інтернату (Академію Соре). Байер писав у своїх мемуарах, що він був досить лінивим учнем і чимало страждав від класичних мов. У той же час він захоплювався військовою історією і особистістю Наполеона Бонапарта. У 1854 р. він вступив до Національного кадетського корпусу в Копенгагені, два роки по тому йому було присвоєно чин лейтенанта кавалерії.

Військова служба[ред.ред. код]

З 1856 по 1864 р. служив у датської армії, в цей термін увійшло і підвищення кваліфікації в іншій військовій школі. Зацікавившись соціальними проблемами, Байер написав ряд статей про освіту; тоді ж він вивчив французьку, норвезьку та шведську мови. Під час війни 1864 р., в яку переросла суперечка за герцогства Шлезвіг і Гольштейн, пруські сили зломили опір датської армії. За сміливість Байер був підвищений в чині, але особисте знайомство з жахами війни змусило його відмовитися від романтичного погляду на професію військового і розбудило інтерес до пацифізму.

Початок пацифістської діяльності[ред.ред. код]

Післявоєнне скорочення збройних сил Данії торкнулося і Байера, змусивши його відкласти весілля з Матільдою Шлютер, з якою він був заручений. У пошуках засобів до існування Байер почав викладати і писати статті для газет. Розвивалися його пацифістські погляди. У 1867 р. під впливом праць Фредеріка Пассі він спробував створити в Данії суспільство миру, але цей проект з обуренням зустріли тими датчанами, які не могли змиритися з поразкою від Пруссії. Тоді Байер захопився ідеєю про те, що заміна монархій республіками сприятиме справі миру в Скандинавії. У 1870 р. він заснував Асоціацію скандинавських вільних держав, яка ставила за мету об'єднання північних народів у федерацію, що могло б послужити моделлю для інших націй. У наступному році Байер і його дружина, переконані, що політична емансипація жінок сприяє оздоровленню суспільства, організували Датську асоціацію жінок, що стала важливим інструментом у досягненні політичного рівності статей.

Політична діяльність[ред.ред. код]

Логіка діяльності Байера невдовзі привела його до політики, і у 1872 р. він переміг на виборах в нижню палату датського парламенту, представляючи ліберальну партію. Крісло в парламенті він зберігав за собою до 1895 р., чимало сприяючи прогресу в області жіночого права, зниження військових витрат і світу.

У 1875 р. Байер написав статтю, що стосувалася небезпек, які загрожували б жителів Скандинавії в майбутніх європейських війнах. Він вказав на те, що близькість скандинавських країн до проток, що з'єднує Північне море з Балтійським, неминуче приверне до них увагу ворогуючих сторін. Небезпеки можна було б уникнути завдяки міжнародному договору, що гарантує нейтралітет Скандинавії. Щоб досягти цієї мети, Байер у 1882 р. заснував Асоціацію нейтралітету Данії (пізніше Датське товариство миру), яка стала для нього не просто трибуною для викладу своїх поглядів, але багато в чому полегшила його прагнення до загального миру.

Байер був єдиним данцем на установчій сесії Міжпарламентської союзу в 1889 р. Заснований Вільямом Крамером і Пассі, союз повинен був сприяти справі миру за допомогою зустрічей і дискусій європейських парламентаріїв. Колеги по датському парламенту спочатку сміялися над Байером, але в 1891 р. після тривалих переговорів йому вдалося сформувати міжпарламентську групу. На виборах 1893 Байер був обраний до Ради Міжпарламентського союзу, де представляв Норвегію, Данію та Швецію.

У 1890 р. на Міжнародному конгресі миру в Лондоні Байер запропонував створити міжнародне бюро для обміну інформацією та пошуку мирних рішень конфліктів між державами. Зібравшись у наступному році на 3-й конгрес в Римі, делегати схвалили пропозицію Байера і створили Міжнародне бюро миру в Берні (Швейцарія) під керівництвом Елі Дюкоммена. Байер став першим головою правління, займаючи цей пост до 1907 р.

У той же час його пацифіста діяльність набувала все нових прихильників в Данії. У 1893 р. Датське товариство миру зібрало понад 240 тис. підписів під антивоєнною відозвою. Пропаганда арбітражу увінчалася деяким успіхом у 1904 - 1905 рр..: Данія підписала відповідні договори з Португалією, Італією та Нідерландами.

Мрія Байера про створення Скандинавського міжпарламентського союзу для зміцнення регіональної співпраці збулася в 1908 р. У цьому ж році він був удостоєний Нобелівської премії миру. Прийняти премію особисто Байер не зміг через хворобу, але в травні наступного року він представив Норвезькому Нобелівському комітету свою Нобелівську лекцію. Підкреслюючи значення міжнародного права для вирішення суперечок, він зазначив:

«Іноді доводиться чути, що договори втрачають всяке значення з початком війни ... Це мілітаристський погляд, з яким пацифіст миритися не може. Ми повинні зробити все можливе, щоб ідея закону перемогла ».

У багатьох публікаціях Байер наполягав на тому, щоб Данія незмінно дотримувалася політики нейтралітету. Цей заклик безперечно зіграв свою роль в тому, що з початком першої світової війни Данія оголосила про нейтралітет. Незважаючи на наросання війни по всій Європі, Байер зберігав оптимізм. «У справі миру тепер куди більше роботи, ніж коли б то не було», - говорив він. Страждаючи від тяжкої хвороби, Байер продовжував підтримувати контакти з пацифістами різних країн під час війни і пізніше. Після його смерті 22 січня 1922 р., його справу продовжувала дружина.

Посилання[ред.ред. код]