Фролово

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто
Фролово
рос. Фролово

Прапор Герб
Прапор Герб

Координати 49°46′00″ пн. ш. 43°39′00″ сх. д.H G O

Шаблон:Картка/рядки: забагато параметрів!
Країна  Росія[2]
Регіон Волгоградська область
Міський округ Міський округ місто Фролово
Внутрішній поділ
  • мікрорайони та квартали
  • Голова адміністрації Данков Василь Васильович[1]
    Дата заснування 1859
    Перша згадка 1859[3]
    Попередні назви Фролов, Лижинський
    Місто з 1936
    Площа 60 км²
    Середня 110  м
    Водойма Archeda Riverd
    Клімат континентальний
    Населення 38 585  (2014)
    Густота населення Помилка виразу: незрозумілий розділовий знак «{» осіб/км²
    Часовий пояс UTC+3
    Телефонний код 84465
    Поштовий індекс 403530-403536, 403538, 403540, 403 541
    ОКАТО 18428
    GeoNames 562389
    Офіційний сайт городфролово.рф
    Фролово. Карта розташування: Росія
    Фролово
    Фролово
    Фролово (Росія)
    Фролово. Карта розташування: Волгоградська область
    Фролово
    Фролово
    Фролово (Волгоградська область)
    Мапа
    Вокзал м. Фролово

    Фролово[4] — місто (з 1936[5]) обласного значення в Росії, адміністративний центр Фроловського району Волгоградської області, адміністративний центр міського округу «Місто Фролово». Розташоване на річці Арчеда (басейн Дону), в центральній частині Волгоградської області за 148 км на північний захід від міста Волгоград[6]. Територія міста — 58 км². Залізнична станція, розташована в місті, носить назву Арчеда. Неподалік від міста проходить Федеральна дорога «Каспій».

    Історія[ред. | ред. код]

    Засноване на території Донського козацького війська. Перша згадка — 1859 рік, як про хутір Лижинський (назва утворена від прізвища Лижин). В 1868—1871 роках через ці краї прокладено залізниця Грязі — Поворіно — Царицин. Спорудження залізниці дало стимул для розвитку прилеглих до неї станиць та хуторів. Поруч з хутором Лижинським (та за 2 км від хутора Фролова) з'явилася станція Південно-Східної залізниці з вокзалом, водокачкою та великим паровозним депо. Спочатку станція називалася Михайло-Чертково (на честь наказного отамана Війська Донського в 1874—1881 роках, генерал-лейтенанта Михайла Івановича Черткова), а в 1875 році отримала нову назву від прилеглої річки Арчеда (до революції станцію частіше називали Арчада).

    Хутори Лижинський та Фролов, що розташовувалися на річці Арчеда, стали зростати у бік станційного селища — і незабаром об'єдналися з ним. Внаслідок зростання населення, з'явилася потреба в церкві. Церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці була побудована на пожертви мешканців у 1886 році.

    У переписі 1897 фігурував хутір Лижинський (під цим же ім'ям згадується він і в XIV томі «России» Семенових-Тян-Шанських, 1910 р.), він же Фролово, — але в ряді видань кінця XIX століття вживається одна назва Фролово.

    В 1936 році козацький хутір Фроловський перетворено на місто Фролово, яке в 1976 році набуло статусу міста обласного підпорядкування.

    Географія[ред. | ред. код]

    Забудова міста характеризується переважно приватним сектором, а також багатоповерховими будинками. В околицях міста є природні ресурси: нафта, природний газ, вапняк.

    Економіка[ред. | ред. код]

    Фролово є великим промисловим центром Волгоградської області, тут розташовані 44 промислових підприємства[7].

    Пам'ятна табличка «Здобута 200-мільйонна тонна нафти»

    Транспорт[ред. | ред. код]

    Вокзал міста Фролово
    Відреставрований вокзал (Привокзальна площа).
    Залізничний

    Через місто прокладено лінію Приволзької залізниці. Залізнична станція «Арчеда» має дві дистанції і ряд промислових залізничних об'єктів. Є також вантажна залізнична станція «Заводська».

    Автомобільний

    Неподалік від міста проходить автомагістраль федерального значення «Каспій». Через місто проходить траса місцевого значення Фролово — Камишин. Також по місту проходять траси Фролово — Падок, Фролово — Даниловка.

    Автобусний

    Транспортний комплекс міського округу представлений двома автотранспортними підприємствами — ВАТ «Автоколона-1728», ГУП ВО ПАТП «Фролівській». Діє внутрішньоміське та міжміське сполучення.

    Пам'ятки[ред. | ред. код]

    • Богоявленський собор — відкритий в 2008
    • Пам'ятник фроловчанам, загиблим в роки Другої Світової війни;
    • Пам'ятник фроловчанам-залізничникам, загиблим у ДСВ;
    • Верстат-качалка в сквері, на якій написано «Здобута 200-мільйонна тонна нафти»;
    • Будинок купця Дєєва (XIX століття);
    • Каплиця пам'яті всіх загиблих у війнах XX століття;
    • Пам'ятник воїнам, загиблим в Афганістані;
    • Червоний велосипед — велосипед, що не проїхав жодного метра;
    • Пам'ятник Кудінова;
    • Пам'ятник Зінаїді Віссаріонівні Єрмольєвій;
    • «Нульовий кілометр», що розташований на Привокзальній площі;
    • Будинок скульптора Миколи Пахомова по вул. Калініна, зі скульптурним ансамблем на території його домоволодіння
    • Алея Героїв

    Архітектурно-парковий комплекс «Зарічний»

    Міста-побратими[ред. | ред. код]

    Галерея
    Вид на Привокзальну площу
    Вид на Привокзальну площу 
    «Чеські будинки» в центрі міста
    «Чеські будинки» в центрі міста 
    Залізнична поліклініка
    Залізнична поліклініка 
    Центр міста
    Центр міста 
     
    «Кулацьке селище» (північно-східна околиця міста)
    «Кулацьке селище» (північно-східна околиця міста) 

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Сайт Администрации области[недоступне посилання з липня 2019]
    2. а б ОКТМО. 185/2016. Southern FD
    3. XII. Земля Донского Войска: Список населенных мест Российской Империи по сведениям 1859 года / под ред. И. ВильсонаСПб: Центральный статистический комитет Министерства внутренних дел, 1864. — Т. 12. — С. 76. — 119 с. — (Списки населенных мест Российской империи)
    4. Поспелов Е.М. Географические названия России: топонимический словарь: более 4000 ед. — М. : ACT: Астрель, 2008. — С. 469. — 1500 прим. — ISBN 978-5-17-054966-5.
    5. Фролово в энциклопедии «Мой город». Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 3 січня 2015. 
    6. Сайт Администрации области. Архів оригіналу за 29 листопада 2009. Процитовано 3 січня 2015. 
    7. Боровских Д. С. . — № 86-87 (14031-14032).

    }

    Посилання[ред. | ред. код]