Фрідріх Леопольд Прусський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фрідріх Леопольд Пруський
Friedrich Leopold von Preußen
Фрідріх Леопольд близько 1900 року
Ім'я при народженні нім. Joachim Karl Wilhelm Friedrich Leopold von Preußen
Прізвисько «Червоний принц»
Народився 14 листопада 1865(1865-11-14)
Берлін, Королівство Прусія
Помер 13 вересня 1931(1931-09-13) (65 років)
Краєнка, Позен-Західна Пруссія, Веймарська республіка
Країна  Німеччина
Національність німець
Діяльність військовослужбовець
Знання мов німецька[1]
Учасник Перша світова війна
Членство Corps Borussia Bonnd[2]
Титул принц Пруський
Військове звання генерал-полковник
Конфесія протестантизм
Рід Гогенцоллерни
Батько Фрідріх Карл Прусський
Мати Марія Анна Ангальт-Дессау
Брати, сестри Єлизавета Анна Пруська, Луїза Маргарита Пруська і Марія Пруська
У шлюбі з Луїза Софія Ауґустенбурзька
Діти Вікторія Маргарита
Фрідріх Сигізмунд
Фрідріх Карл
Фрідріх Леопольд
Нагороди
Орден Чорного орла
Орден Чорного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий Хрест ордена Червоного орла
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Великий командор ордена дому Гогенцоллернів
Столітня медаль
Столітня медаль
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Орден Альберта Ведмедя (Ангальт)
Військовий хрест Фрідріха (Ангальт)
Військовий хрест Фрідріха (Ангальт)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Корони (Вюртемберг)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Великий хрест ордена «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Фрідріха (Вюртемберг)
Орден Вірності (Баден)
Орден Вірності (Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Бертольда І (Велике герцогство Баден)
Орден Вендської корони
Орден Вендської корони
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін)
Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц)
Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц)
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Орден Людвіга (Гессен)
Орден Людвіга (Гессен)
Орден Генріха Лева
Орден Генріха Лева
Великий хрест ордена Білого Сокола
Великий хрест ордена Білого Сокола
Орден Святого Губерта
Орден Святого Губерта
Орден Рутової корони
Орден Рутової корони
Орден «За заслуги» (Вальдек)
Орден «За заслуги» (Вальдек)
Орден Серафимів
Вищий орден Святого Благовіщення
Вищий орден Святого Благовіщення
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря
Кавалер Великого хреста ордена Корони Італії
Кавалер Великого хреста ордена Корони Італії
Кавалер ордена Карла XIII
Кавалер ордена Карла XIII
Подвійний орден Великий хрест ордена Вежі й Меча
Королівський Вікторіанський орден
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Кавалер Великого хреста Королівського угорського ордена Святого Стефана
Великий хрест ордена Карлоса III
Кавалер Великого хреста ордена Лепольда I
Кавалер Великого хреста ордена Спасителя
Кавалер Великого хреста ордена Спасителя
Вищий орден Хризантеми
Орден князя Данила I
Орден князя Данила I
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Лицар Великого хреста ордена Нідерландського лева
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Орден Білого орла (Сербія)
Орден Білого орла (Сербія)
Орден Білого слона
Орден Білого слона
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Білого Орла (Російська Імперія)
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня

Фрідріх Леопольд Прусський, повне ім'я Йоакім Карл Вільгельм Фрідріх Леопольд Прусський (нім. Joachim Karl Wilhelm Friedrich Leopold Prinz von Preußen), (нар. 14 листопада 1865 — пом. 13 вересня 1931) — пруський принц з династії Гогенцоллернів, син принца Прусії Фрідріха Карла та ангальтської принцеси Марії Анни, генерал-оберст пруської армії, консультант російського штабу під час російсько-японської війни, масон.

Біографія[ред. | ред. код]

Фрідріх Леопольд народився 14 листопада 1865 року в Берліні. Він був довгоочікуваним сином принца Прусії Фрідріха Карла та його дружини Марії Анни Ангальт-Дессау. Хлопчик мав старших сестер Марію, Єлизавету Анну та Луїзу Маргариту.

Батько Фрідріха Леопольда був військовим, проте син не успадкував його бойовитого характеру та ентузіазму до служби в армії. Натомість, принца описували як високого, тихого та досить сором'язливого юнака.[3]

Згідно ж пруських традицій, військова кар'єра призначалася йому від народження. Змалку хлопець брав участь у військових парадах. У віці 10 років він став кадетом, у 20 — обер-лейтенантом. 1888-го — отримав чин капітана.

Дружина Луїза Софія Ауґустенбурзька

У 23 роки одружився зі своєю одноліткою, принцесою Луїзою Софією Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Ауґустенбурзькою, донькою номінального герцога Шлезвіг-Гольштейна Фрідріха VIII. Весілля відбулося 24 червня 1889 у Берліні. Подружжя мало чотирьох дітей:

1890-го принц став майором, 1893-го — полковником. Того ж року отримав звання генерал-майора та став Командуючим Першим Гусарським полком. На його честь також було названо австрійський гусарський полк K.u.k. Husaren-Regiment «Friedrich Leopold von Preußen» Nr. 2, почесним шефом якого він став.

1898 Фрідріха Леопольда було зроблено генерал-лейтенантом, 1902 — генералом кінноти. Під час російсько-японської війни він працював у російському штабі консультантом. 1907 — став генеральним інспектором армії, 1910 — генерал-полковником.

