Фрідріх Генріх Якобі
Філософія 19 століття |
|
|---|---|
 |
|
| Ім'я при народженні | Фрідріх Генріх Якобі |
| Народився | 25 січня 1743 Дюссельдорф |
| Помер | 10 березня 1819 (76 років) Мюнхен, Баварія |
| Школа/Традиція | Німецька класична філософія |
| Основні інтереси | Релігія, метафізика, філософія моралі |
| Значні ідеї | Нігілізм |
Фрідріх Генріх Якобі (нім. Friedrich Heinrich Jacobi; 25 січня 1743, Дюссельдорф — 10 березня 1819, Мюнхен) — німецький філософ, молодший брат поета Йогана Георга Якобі.
Робота [ред.]
Був членом, потім президентом баварської академії наук. Знайомство з Віландом і Гете в 1771-1774 р. мало великий вплив на літературну діяльність Якобі. З 1782 року вів листування з Гаманом. У 1785 році Якобі опублікував «Листи про вчення Спінози», адресовані М. Мендельсону. Ця книга, справивши величезний вплив на розвиток німецької філософії, зробила його відомим.
Філософія [ред.]
Свої релігійно-філософські погляди він спочатку намагався проводити в двох романах:
- «Woldemar» (Фленсбург, 1779 і Лейпциг, 1826) і
- «Eduard Allwills Briefsammlung» (Бреслау, 1781 і ЛПЦ., 1826).
У своїх філософських працях Якобі полемізує з раціоналістичними вченнями Канта, Фіхте і Шеллінга, залишаючись на грунті суворого теїзму.Джерелом пізнання зовнішнього світу Якобі вважає чуттєве сприйняття.Одного лише чистого розумопогляду не недостатньо для пізнання Бога, необхідна ще віра; як наше око, озброєне телескопом, розрізняє в туманному Чумацькому шляху небесні світила, так наш розум, озброєний вірою, робиться здатним пізнати божество.
