Фрідріх-Вільгельм Аргеландер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Argelander.jpg

Фрідріх Вільгельм Август Аргеландер (нім. Friedrich Wilhelm August Argelander; 22 березня 1799 — 17 лютого 1875) — німецький астроном, член Берлінської АН (1870).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Мемелі (нині Клайпеда, Литва). 1822 року закінчив Кенігсберзький університет. З 1820 працював під керівництвом Ф. В. Бесселя в Кенігсберзькій обсерваторії. У 18231836 працював у Фінляндії: до 1832 — директор обсерваторії в Або, в 1832–1836 — директор обсерваторії в Гельсингфорсі, з 1828 — також професор університету в Гельсингфорсі. З 1836 — професор університету й директор обсерваторії в Бонні.

Основні наукові роботи належать до позиційної астрономії й фотометрії. У Кенігсберзькій обсерваторії брав участь у роботах Бесселя з визначення точних положень зір. В обсерваторії Або визначав власні рухи зір. За матеріалами цих спостережень склав каталог 560 зір (1835). Проаналізувавши власний рух 390 зір, дістав упевнене підтвердження існування руху Сонця щодо інших зір, а також підтвердив розташування апекса, визначене раніше В.Гершелем за власниими рухами всього семи зір. 1843 року видано працю Аргеландера «Нова уранометрія» — атлас і каталог усіх зір, видимих неозброєним оком. У ньому було впорядковано позначення зір, чітко розмежовано сузір'я і точніше вказано зоряні величини (Аргеландер запровадив десяті частки зоряних величин).

Аргеландер був засновником широкого систематичного вивчення змінних зір. 1838 року він став до спостережень змінних зір і здійснював їх безперервно до 1870. Розробив простий метод візуальних оцінок блиску досліджуваної зірки в порівнянні з навколишніми постійними зірками (метод ступенів), який широко застосовується й досі. 1844 року опублікував «Відозву до друзів астрономії», що відіграло велику роль у становленні інтересу до змінних зір і в залученні до спостережень за ними не лише фахівців, а й аматорів.

Навколо Аргеландера сформувалася школа дослідників, серед яких були І. Ф. Ю. Шмідт, А.Віннеке, А.Крюгер, Е.Шенфельд, Е.Гейс та інші. Всього Аргеландер отримав більше 12 000 оцінок блиску близько 40 змінних зір, відкрив разом з своїми учнями велику кількість нових змінних. Започаткував сучасну номенклатуру змінних зір. У 18521859 керував створенням фундаментального каталога «Боннський огляд», що містить розташування (з точністю до 0,1′) і яскравості (з точністю до 0,3 зоряної величини) усіх зір, яскравіших 9-ї видимої величини від Північного полюса до схилення −2 (усього 324 198 зір). Протягом більш як 30 років — 1838 по 1870 рр — отримав понад 12 000 оцінок блиску близько 40 перемінних зірок, відкрив разм із своїми учнями велику кількість перемінних.

Іноземний член-дописувач Петербурзької АН (1826), член багатьох академій наук, голова Німецького астрономічного товариства (18641867).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]