Френк Вільчек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Френк Вільчек
Frank Wilczek
FrankStockholm2004.jpg
Народився 15 травня 1951(1951-05-15) (63 роки)
Мінеола, штат Нью-Йорк, США
Громадянство США США
Галузь наукових інтересів фізика
Заклад MIT
Alma mater Чиказький університет
Прінстонський університет
Нагороди Медаль Лоренца (2002)
Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізики (2004)
Nobel prize medal.svg

Френк Вільчек (англ. Frank Wilczek, 15 травня 1951, Мінеола, штат Нью-Йорк, США) — американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 2004 року «за відкриття асимптотичної свободи в теорії сильних взаємодій» (спільно з Девідом Гроссом і Девідом Політцером).

Біографія[ред.ред. код]

Вільчек народився в містечку Мінеола, штат Нью-Йорк, в змішаній польсько-італійської родині. Закінчив загальну школу в Квінс, потім школу ім. Ван Бюрена. У 1970 отримав ступінь бакалавра наук з математики в університеті Чикаго; в 1972 ступінь магістра, а в 1974 доктора філософії — в Прінстонському університеті. З 2000 року Вільчек є професором фізики в Центрі теоретичної фізики Массачусетського технологічного інституту. Працював також в Інституті передових досліджень у Прінстоні та Інституті теоретичної фізики ім. Кавлі в Санта-Барбарі. У 2002 нагороджений медаллю Лоренца.

У 1973 одружився з Бетсі Девайн. Двоє дітей — Еміті та Міра.

Дослідження[ред.ред. код]

У 1973 Вільчек, працюючи в якості аспіранта з Девідом Гроссом в Прінстонському університеті, відкрив асимптотичну свободу, згідно з якою, чим ближче кварки один до одного, тим менша сильна взаємодія (або обмін кольором) між ними. Коли кварки знаходяться надзвичайно близько один до одного, то ядерні сили між ними настільки слабкі, що кварки поводяться майже як вільні частинки. Ця теорія, відкрита незалежно також Девідом Політцером, була важливим кроком у розвитку квантової хромодинаміки.

Вільчек зробив внесок у дослідження аксіонів, аніонів, асимптотичної свободи, фаз колірної надпровідності кваркової речовини та інших аспектів квантової теорії поля. Він працював над надзвичайно широким колом питань — від фізики конденсованих середовищ, астрофізики до фізики елементарних частинок.

У 2012 висунув ідею кристалів часу.[1][2]

Його теперішні інтереси включають:

  • «Чисту» фізику елементарних частинок: зв'язок між теоретичними ідеями і спостережуваними явищами.
  • Поведінка речовини: надвисокі температури, густини й фазові структури.
  • Застосування фізики елементарних частинок у космології.
  • Застосування методів теорії поля у фізиці конденсованих середовищ.
  • Квантову теорію чорних дір.

Інше[ред.ред. код]

На початку 2005 він знявся в одній серії комедійної передачі «Пенн і Теллер» під назвою «Нісенітниця». Мова йшла про мисливців за привидами, і доктор Вільчек був залучений в якості експерта, покликаного спростувати паранормальну псевдонауку.

Вибрані статті (англ.)[ред.ред. код]

Книги[ред.ред. код]

  • Дробова статистика і надпровідність аніонів/ Fractional Statistics and Anyon Superconductivity, 1990
  • Геометричні фази у фізиці/ Geometric Phases in Physics, 1988
  • Прагнення до гармоніям: теми і варіації у сучасній фізиці/ Longing for the Harmonies: Themes and Variations in Modern Physics, 1989
  • Фантастичні реальності: 49 уявних подорожей і поїздка в Стокгольм/ Fantastic Realities: 49 Mind Journeys And a Trip to Stockholm, 2006
  • Музика вакууму/ La musica del vuoto, 2007
  • Легкість буття: маса, ефір і об'єднання фізичних сил/ The Lightness of Being: Mass, Ether, and the Unification of Forces, 2008

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]