Фризбі
Фризбі (англ. Frisbee) — поширена назва пластикових літаючих дисків діаметром 20-25 сантиметрів, із загнутими краями. Зроблені диски таким чином, щоб аеродинамічно летіти, коли їх кидають і ловлять.
Наразі в продажу знаходиться велика кількість різноманітних фризбі (літаючих дисків).
Зміст |
[ред.] Історія фризбі
В кінці 1940-х років американці масово марили неопізнаними літаючими об'єктами. Чим і скористався Волтер Фрідерік Моррісон (Walter Frederick Morrison, 1920-2010). Спадковий винахідник (його батько — творець автомобільної фари) придумав в 1948 році "літаючу тарілку", яка ззовні нагадувала НЛО (фінансував Воррен Франскайоні). У біографії Моррісона мовиться, що прообразом "фризбі" послужила кругла форма для випічки, з якою винахідник і його дружина грали на пляжі, перекидаючи один одному. Перший зразок Моррісон демонстрував на місцевих ярмарках.
Однак той перший диск був невдалий. Після ряду удосконалень і експериментів диск із пластику, зроблений Моррісоном в 1955 році, став непогано ширяти над землею і перетворився на ходовий товар, а в 1957 за його згодою компанія Wham-O в Сан-Габріелі почала випускати такі диски під торговою маркою "Pluto Platter". В той же час, студенти Єльського університету, у вільний від навчання час, кидали один в одного бляшаними розносами для пирогів фірми Frisbie Pie Company. Назва "фризбі" стала настільки популярною серед студентів, що представники Wham-O перейменували свої диски на Frisbee — кілька букв були навмисно змінені, щоб Frisbie Pie Company не змогла відстояти своє право на фірмове найменування в суді.
[ред.] Ігри з фризбі
Існує багато ігор з фризбі. Найпростіша - звичайне кидання фрибзі двома чи більше гравцями із рук в руки так, щоб диск не торкнувся землі. Але є і складніші ігри.
[ред.] Алтимат (Ultimate)
Найпопулярніша гра з фризбі. Це командна неконтактна гра, яка народилася з американського футболу і баскетболу. Для алтимату використовуються фризбі вагою 175 грамів, діаметром 29 см. Найбільшою популярністю серед гравців алтимату користуються диски американської компанії "Дискрафт".
[ред.] Гатс (Guts)
GUTS — спортивна гра, у якій беруть участь дві команди, від одного до п'яти гравців в кожній. Ціль гри полягає в тому, щоб першими набрати 21 очко. Перед початком гри команди розміщуються один навпроти одного, на відстані 14м. Гравець повинен кинути диск у суперника так щоб той не зміг його зловити. Якщо гравець не ловить диск чисто (без жонглювання), кидаюча команда одержує очко.
Ця гра розвиває навики кидання диску, а також вміння ловити диск однією рукою.
[ред.] Дискогольф (Disk golf)
Все дуже схоже на справжній гольф, тільки замість м'ячиків - диск, замість лунок - спеціальні кошики, замість ключок - руки. Ціль та ж, що й у гольфі. Потрібно пройти якусь дистанцію за найменшу кількість кидків, тобто закинути диск в усі кошики. Кошики в дискогольфі великі, повиті металевими ланцюгами. На зразок різних ключок для різних ударів у гольфі, в дискогольфі є різні диски для різних кидків: Drivers, Mid-Range, Putters.
[ред.] Double Disc Court
В Double Disc Court (DDC) можна грати як на вулиці, так і в залі. Майданчик для гри повинен бути рівним. Ігрове поле складається із двох квадратів зі сторонами по 13 метрів на відстані 17 метрів один від одного. Межі квадратів бажано виділяти яскравою стрічкою. Гра проходить з використанням двох дисків по 110 грам кожний. Для цього підійдуть навіть найпростіші диски, що продаються в будь-якому спортивному магазині. У грі беруть участь дві команди по двох людини в кожній. Кожна команда захищає свій квадрат.
Напад. Нападаючий гравець (гравець із диском) прагне кинути диск так, щоб: 1) він приземлилася й залишився у квадраті команди-супротивника; 2) обидвоє (або один з) опонентів одночасно виявилися в контакті з обома дисками.
Захист. Гравці, що захищаються, прагнуть: 1) захищати свій квадрат, ловлячи диски, які можуть приземлитися й залишитися у квадраті; 2) уникати одночасного контакту обох (або одного) гравців(я) з обома фризбі.
Очки. Одна з команд одержує одне очко якщо: 1) інша губить фризбі; 2) диск приземлився й залишився у квадраті іншої; 3) інша команда кидає диск, який летить за межі квадратів.
Одна з команд одержує два очка (Double - дабл) якщо: 1) в іншій команді один з гравців перебуває одночасно в контакті з обома дисками; 2) один диск перебуває в руках одночасно двох гравців іншої команди, інший впав у квадрат цієї ж команди і залишився в ньому; 3) обидва диски впали у інший квадрат і залишилися там; 4) один диск впав у квадрат іншої команди і залишився в ньому, а другий диск один з гравців цієї команди кинув за межі поля.
