Фредро Александер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Фредро. Портрет Максиміліана Фаянса, після 1852 року.

Александр Фредро (*20 червня 1793, Сурохів біля Ярослава, тепер Польща — † 15 липня 1876, Львів) — граф (шляхетський герб «Бонча»), польський комедіограф, мемуарист, поет, масон. Рідний дід Андрея Шептицького.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у багатій шляхетській (колись сенаторській) родині.

Освіту отримав вдома, ніколи не навчався у громадських навчальних закладах.

Після загибелі матері — Маріанни Фредро — під час пожежі у родинному маєтку в Беньковій Вишні (1806) разом з батьком, Яцеком Фредром, переїхав до Львова.

1809 — в ранзі поручника записався до 11-го уланського полку армії Герцогства Варшавського, який формувався у Львові, згодом брав участь у поході військ Наполеона на Москву. Брав участь у Бородинській битві.

1812 — отримав Золотий Хрест Virtuti Militari за участь у поході Наполеона на Москву.

1814 — був відзначений хрестом «Почесного Легіону».

Пам'ятник Александра Фредра у Вроцлаві (перенесений зі Львова)

1815 — після зречення Наполеона повернувся на Батьківщину, де зайнявся господарством у родинному маєтку Бенькова Вишня. Залишаючи Париж, написав: Wyjechaliśmy razem, z odmiennych pobudek: Napoleon na Elbę, ja zasię do Rudek («Виїхали разом, але з різних мотивів: Наполеон на Ельбу, а я собі до Рудок»).

Вступив до люблінської масонської ложі.

1818 — створив свою першу помітну комедію «Пан Ґельдхаб» (на сцені з 1821 року).

1828 — одружився з графинею Зофією Скарбек (донька Юзефа, внучка Роха Міхала Яблоновських), до якої сватався 11 років. Вона перед цим була дружиною Станіслава Скарбека - фундатора будівництва теперішнього Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, з яким розлучилась після судових засідань 3 березня, 7 травня 1828 року.[1]

1828 — після смерті батька успадкував і примножив батьківський маєток. На той час був автором кільканадцяти комедій.

1829 — вступив до Товариства друзів науки.

1839 року разом з Лєоном Людвіком Сапеґою запропонував спорудити залізницю Бохня — Львів — Бережани.[2]

1846 — після 18 років життя на селі подружжя Фредрів оселилося у Львові, на «Хорунщизні» (тепер район вул. Чайковського).

1848 — під час «Весни народів» був членом польської Львівської Національної Ради (Rada Narodowa Lwowska). Також був обраний головою Ради Народової в Рудках.[3]

18501855 (з невеликими перервами) — мешкав у Франції, де після придушення угорської революції 1848–1849 переховувався його син Ян-Александер Фредро (також комедіограф, але маловідомий).

Пам'ятник Александра Фредра у Вроцлаві (перенесений зі Львова)

Після повернення сина Яна Александра осів у власному «двірку» на Хорущині у Львові.

З 1861 року був депутатом Галицького крайового сейму, клопотав про побудову в Галичині першої залізниці, організував Земське Кредитове Товариство та Галицьку Ощадну Касу.

Похований у родинній крипті костелу в Рудках (тепер Львівська область). У 1970-х рр. знавець і шанувальник творчості Фредра, вроцлавський професор Богдан Закшевський, відвідавши Рудки, викрав один із пальців скелету драматурга. Ці кістки були замуровані в стіні костелу святого Маврикія у Вроцлаві.

Його дочка, Софія Людвіка Цецилія Констанція (18371904), 1861 року вийшла заміж за графа Яна Кантія Реміґіана Шептицького. Від цього шлюбу народився Роман Шептицький, майбутній митрополит Андрей.

Особа А.Фредра була сповнена суперечностей: активний і заангажований у громадські справи, водночас шукав самотності і виявляв схильність до мізантропії. В останні роки життя серйозно хворів і провів їх здаля від світу, у вузькому родинному колі.

Пам'ятник А.Фредра перед Театром ім. Юліуша Словацького в Кракові
Бенькова Вишня

Був автором комедій звичаїв із життя шляхти, здебільшого провінційної. Писав вірші, поеми, афоризми. Належав до доби романтизму, але був далекий від цього стилю, через що його критикували Северин Гощинський і Лешек Дунін-Борковський. Ця критика примусила Фредра на 18 років відійти від літературної творчості.

Твори Фредра належать до золотого фонду польської літератури. Його байки в Польщі віддавна ввійшли до програми дитячого читання.

Творчість[ред.ред. код]

  • Ґвалт, що діється!
  • Дами та гусари
  • Довічне ув'язнення
  • Чоловік і дружина
  • Чужоземщина
  • Новий Дон-Кіхот, або Сто божевіль
  • Відлюдники та поет
  • Пан Ґельдхаб
  • Пан Йов'яльський
  • Три по три
  • Ночівля в Апенінах
  • Велика людина для малих оборудок
  • Вихованка
  • Не можу одружитися
  • Записки старого
  • Помста
  • Пічоміра, королева Бланломанії
  • Мистецтво обмацування
  • Револьвер.
  • Сім мішків гречаної вовни

Примітки[ред.ред. код]

  1. Barbara Lasocka. Skarbek Stanisław Marcin h. Abdank (1780–1848) // Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków, 1997.— t. XXXVIIІ/1, zeszyt 156. — S. 25. (пол.)
  2. Ю.Томін, Ю.Романишин, Р.Коритко, І.Паращак. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці.- Львів: ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011.- 496 с.; іл.— С. 52. ISBN 978–617—655—000—6
  3. Józef Garbacik. Fredro Aleksander (1793-1876)… S. 110

Джерела[ред.ред. код]

  • Józef Garbacik. Fredro Aleksander (1793-1876) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków, 1948.— t. VII/2, zeszyt 32.— 194 s.— S. 105-113. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]