Мілтон Фрідман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

(Перенаправлено з Фрідман Мілтон)
Перейти до: навігація, пошук
Мілтон Фрідман
Народився 31 липня 1912
Нью-Йорк
Громадянство США
Галузь наукових інтересів економіка
Заклад Рутджерський університет, Чиказький університет.
Alma Mater Рутджерський університет
Вчене звання професор Чиказького університету
Відомі учні
Відомий у зв'язку з: дослідження історії економіки, макро та мікроекономіки
Нагороди
Нобелівська премія (1976)
Медаль Джона Бейтса Кларка


Мі́лтон Фрі́дман (англ. Milton Friedman; 31 липня 1912, Нью-Йорк — 16 листопада 2006) — американський економіст, відомий своїми роботами з макроекономіки, мікроекономіки, економічної історії, статистики, та своєю позицією захисту вільного капіталізму.

У 1976 році він став лауреатом премії пам'яті Альфреда Нобеля за досягнення у дослідженні споживчого аналізу, розробці грошово-кредитної теорії та демонстрації складності стабілізаційної політики.

Був президентом Американської економічної асоціації з 1967 року.

Фрідман помер 16 листопада 2006 року від серцевого нападу. Його вдова Роуз теж відомий економіст, донька Джот — юрист, син Девід — професор економіки Чиказького університету.

Зміст

[ред.] Дитинство і юність

Народився у Брукліні, Нью-Йорк.

Він був четвертою дитиною і єдиним сином у бідній родині емігрантів зі Східної Європи Джено Саул та Сари Етель Фрідман, вихідців з містечка Берегсас, Угорщина (нині — містечко Берегове в Закарпатській області, Україна). Через рік після народження Мілтона родина переїхала у невелике місто Раухей в 20 милях від Нью-Йорка (штат Нью-Джерсі). Коли Мілтону виповнилося 15 років і він вчився в останньому класі середньої школи, батько помер, і турбота по забезпеченню родини лягла на плечі матері та старших сестер.

[ред.] Освіта

Територія Чиказького університету

Ще в школі у Фрідмана проявився глибокий інтерес до математики. У 1928 році він поступив до Рутджерського університету (штат Нью-Джерсі) із правом одержання стипендії і по його закінченні здобув ступінь бакалавра економіки та математики. Інтерес до економічної теорії розбудили в ньому викладачі університету А. Ф. Берні, майбутній директор Федеральної резервної системи США, і Г. Джонс, що став згодом великим авторитетом в області теорії процентної ставки. За рекомендацією Джонса Фрідмену була запропонована стипендія від економічного факультету Чиказького університету. Одночасно йому пропонувалася стипендія з прикладної математики від Браунівского університету. Після серйозних коливань Фрідман обрав Чиказький університет і з цього часу цілком присвятив себе заняттям в області економічної теорії.

[ред.] Трудова діяльність

Влітку 1935 року Фрідман взяв участь у великомасштабному проекті емпіричного дослідження споживчого бюджету, проведеного Національним комітетом із природних ресурсів у Вашингтоні (округ Колумбія). Наприкінці 1937 року він перейшов на роботу в Національне бюро економічних досліджень (NBER) у Нью-Йорку, де під керівництвом іншого майбутнього Нобелівського лауреата, Саймона Кузнеця, зайнявся дослідженням структури доходів від приватної практики. Результати цієї роботи втілилися в їхній спільній праці «Доходи від незалежної приватної практики» («Income from Independent Professional Practice», 1940). Він ліг в основу дисертації, за якої Фрідман у 1946 році був визнаний гідним у Колумбійському університеті ступеня доктори з економіки. Публікація цієї роботи була затримана на 5 років через розбіжності, що викликав висновок авторів про те, що професія медика має монопольний характер і це дозволяє піднімати доходи лікарів вище за середнє рівня, установлюваного конкуренцією. Тут же утримувалися перші висновки Фрідмана з теорії «людського капіталу» і теорії розподілу доходу. Фрідман уперше ввів розходження між постійним і тимчасовим доходом, що складає один з важливих компонентів його теорії споживання.

З 1941 по 1943 рр. Фрідман працював як економіст в міністерстві фінансів, беручи участь у розробці податкової політики у воєнний час, а з 1943 по 1945 р. брав участь у роботі дослідницької групи по математичній статистиці в Колумбійському університеті, що за замовленням міністерства оборони США збирала статистичні дані по широкому колу проектів. Заняття Фрідмана в роки 2-й світової війни мали важливе значення для його наукової праці і деякою мірою сприяли формуванню його поглядів на природу і задачі наукового дослідження. Вони дали йому можливість на досить високому рівні брати участь у виробленні економічної політики уряду, що в чималому ступені допомогло йому надалі.

У 1945—1946 рр. Фрідман викладав у Мінесотському університеті. У тім же 1946 р. він повертається у Чиказький університет на посаду асистента-професора економіки. У 1962 р. він став професором економіки Чиказького університету, у якому проробив до свого офіційного відходу у відставку в 1977 р.