Стратегія: Найчастіше використовувана стратегія для "дублювання" опонентів - запуск фризбі супротивникові дуже повільно або дуже високо. Аналізуючи політ першого диска, другий диск запускається так, щоб він потрапив на половину супротивника одночасно з першим.
Захищаючись, опоненти повинні впоратися з двома фризбі, що прилітають одночасно. Вони повинні піймати диски й кинути їх назад супротивникам, але не повинні бути в контакті з ними одночасно. Якщо вони не зможуть піймати фризбі, і він залишиться на їхній половині, вони втратять очко. Вони втратять два очка, якщо обидва диски приземляться у квадраті або вони одночасно будуть у контакті з дисками. Щоб уникнути втрати очок, гравці повинні успішно захищатися від "задублювання". У міру наближення двох дисків до них, вони повинні вирішити, як піти від спроби "задублювання". Гравці можуть або зловити й швидко відправити назад перший диск перше ніж піймати другий диск, або один із гравців може підкинути на льоту один з дисків, даючи іншому гравцеві досить часу, щоб зловити й відправити назад інший диск. Підкинутий диск може бути пійманий і відправлений опонентам, для спроби "задублювання" їх. Постійні спроби "задублювання" опонентів і способи відходу від них роблять цю гру захоплюючою.
Протягом кількох секунд гравці змінюються в ролях нападаючих і тих, що захищаються. У гравців є великий вибір стратегій різних варіантів, що включають, кидки і їх позиціонування. У цю гру краще грати суперникам однакового рівня, але вона однаково захоплююча для гравців з будь-яким рівнем. Навички кращих гравців містять у собі рухливість, швидкість, силу, уміння правильно вловити момент, точність, уміння ловити й підкидати.
[ред.] Фристайл-фризбі
Фристайлери — спеціалісти з вишуканих і ефектних трюків. Вони вміють крутити фризбі на пальці, супроводжуючи це стрибками, обертаннями навколо себе, задиранням ніг, перекиданнями, недовгими польотами, зависанням на місці та іншими фінтами. Це означає - з диском можна робити все, що завгодно.
Головна мета - зацікавити і завести глядачів.
На змаганнях все це оцінюється суддями, які ставлять бали за складність трюків та артистизм. Можна виступати як парами, так і поодинці. Весь сенс в тому, що виступ має бути показовим і максимально насичений трюками.
[ред.] Пляжне фризбі
Пляжне фризбі, мабуть, найприємніша гра з диском, у тому числі й у сенсі знайомства із засмаглими дівчатами. Особливу принадність додають сильний вітер, мала заселеність пляжу й, природно, учасниці та вболівальниці в бікіні. Але для справжнього професіонала пляжне фризбі - це, насамперед, можливість робити божевільні лейаути, тобто падати, як тільки можна, намагаючись зловити диск.
Один з варіантів пляжного фризбі - фризбі на снігу, що дозволяє робити не менш видовищні лейаути. А якщо на полі є лід, то стає ще веселіше, але травми стають неминучі.
[ред.] Доґ-фризбі
Диски фризбі стають все популярнішими серед собаководів. Основний плюс собачого фризбі — це те, що "друг людини" завжди приносить диск назад. Але цьому собаку ще потрібно навчити. Є ризик, що за кілька годин активної гри собака згризе фризбі до невпізнаваності.
В професійному доґ-фризбі проводяться два типи змагань: 1) "вільного польоту"; 2) "міні-дистанції".
У турі "вільного польоту" команда може принести свою власну музику й виконати будь-який трюк без обмежень часу, але зараховані можуть бути тільки трюки, які починаються або закінчуються з кидка диска, який собака впіймав. Інакше кажучи, якщо собака тільки стрибав вгору, щоб взяти фризбі з рота або руки, трюк не зараховується.
Рахунок ведеться по шкалі від 1 до 10 і ґрунтується на ступені їх скадності. Злагоджене завершення трюку — підсумок складної командної роботи. Оцінюється також унікальний маневр і пригуча обдарованість собаки. Стрибки вгору самого кидаючого (хендлера), що енергійно посилає собаку на надмірну висоту, очки команди збільшувати не будуть.
Тур "міні-дистанції" оцінюється за шкалою очок за кожне зловлене фризбі у відведений час. Фризбі, зловлене менш ніж з 20 ярдів ( 1 ярд - 91,44 сантиметрів ), не зараховуються, лов від 20 до 30 ярдів одержує 1 очко, лов від 30 до 40 ярдів дає 2 очка. Все, що більше 40 ярдів, дає 3 очка. Додаткові пів-очка дає будь-який лов, у якому всі чотири лапи собаки відірвані від землі.
Фінали складаються з одного тура "вільного польоту" і одного — "міні-дистанції".
