Фріц Гаарман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фрідріх Генріх Карл Гаарман
Friedrich Heinrich Karl Haarmann
Friedrich Haarmann.jpg
Фріц Гаарман (1924)
Народився 25 жовтня 1879(1879-10-25)
Німецька імперія Ганновер
Помер 15 квітня 1925(1925-04-15) (45 років)
Веймарська республіка Ганновер
гільйотинування
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Прізвисько «М'ясник Ганновера», «Ганноверський вампір»
Покарання Смертна кара
Кількість вбивств 27
Мотив сексуальний
Дата арешту 22 червня 1924

Фрідріх «Фріц» Генріх Карл Гаарман (нім. Friedrich «Fritz» Heinrich Karl Haarmann) (*25 жовтня 1879, Ганновер — 15 квітня 1925, Ганновер) — німецький серійний вбивця та канібал, відомий також під прізвиськами «М'ясник Ганновера» й «Вампір Ганновера», оскільки пив кров своїх жертв, вбиваючи їх укусом в шию. За приблизними даними, протягом 1918 — 1924 його жертвами стали двадцять сім молодих хлопців, офіційно ж він був звинувачений у двадцяти чотирьох вбивствах[1].

Життєпи[ред.ред. код]

Фріц Гаарман народився в Ганновері 25 жовтня 1879. Походив з бідної багатодітної робочої родини. Не відрізнявся успішністю в навчанні. У віці шістнадцяти років поступив до школи унтер-офіцерів у Нойбрассі, але через чотири тижні він звідти пішов, через поганий стан здоров'я.

У 1896 році Гаарман, тепер вже працівник тютюнової фабрики в Ганновері, був заарештований за прояви педофілії та доправлений до психіатричної лікарні. Через півроку, самовільно покинувши заклад, втік до Швейцарії, через два роки після цього повернувся до своєї батьківщини та вдруге вступив до лав німецьких збройних сил. Після демобілізації Гаарман розпочав власну справу — він відкрив невелику кондитерську крамницю, де продавав солодощі та, як не дивно, м'ясо — яка завершилася невдачею, а сам Гаарман при цьому збанкрутів.

Будинок в якому мешкав Гаарман

На початку Першої світової війни Гаарман потрапив до в'язниці за дрібні злочини, де відсидів чотири роки. З цього моменту він остаточно став на шлях криміналу та почав скоювати вже тяжкі злочини, паралельно «працюючи» поліцейським «інформатором» — так він відводив від себе можливі підозри з боку правоохоронців. В цей час у Німеччині мали місце економічна скрута й нестача продовольства.

У вересні 1918 Гаарман позбавив життя хлопця на ім'я Фрідель Роте, який мав нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Вбивця зміг уникнути відповідальності за цей злочин, однак отримав значний термін ув'язнення за непристойну поведінку, оскільки поліцейські під час рейду побачили в його помешканні напівоголеного підлітка. Після цього Гаарман продовжував вбивати молодих хлопців-гомосексуалістів, заманюючи їх до себе в помешкання. Їхній одяг Разом зі спільником Гансом Ґрансом, з яким у Гаарман познайомився у 1919 на залізничній станції Ганноверу, продавати на «чорному» ринку. Рештки тіл хлопців злочинці нелегально продавали під виглядом яловичини. Гаарман був у гомосексуальних відносинах з Гансом Ґрансом[2].

Фріца Гаармана ведуть до судової зали, грудень 1924

Німецька поліція почала підозрювати Гаармана у вбивствах після того, як її співробітники виявили рештки двадцяти двох людських тіл у річці Лейне. Підозри підкріплювалися також тим, що Гаарман раніше був звинувачений у непристойній поведінці та причетний до зникнення Фріделя Роте. Крім цього, 17 травня 1924 діти, що гралися на березі річки неподалік замку Геренгаузен, знайшли людський череп, інший був знайдений 29 травня також біля узбережжя річки. 13 червня було знайдено ще два черепи у річковому осаді. Результати аутопсії виявили, що перші два черепи належали юнакам віком 18 — 20 років, останній належав дванадцятирічному хлопчикові.

Арешт[ред.ред. код]

Під час однієї зі спроб заманити до себе чергову жертву Гаармана заарештували поліцейські. Був також заарештований і Ганс Ґранс, який в цей момент розчленовував у м'ясній крамниці тіло одного зі зниклих юнаків. На допиті Гаарман зізнався в тому, що ґвалтував, вбивав і розчленовував хлопців з 1918 року. У ЗМІ Німеччини на той час термін серійний вбивця ще не був поширеним, і Фріца називали перевертнем, вампіром і людиною-вовком. Справа стало ще більш скандальним, коли з'ясувалося, що Гаарман був інформатором поліції, яка не надавала значення тому, що саме у його компанії в останній раз бачили деяких жертв.

Страта[ред.ред. код]

4 грудня 1924 розпочався суд над Гаарманом і Ґрансом, який широко висвітлювався у тогочасних німецьких ЗМІ. 19 грудня 1924, після двотижневого судового процесу, звинувачений у двадцяти чотирьох вбивствах Фріц Гаарман був засуджений до смертної кари через гільйотинування, яка була приведена у виконання 15 квітня 1925. Ганс Ґранс, звинувачений у співучасті, початково був також засуджений до страти, однак пізніше міра покарання для нього була замінена на дванадцять років позбавлення волі. Після відбуття покарання Ґранс жив у Ганновері, де й помер у 1975.

Жертви[ред.ред. код]

Пам'ятник жертвам Гаармана

Жертвами Фріца Гаармана були головним чином юнаки нетрадиційної сексуальної орієнтації, в тому числі й неповнолітні. Злочинець заманював своїх жертв до себе в помешкання, де шляхом механічної асфіксії доводив їх до втрати свідомості, після чого пив їхню кров через рани в горлі, нанесені їм шляхом перегризання зубами. Тіла вбитих хлопців Гаарман розчленовував та скидав у річку Лейне.

Знайдені рештки жертв Гаармана поховані у братській могилі на цвинтарі Стекенер. Через три роки після поховання, у квітні 1928 над могилою був зведений пам'ятник з вигравіруваними на ньому іменами вбитих юнаків та їхнім віком.

Психологічний портрет[ред.ред. код]

Загалом можна виділити три типи серійних вбивць: біологічні (антисоціальні дії обумовлені фізичними дефектами або травмами), психологічні (антисоціальні дії обумовлені психологічними чинниками) та соціальні (такі люди стають вбивцями під дією несприятливих соціальних факторів). Фріц Гаарман цілком підходив під усі три категорії: у ранньому зрілому віці він мав травми голови та припадки епілепсії, крім цього був дуже розбещеним з юних років, у його поведінці прослідковувалися надмірна жіночність (його улюбленим проводженням часу було носіння одягу дівчаток) та задоволення від садизму. Щодо третього типу, то Фріц Гаарман у ранньому віці познайомився з життям у в'язниці, що також наклало відбиток на його поведінку та образ мислення. Ідея помсти зовнішньому світові крилася в садизмі Гаармана та стала своєрідною «ширмою» для його неприродних сексуальних бажань. За характером Гаарман у дитинстві був тихим та не виявляв цікавості до звичайних занять хлопців (спорту тощо).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Серійний вбивця Гаарман: був кремований у Ґеттінґені(нім.)
  2. Uwe Janatzek:Der Fall Haarmann aus (kriminal-)soziologischer Sicht. Studienarbeit. ISBN 978-3-640-08597-2.(нім.)

Посилання[ред.ред. код]