Фрідріх Карл Рудольф Бергіус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фрідріх Карл Рудольф Бергіус
Bergius.jpg
Народився 11 жовтня 1884(1884-10-11)
поблизу Бреслау
Помер 31 березня 1949(1949-03-31) (64 роки)
Буенос-Айрес
Громадянство Німеччина
Національність німець
Галузь наукових інтересів хімія
Заклад Університет Бреслау
Університет Лейпціг
Alma mater Університет Бреслау (Вроцлава), Університет Лейпціг
Науковий керівник Альберт Ладенбург
Ріхард Абегг
Артур Ганч
Відомий завдяки: Методи високого тиску в хімії
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1931)
Nobel prize medal.svg

Фрідріх Бергіус нім. Friedrich Bergius, (11 жовтня 1884, поблизу Бреслау — †31 березня 1949 , Буенос-Айрес) — німецький хімік-технолог.

Біографія[ред.ред. код]

Фрідріх Карл Рудольф Бергіус народився в Гольдшмідені (тепер це територія Польщі), в сім'ї Генріха і Марії (Хаазе) Бергіус. Хлопчик відвідував початкову та середню школи в розташованому неподалік Бреслау (нині польське м. Вроцлав). Там він приходив на хімічну фабрику свого батька і з великим захопленням спостерігав промислові процеси. Після закінчення середньої школи батько послав його на один з великих металургійних заводів Рура, щоб той за шість місяців ознайомився з виробництвом.

У 1903 р. Бергіус вивчав хімію в університеті Бреслау, займаючись у Альберта Ладенбурга і Ріхарда Абегга. Наступний рік він провів на військовій службі, а потім вступив до Лейпцігський університет, де під керівництвом Артура Ганча готував докторську дисертацію на тему про концентровану сірчану кислоту як розчинник. Закінчивши дисертацію, Бергіус в 1907 р. отримав в університеті Бреслау докторський ступінь.

Протягом наступних двох років Бергіус працював асистентом у Вальтера Нернста в Берлінському університеті, а потім у Фріца Габера в Карлсруе

Нагороди[ред.ред. код]

У 1931 р. Бергіусу і Бошу спільно була присуджена Нобелівська премія з хімії «за заслуги по введенню та розвитку методів високого тиску в хімії». Представляючи лауреатів від імені Шведської королівської академії наук, К. В. Пальмайер розповів про труднощі технічного характеру, які довелося подолати Бергіусу в ході вдосконалення технології проведення реакцій під високим тиском. Він додав, що «введення методів високого тиску в хімію являє собою епохальну подію в галузі хімічної технології».

Крім Нобелівської премії, вчений був удостоєний ще декількох нагород, у тому числі престижної медалі Лібіха Німецького хімічного товариства. Йому були також присвоєні почесні ступені Гейдельберзького і Ганноверського університетів.

Родина[ред.ред. код]

Бергіус був одружений на Отілі Кразерт. У них було два сини і дочка.

Джерела[ред.ред. код]

  • Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ. Т. 1. — М.: Прогресс, 1992. 740 с. (рос.)