У 1947 р. Фрідман брав участь в організованій Фрідріхом фон Гайєком зустрічі в містечку Мон-Пелерин (Швейцарія), на якій зібралися представники ліберальної школи політичної економії, журналісти і політики з усього світу. Створене на цій зустрічі суспільство «Мон-Пелерин» мало на меті поширення основних принципів вільного ринку і вільних інститутів. Фрідман був президентом цього суспільства в 1970—1972 рр.

У 1950 р. як консультанта уряду Сполучених Штатів по реалізації плану Маршалла, що передбачав відновлення зруйнованою війною економіки країн Західної Європи, Фрідман знаходився в Парижі. Він одним з перших економістів виступив активним прихильником уведення системи плаваючих валютних курсів. У нарисі «Доводи на користь плаваючих валютних курсів» («The Case for Flexible Exchange Rates») Фрідман пророкував, що введені Бретон-Вудською угодою в 1944 р. з метою забезпечення стійкості міжнародних валютних відносин фіксовані валютні курси в кінцевому рахунку чекає провал. Це передбачення Фрідмана, як і його пророкування неминучості ліквідації системи золотого стандарту, фактично збулося в 70-і рр.

[ред.] Кар'єра і досягнення

Мілтон Фрідман є провідним представником Чиказької школи. Його ім'я асоціюється головним чином з монетаристською доктриною, що принесла йому значну популярність і вплинула на перегляд у 70-80-і рр. монетарної політики, що проводиться центральними банками, головним чином у Сполучених Штатах. Досягнення Фрідмана в області теорії грошей так чи інакше зв'язані з аналізом теорії Дж. М. Кейнса і його послідовників, що виходили з положення про несуттєвий вплив грошей на загальні витрати, споживання і ціни і переконаності в нездатності ринкової економіки автоматично домогтися належній зайнятості і стабільності цін. Критику цих положень Фрідман виклав у статті «Відносна стабільність швидкості звертання грошей і мультиплікатор інвестицій у Сполучених Штатах, 1897—1958 р.» («The Relative Stability of Money Velocity and the Investment Multiplier in the United States, 1897—1958»), яка написана в співавторстві з Д.Мейселменом. У ній показано, що номінальні споживчі витрати визначаються скоріше грошовою масою, ніж окремими статтями державного бюджету. Виходячи з визначальної ролі грошей стосовно цін і доходів, Фрідман доводив, що зміни інтенсивності зростання номінальних доходів переважно обумовлені змінами в росту грошової маси. Стаття Фрідмана і Д.Мейселмена поклала початок полеміці з кейнсіанцями з питань монетарно-фіскальної політики, що розгорнулася в 60-70-і рр. і результатом якої став визначений перегляд монетарної політики в США.

У 1951 році нагороджений медаллю Джона Бейтса Кларка.

У 1971 отримав премію імені Джона Комонса.

[ред.] Професійна позиція

На відміну від кейнсіанської доктрини, ключовим пунктом кількісної теорії грошей Фрідмана є положення, що попит на гроші (хоча і не обов'язково стабільний у номінальному вирахуванні) є стабільною функцією незначного числа змінних. Проведений ним аналіз історії розвитку грошової системи США через призму співвідношення між зміною грошової маси і цінами, а також змін у номінальному доході дозволив сформулювати чотири теоретичних постулати, що зводяться до такого:

  1. Щоб домогтися стабільності цін, важливий неінфляційний ріст кількості грошей.
  2. Економічний ріст досяжний як при зростаючих, так і при падаючих цінах за умови, що передбачуваний їхній ріст помірний і передбачуваний.
  3. Відносини між змінами в кількості грошей і змінами перемінних величин, що впливають на них, залишаються незмінними, незважаючи на розходження в наслідках, що викликав ріст кількості грошей.
  4. Головний канал впливу проходить через зміни в грошах до змін у доході, а не навпаки. Зміни росту грошової маси визначають зміни інтенсивності зростання номінальних доходів.

В області міжнародних відносин Фрідман виступає проти економічної допомоги США іншим країнам, вважаючи, що подібна допомога веде до посилення позицій уряду в порівнянні з приватним бізнесом і встановленню централізованого контролю з боку уряду над економікою, що скоріше заважає, ніж сприяє економічному розвиткові.

[ред.] Публікації

[ред.] Книги та статті для широкої аудиторії

  • «Дах чи стеля?», разом з Джорджем Стіглером (1946)
  • «Капіталізм та свобода», (1962)
  • «Соціальна Безпека: Загальна чи Вибіркова?», разом із Вілбуром Коеном (1972)
  • «Свобода вибору: власний підхід», разом із Роуз Фрідман, (1980)

[ред.] Наукові видання

[ред.] Література

  • Віталій Абліцов «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті» – К.: КИТ, 2007. - 436 с.

[ред.] Ресурси інтернету

п • о • р
Нобелівські преміі та її лауреати

економіка • література • премія миру • медицина та фізіологія • фізика • хімія

 
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BB%D1%82%D0%BE%D0%BD_%D0%A4%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BC%D0%B0%D0%BD
Особисті інструменти