Фронтит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місце локалізації фронтиту - Sini frontales
Рентгенограма фронтальних повітряних пазух в нормі.
Рентгенограма фронтальних повітряних пазух з підозрою на фронтит.
Фронтальний синус на сагітальному зрізі лобної кістки

Фронти́т (від лат. frons (frontis) «чоло», інакше — фронтальний або лобний синусит) — запалення слизової оболонки лобних пазух.

Етіологія, види і перебіг[ред.ред. код]

Фронтит здебільшого виникає як ускладнення інфекційних захворювань.

В етіології фронтинта значна роль належить патогенній флорі.

Фронтити поділяються на гострі (катаральні та гнійні) і хронічні (гнійні, серозно-катаральні і змішані).

Ознаки гострого фронтина: головний біль (переважно у лобній ділянці), біль в очах, слизові та гнійні виділення з носа, гарячковий стан; при хронічному фронтиті — тривалий стійкий нежить (виділення, головним чином, з однієї ніздрі), на ренгенівських знімках ділянка лобних пазух зі зниженою прозорістю.

Хронічний фронтит, як правило, комбінується з ураженням клітин решітчастого лабіринту, наслідком чого є утворення поліпів.

Лікування[ред.ред. код]

Дієвим засобом лікування фронтитів є введення у порожнину носа судинозвужуючих засобів (ефедрин, адреналін); при гострому фронтиті — сульфаніламідні препарати, антибіотики, фізіотерапевтичні засоби (теплові процедури); іноді вдаються до хірургічного втручання.

Див. також[ред.ред. код]

Література і посилання[ред.ред. код]