Фрідріх Карл (крейсер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Панцерний крейсер «Фрідріх Карл»
SMS Friedrich Carl


Служба
Тип/клас Панцерний крейсер
Держава прапора
Належність Імператорські військово-морські сили (Kaiserliche Marine)
Корабельня «Blohm & Voss»
Закладено 1901
Спущено на воду 21 червня 1902
Введено в експлуатацію 12 грудня 1903
Виведений зі складу флоту 17 листопада 1914
Статус Під час Першої світової підірвався на двох російських мінах
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 9875 т
Довжина 126,5 м
Ширина 19,6 м
Осадка 7,8 м
Бронювання
  • пояс — 75...100 мм
  • палуба — 40-50 мм
  • каземати — 100 мм
  • башти — 150 мм
  • командирська рубка — 150 мм
Технічні дані
Рухова установка 14 парових котлів, 3 парові машини потрійного розширення
Гвинти 3
Потужність 18 540 к.с.
Швидкість 20,5 вузлів
Екіпаж 567
Озброєння
Артилерія
  • 2 × 2 — 210-мм/40
  • 10 × 1 — 150-мм/40,
  • 12 × 1 — 88-мм/35
  • 4 × 1 — 7,92-мм кулемети
Торпедно-мінне озброєння 4 × 1 — 450-мм торпедні апарати

Панцерний крейсер «Фрідріх Карл» (нім. SMS Friedrich Carl) — військовий корабель німецького імператорського флоту, другий панцерний крейсер типу «Принц Адальберт». Перебував на дійсній службі з 12 грудня 1903 до 17 листопада 1914 року. Затонув під час Першої світової війни.

Історія створення[ред. | ред. код]

Макет крейсера «Фрідріх Карл»

Панцерний крейсер «Фрідріх Карл» було закладено у серпні 1901 році на верфі «Blohm & Voss» під бортовим номером 155. Своє ім'я корабель отримав на честь принца Фрідріха Карла Прусського.

21 червня 1902 року був спущений на воду у Кілі. Роботи над ним тривали до 12 грудня 1903. Наступного дня «Фрідріх Карл» був введений в експлуатацію до складу німецького імператорського флоту. Вартість будівництва скалала 15 665 000 золотих марок.

Початок служби[ред. | ред. код]

Разом з легкими крейсерами «Фрауенлоб», «Аркона» та «Гамбург» був зачислений до I ескадри діючого флоту. З березня 1905 року капітаном був Гуго фон Коцхаузен. У квітні того року в порту Ґібралтар корабель стикнувся із британським лінкором «Принц Георг» і отримав пошкодження.

20 вересня 1906 командування над «Фрідріхом Карлом» перебрав на себе Франц фон Гіппер. На цій посаді він перебував до березня 1908, коли корабель був тимчасово виведений з експлуатації.

Військова служба[ред. | ред. код]

1 березня 1909 крейсер був призначений торпедним навчальним кораблем. В цьому статусі він перебував до початку Першої світової війни. Із початком бойових дій «Фрідріх Карл» знову опинився на дійсній службі у Балтійському морі.

У жовтні 1914 став першим військовим кораблем, що ніс на собі гідролітаки. На борту були тимчасово розміщені дві повітряні одиниці. Сам крейсер став флагманом контр-адмірала Берінга. Базою флотилії був Нойфарвассер у Данцігу.

Після того, як німецьке командування дізналося про дієвість британських субмарин у Балтиці, Берінгу був відданий наказ атакувати порт Лібава, щоб запобігти його використанню як бази британців.

Однак, російський військовий флот, в свою чергу, проводив на Балтиці кампанію мінної війни. Російські есмінци заклали серію мінних полів на виході з Мемеля, Піллау та інших німецьких портів у жовтні 1914. Ці маневри залишились повністю непоміченими німецьким флотом.

Протягом цього періоду «Фрідріх Карл» використовував свої гідролітаки для нальотів на Лібаву. Берінг мав почати операцію в Лібаві у листопаді. Погані погодні умови змусили його відкласти вихід у море до 16-го числа.

Вранці 17 листопада крейсер у 56 км на захід від Мемеля підірвався на російській міні. Капітан, вважаючи, що атакований британським підводним човном, наказав дати повний хід назад, щоб уникнути другої торпеди. За 11 хвилин корабель налетів на іншу міну. Загиблими під час вибухів стали 8 осіб.

Схема бронювання панцерних крейсерів типу «Адальберт»

За п'ять годин екіпаж евакуював підійшовший легкий крейсер «Аугсбург». «Фрідріх Карл» невдовзі перевернувся та затонув. Літаки, розміщені на ньому, також загинули. Атака на Лібаву була скасована.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • У ранкових сутінках, ще до підходу «Аугсбурга», адмірал Берінг зауважив на палубі: «Ну що, мій товариш Герке, якщо ми зараз потонемо, то будемо втішатись тим, що англійські торпеди нікуди не здатні!», маючи на увазі, що за кілька годин після «подвійного торпедування», флагман все ще залишається на плаву.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Corbett, Julian Stafford; Newbolt, Henry John. Naval Operations …: From the Battle of the Falklands to the entry of Italy into the war in May 1915. London: Longmans, Green and Co, 1922.
  • Gardiner, Robert; Chesneau, Roger; Kolesnik, Eugene M., eds. Conway's All the World's Fighting Ships: 1860–1905. London: Conway Maritime Press, 1979, ISBN 0-85177-133-5.
  • Greger, Rene. «German Seaplane and Aircraft Carriers in Both World Wars». Warship International (Toledo, Ohio: Naval Records Club, Inc.) I (1-12): 87-91, 1964.
  • Gröner, Erich. German Warships: 1815–1945. Annapolis: Naval Institute Press, 1990, ISBN 0-87021-790-9. OCLC 22101769.
  • Halpern, Paul G. A Naval History of World War I. Annapolis: Naval Institute Press, 1995, ISBN 1-55750-352-4.
  • Koop, Gerhard; Schmolke, Klaus-Peter. Vom Orginal zum Modell: Große Kreuzer Kaiserin Augusta bis Blücher. Bonn: Bernard & Graefe, 2002, ISBN 3-76376-233-7.
  • Philbin, Tobias R., III. Admiral von Hipper: The Inconvenient Hero. Amsterdam: B. R. Grüner Publishing Co, 1982, ISBN 90-6032-200-2.

Посилання[ред. | ред. код]