Фріц Хаарман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фрідріх Генріх Карл Хаарман
Friedrich Heinrich Karl Haarmann
Friedrich Haarmann.jpg
Народився 25 жовтня 1879(1879-10-25)
Німецька імперія Ганновер
Помер 15 квітня 1925(1925-04-15) (45 років)
Веймарська республіка Ганновер
гільйотинування
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Прізвисько «М'ясник Ганновера», «Ганноверський вампір»
Покарання Смертна кара
Кількість вбивств 27
Мотив сексуальний
Дата арешту 22 червня 1924

Фріц Хаарман (*25 жовтня 1879, Ганновер — †15 квітня 1925, Ганновер) — німецький серійний вбивця та канібал, відомий також під прізвиськами «М'ясник Ганновера» й «Вампір Ганновера», оскільки пив кров своїх жертв, вбиваючи їх укусом в шию. За приблизними даними, протягом 19181924 його жертвами стали двадцять сім молодих хлопців, офіційно ж він був звинувачений у двадцяти чотирьох вбивствах.

Біографія[ред.ред. код]

Фріц Хаарман народився в Ганновері 25 жовтня 1879. Походив з бідної багатодітної робочої родини. Не відрізнявся успішністю в навчанні. У віці шістнадцяти років поступив до військової академії, однак через рік демобілізувався. У 1898 Хаарман, тепер вже працівник тютюнової фабрики в Ганновері, був заарештований за прояви педофілії та доправлений до психіатричної лікарні. Через півроку, самовільно покинувши заклад, втік до Швейцарії, через два роки після цього повернувся до своєї батьківщини та вдруге вступив до лав німецьких збройних сил. Після демобілізації Хаарман розпочав власну справу — він відкрив невелику кондитерську крамницю, де продавав солодощі та, як не дивно, м'ясо — яка завершилася невдачею, а сам Хаарман при цьому збанкрутів. На початку Першої світової війни Хаарман потрапив до в'язниці за дрібні злочини, де відсидів чотири роки. З цього моменту він остаточно став на шлях криміналу та почав скоювати вже тяжкі злочини, паралельно «працюючи» поліцейським «інформатором» — так він відводив від себе можливі підозри з боку правоохоронців. В цей час у Німеччині мали місце економічна скрута й нестача продовольства.

У вересні 1918 Хаарман позбавив життя хлопця на ім'я Фрідель Роте, який мав нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Вбивця зміг уникнути відповідальності за цей злочин, однак отримав значний термін ув'язнення за непристойну поведінку, оскільки поліцейські під час рейду побачили в його помешканні напівоголеного підлітка. Після цього Хаарман продовжував вбивати молодих хлопців-гомосексуалістів, заманюючи їх до себе в помешкання, а їхній одяг разом зі спільником Гансом Ґрансом, з яким Хаарман познайомився у 1919 на залізничній станції Ганноверу, продавати на «чорному» ринку. Рештки тіл хлопців злочинці нелегально продавали під виглядом яловичини.

Німецька поліція почала підозрювати Хаармана у вбивствах після того, як її співробітники виявили рештки двадцяти двох людських тіл у річці Лейне. Підозри підкріплювалися також тим, що Хаарман раніше був звинувачений у непристойній поведінці та причетний до зникнення Фріделя Роте. Крім цього, 17 травня 1924 діти, що гралися на березі річки неподалік замку Геренгаузен, знайшли людський череп, інший був знайдений 29 травня також біля узбережжя річки. 13 червня було знайдено ще два черепи у річковому осаді. Результати аутопсії виявили, що перші два черепи належали юнакам віком 18 — 20 років, останній належав дванадцятирічному хлопчикові. Під час однієї зі спроб заманити до себе чергову жертву Хаармана заарештували поліцейські. Був також заарештований і Ганс Ґранс, який в цей момент розчленовував у м'ясній крамниці тіло одного зі зниклих юнаків.

Страта[ред.ред. код]

4 грудня 1924 розпочався суд над Хаарманом і Ґрансом, який широко висвітлювався у тогочасних німецьких ЗМІ. 19 грудня 1924, після двотижневого судового процесу, звинувачений у двадцяти чотирьох вбивствах Фріц Хаарман був засуджений до смертної кари через гільйотинування, яка була приведена у виконання 15 квітня 1925. Ганс Ґранс, звинувачений у співучасті, початково був також засуджений до страти, однак пізніше міра покарання для нього була замінена на дванадцять років позбавлення волі. Після відбуття покарання Ґранс жив у Ганновері, де й помер у 1975.

Жертви[ред.ред. код]

Жертвами Фріца Хаармана були головним чином юнаки нетрадиційної сексуальної орієнтації, в тому числі й неповнолітні. Злочинець заманював своїх жертв до себе в помешкання, де шляхом механічної асфіксії доводив їх до втрати свідомості, після чого пив їхню кров через рани в горлі, нанесені їм шляхом перегризання зубами. Тіла вбитих хлопців Хаарман розчленовував та скидав у річку Лейне.

Знайдені рештки жертв Хаармана поховані у братській могилі на цвинтарі Стекенер. Через три роки після поховання, у квітні 1928 над могилою був зведений пам'ятник з вигравіруваними на ньому іменами вбитих юнаків та їхнім віком.

Психологічний портрет[ред.ред. код]

Загалом можна виділити три типи серійних вбивць: біологічні (антисоціальні дії обумовлені фізичними дефектами або травмами), психологічні (антисоціальні дії обумовлені психологічними чинниками) та соціальні (такі люди стають вбивцями під дією несприятливих соціальних факторів). Фріц Хаарман цілком підходив під усі три категорії: у ранньому зрілому віці він мав травми голови та припадки епілепсії, крім цього був дуже розбещеним з юних років, у його поведінці прослідковувалися надмірна жіночність (його улюбленим проводженням часу було носіння одягу дівчаток) та задоволення від садизму. Щодо третього типу, то Фріц Хаарман у ранньому віці познайомився з життям у в'язниці, що також наклало відбиток на його поведінку та образ мислення. Ідея помсти зовнішньому світові крилася в садизмі Хаармана та стала своєрідною «ширмою» для його неприродніх сексуальних бажань. За характером Хаарман у дитинстві був тихим та не виявляв цікавості до звичайних занять хлопців (спорту тощо).

Посилання[ред.ред. код]