Фрідріх Леопольд був останнім покровителем пруського масонства з правлячої династії. Вступивши у 1889 до ложі «Friedrich Wilhelm zur Morgenröte», 1894-го він став протектором всіх трьох пруських великих лож, а 1895-го — великим майстром Великої земельної ложі вільних каменярів Німеччини. У 1893 принц став кавалером шведського королівського Ордена Карла XIII, яким нагороджувались лише члени масонських лож. Із закінченням правління Гогенцоллернів у Прусії, закінчився також протекторат Фрідріха Леопольда над пруськими великими ложами.

Під час Листопадової революції 1918 року принц підняв над своєю резиденцією Ґлініке червоний прапор, чим викликав загальне обурення масонів.

Фрідріх Леопольд був частим гостем у казино, внаслідок чого втратив частину спадку. Тим не менш, з лютого 1918 він брав участь у фінансуванні будівництва літаків компанії «Юнкерс».

1919 він придбав віллу Фаворіта на березі озера Луґано в Швейцарії і переніс туди свою резиденцію. Маєток він почав розширювати, створивши у новому крилі багату бібліотеку. Парк, за нього, поповнився новими видами дерев.[4]

21 червня 1924 року Верховний суд визнав право власності Фрідріха Леопольда на заміський будинок у містечку Краєнка[5] та прилеглі земельні території.

Замок Ґлініке був захоплений новим урядом. Однак, після ратифікації Закона щодо майнових суперечок між пруською державою та членами раніше правлячої пруської сім'ї від 26 жовтня 1926,[6] був повернений колишнім власникам. 1927 року принц Фрідріх Леопольд вирішив перевести рухоме майно замку в готівку. Для цього був влаштуваний аукціон, де виставлялося близько 600 лотів, що включали більше тисячі предметів. До їх числа входили: центральний стіл —подарунок імператора Франца Йосипа, бронзовий бюст Леопольда Дессау, китайський столовий сервіз зі 156 предметів, срібний кишеньковий годинник Фрідріха Великого, частина колекції старожитностей та інтвентарю, багато меблів та картин. Через масові протести з боку берлінської громадськості, принц забрав деякі предмети з торгів. Деякі інші історично цінні речі прибали державні пруські установи для подальшої передачі в музеї.[7]

13 вересня 1931 принц пішов з життя у своєму маєтку Краєнка, переживши трьох старших дітей. Поховали його на родинному цвинтарі Ґлініке.[7] Для покриття боргів Фрідріха Леопольда у листопаді 1931 в Лугано був влаштований ще один аукціон розпродажу предметів мистецтва, що колись перебували у Ґлініке.

Вілла Фаворіта, після його смерті, була викуплена багатієм Тіссеном, що розмістив у ній художню колекцію, поклавши початок музею Тіссена-Борнемісса.

Вілла Фаворіта

Нагороди[ред. | ред. код]

Вулиця Принца Фрідріха Леопольда в Берліні

Німецька імперія[ред. | ред. код]

Королівство Пруссія[ред. | ред. код]

Герцогство Ангальт[ред. | ред. код]

Королівство Вюртемберг[ред. | ред. код]

Велике герцогство Баден[ред. | ред. код]

Мекленбург[ред. | ред. код]

Інші держави[ред. | ред. код]

Королівство Італія[ред. | ред. код]

Шведсько-норвезька унія[ред. | ред. код]

Португальське королівство[ред. | ред. код]

Російська імперія[ред. | ред. код]

Інші держави[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь Фрідріха Леопольда названо вулицю в районі Ніколасзе, шостого округа Берліна,[8] і канал Принца-Фрідріха-Леопольда[de], довжиною близько 600 м, у східній частині міста.

Генеалогія[ред. | ред. код]

Фрідріх Вільгельм III
 
Луїза Мекленбурґ-Стреліцька
 
Карл Фрідріх Саксен-Веймар-Ейзенахський
 
Марія Павлівна
 
Фрідріх Ангальт-Дессау
 
Амалія Гессен-Гомбурзька
 
Людвіг Карл Прусський
 
Фредеріка Мекленбург-Стреліцька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Прусський
 
 
 
 
 
Марія Саксен-Веймар-Ейзенахська
 
 
 
 
 
Леопольд IV
 
 
 
 
 
Фредеріка Вільгельміна Пруська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Карл Прусський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Анна Ангальт-Дессау
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Леопольд
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  2. (unspecified title)Corps Borussia Bonn.
  3. «Берлінське королівське весілля». Стаття в «The New York Times» від 7 липня 1889 [1][недоступне посилання з червня 2019] (англ.)
  4. Вілла Фаворіта [2] [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.] (італ.)
  5. У складі новоствореної провінції Позен-Західна Пруссія
  6. Відшкодування пруській родині [3] [Архівовано 12 березня 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
  7. а б Замок і парк Ґлініке [4] [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] (нім.)
  8. Вулиця Принца Фрідріха Леопольда [5] [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] (нім.)

Література[ред. | ред. код]

  • John Röhl: Skandal in Schloss Glienicke, in: Wilhelm II. Der Aufbau der persönlichen Monarchie, 1888—1900, München: C.H. Beck 2001, S. 737—740.
  • Zivkovic, Georg: Heer- und Flottenführer der Welt. Biblio Verlag, Osnabrück, 1971 S. 427—428 ISBN 3-7648-0666-4

Посилання[ред. | ред. код]