Фрейліна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Фрейліни» або «Родина Філіпа IV»
Дієго Веласкес, 1656, Музей Прадо, Мадрид

Фре́йліна (від застар. нім. Fräulein — незаміжня жінка, дівчина, дівиця) — молодше придворне жіноче звання в Європі і Росії. Давалося представницям знатних дворянських прізвищ. Фрейліни складали свиту королев, принцес та інфант. В Росії — імператриць і великих княгинь.

Згідно з російським Табелем про ранги, це звання за старшинством йшло після званням статс-дама і камер-фрейліна. В Росії його почали надавати з 1744 року.

Присвоєння і права[ред.ред. код]

Звання «фрейліна» надавалося незаміжнім жінкам.

Однією з основних переваг фрейлін була можливість вийти заміж, оскільки при дворі можна було знайти найбільш вигідного, знатного і багатого жениха. Фрейліни при цьому отримували придане від двору.

Російська імперія[ред.ред. код]

В Росії фрейліна отримувала «шифр» — прикрашений діамантами вензель царственої особи, в свиту якої вона входила. Якщо дівчина виходила заміж, це звання з неї знімалося, але вона зберігала право бути представленою імператриці і отримувати запрошення на придворні церемонії і бали у Великому залі Зимового палацу разом з чоловіком, незважаючи на звання останнього.

Приблизно третина фрейлін належала до титулованих родин, а близько половини — були доньками доньками осіб, що мали придворні чини і звання[1]. Навіть в середині XIX століття відомі випадки, коли звання фрейліни дарували малолітнім дівчаткам.

Придворний штат 1796 року включав такі дамські звання: обер-гофмейстерина, гофмейстерина, 12 статс-дам і 12 фрейлін[1]. Пізніше звання фрейліни надавалося особливо часто. У 1881 році з 203 дам, що мали придворні звання, 189 були фрейлінами; у 1914 році, відповідно, — 280 і 261.

У 1826 році Микола I встановив комплект фрейлін — 36 осіб. Частина «комплектних» фрейлін призначалася служити імператрицям, великим княгиням і великим княжним. Більшість з них постійно перебували при дворі (часто і мешкали там). Фрейліни імператриць вважалися старшими за фрейлін, що служили великим княгиням, а ті, у свою чергу, були старші за фрейлін великих княжних[1].

Фрейліни «високого Двору» не несли постійних обов'язків. Багато хто з них довго знаходився у відпустці (інколи проживаючи поза столицею) і з'являвся при дворі лише зрідка.

При дворі фрейліна мала можливість вдало вийти заміж, або, як тоді зказали, скласти «блискучу партію». Кожна з 36 «комплектних» фрейлін при цьому отримувала придане від двору. В деяких випадках і саме весілля святкувалося в палаці: так, фрейліна Цесарівни і ад'ютант Цесаревича в 1880 році святкували весілля в Анічковому палаці[1]. Лише небагатьом з них після заміжжя давали вище звання; решта — відраховувалася від двору. Але навіть у відставці вони зберігали право бути представленими імператриці і запрошувалися на великі бали у Великому (Миколаївському) залі Зимового палацу разом з чоловіком, «незалежно від чину останнього»[1].

Декілька фрейлін (2-5) мали вищий ранг — камер-фрейлін. Як і статс-дами, камер-фрейліни жодних певних обов'язків при дворі не несли; вони навіть не були зобов'язані брати участь в придворних церемоніях.

Гофмейстеріни, статс-дами і камер-фрейліни мали загальний титул — ваше високопревосходительство.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Шепелев Л. Е. Титулы, мундиры и ордена Российской империи. — М.: Центрполиграф, 2005.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]