Фрідліб Рунге

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фрідліб Рунге
Friedlieb Ferdinand Runge.jpeg
Народився 8 лютого 1795(1795-02-08)
Більвердер біля Гамбурґу
Помер 1867
Оранієнбург
Громадянство Німеччина
Національність німець
Галузь наукових інтересів хімік
Alma mater Єнський університет, Берлінський університет
Науковий керівник Йоганн Вольфганг Дьоберейнер
Відомий завдяки: відкриттю хініну та кофеїну

Фрідліб Фердінант Рунге (нім. Friedlieb Ferdinand Runge * Більвердер біля Гамбурґу 8 лютого 1795(17950208); Оранієнбурґ 25 березня 1867(18670325)) - німецький хімік-органік та аналітик.

Фрідліб був третьою дитиною у родині пастора Йохана Герхарта Рунге. Він з дитинства проявляв зацікавлення до різних хімічних експериментів.

Вивчав медицину у Берлінському та Геттінгенському університетах, медицину та хімію у Єнському університеті (доктор медицини, 1819, Берлін; доктор філософії, 1822, Берлін). Після трьохрічного турне по Європі, він викладав хімію у Бреслауському університеті (зараз Вроцлав) до 1831. З 1831 до 1852 він працював технічним директором хімічного заводу в Оранієнбурзі, але був звільнений та помер через п'ятнадцять років у бідності.

Пам'ятник в Онієнбурзі

Його хімічні роботи включають хімію пурину, відкриття кофеїну, і дослідження великої кількості речовин отриманих із смоли.

Найважливіші наукові роботи присвячені вивченню органічних сполук, у тому числі алкалоїдів та барвників. У 1819 році він описав токсичні властивості атропіну та його здатність розширювати зіницю.

Автор трьохтомної монографії «Хімія барвників» (1834—1850), підручника «Основи хімії» (1846—1847).

Джерела[ред.ред. код]

  • Weinberg BA, Bealer BK. The world of caffeine. New York & London: Routledge, 2001. ISBN 0-415-92722-6.
  • G. Kränzlein Zum 100 jährigen Gedächtnis der Arbeiten von F. F. Runge // Angewandte Chemie, 48 (1935) (1) С. 1–3. — DOI:10.1002/ange.19350480103.
  • H. H. Bussemas, G. Harsch and L. S. Ettre Friedlieb Ferdinand Runge (1794–1867): “Self-grown pictures” as precursors of paper chromatography // Chromatographia, 38 (1994) (3-4) С. 243–254. — DOI:10.1007/BF02290345.