Фумароли

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Невеличкий фумарол на вулкані Авачинська Сопка
Найбільший фумарол вулкану Авачинська Сопка. Дими, що виділяються з фумарола, видні за десятки кілометрів в ясну погоду і при вигідному напрямі вітру
Фумарол на вулкані Галемаумау, Гаваї
Сірчані відкладення довкола фумароли

Фумарóли (від італ. Fumare — диміти) — невеликі отвори і тріщини в кратерах вулканів або лавових потоках, що застигають і покриваються кіркою, місця виділення газо- і пароподібних продуктів. Фумаролами піднімаються струмені гарячої водяної пари і вулканічних газів, що виділяються з магми (первинні фумароли) і ще не застиглих лавових потоків (вторинні фумароли).

Фумароли можуть бути:[1]

  • Сухі — зазвичай найгарячіші, гази в основному складаються з сполук хлору;
  • Кислі — в основному складаються з сполук хлору, водню і сірки — вони менш гарячі, ніж сухі;
  • Лужні — до складу входять лужні сполуки;
  • Вуглекислі — в основному складаються з вуглекислого газу, і є найхолоднішими — температура не більше 1000° С.

Фумароли діючих вулканів поділяються за складом газів, що виділяються:[2] сірчані фумароли — сольфатари, вуглекислі — мофети.

Фумароли розташовані в кратері, на схилах і біля підніжжя вулкана. Виділення газів з фумароли часто відбувається під тиском і супроводжується звуками.

Газ, що виходить з тріщин, може бути парою від нагрітих підземних вод, або ж продуктом руху магми, які потім формуються в хмару, деякий час перебуває над вулканом, а потім поступово знижується. Хмара складається не тільки з газу, але і з попелу і частинок лави. Його температура може досягати більше 7000° С. Сівши на поселення, воно призводить до загибелі не тільки жителів, а й до знищення всіх споруд. Такі випадки зафіксовані в історії.

З пониженням температури пари води переходять у рідкий стан: залежно від термодинамічних умов у ній розчиняються деякі спільно виділені гази, а також гази і речовини, що виникли в результаті реакцій з бічними породами і захоплені на шляху руху до поверхні Землі. Так відбувається утворення в районі діючих вулканів гідротермальних розчинів — фумарольних терм.

Виходи вулканічних газів на дні моря за підводних виверженнях називаються підводними фумаролами. У результаті підводних ексгаляцій (поступове виділення газів і пару) морська вода поповнює свій сольовий склад і виділяє колоїдну фазу. Припускають, що так могли формуватися залізо-марганцеві конкреції і поклади сульфідних руд. З фумаролами також пов'язане відкладення возгонів галогенідів, сульфатів, самородної сірки тощо.

Явною ознакою фумароли є жовтий ореол з сірки, що оточує місце виходу газів на поверхню[3]. Кристали сірки складаються у дивовижні візерунки.

Іноді фумарол так багато, що місцевість називають фумарольним полем.

Хоча карта фумарольних полів уже існує, прогулянки ними і робота безпосередньо поблизу фумароли небезпечна й нелегка. Газові виділення утворюють агресивне середовище, яке не витримують метали, тканини і живі організми.

Дослідникам доводиться працювати в протигазах, залізний лом товщиною 20 мм перегорає тут за тиждень, брезентові роби перетворюються на лахміття за лічені дні, ходьба розпеченим іноді до червоного каміням протипоказана будь-якому взуттю. Електронні вимірювальні прилади без спецзахисту виходять з ладу майже миттєво.

Ходити фумарольними полями потрібно дуже обережно, не стрибаючи, оскільки можна провалитися в пророблені гарячими газами ходи. Фумароли небезпечні ще й високою концентрацією отруйних газів — наприклад, CO2, які можуть бути винуватцями смороду в області розташування вулкана, і зашкодити здоров'ю тварин і місцевих жителів.

У народі фумароли поетично, але досить правдиво називають «топки диявола».

У Росії фумарольні поля зустрічаються в районах сучасного вулканізму — на Камчатці та Курильських островах. Найвідоміші фумарольні поля Курильських островів розташовані на острові Ітуруп навколо вулкана Кудрявий. З початку 1990-х років тут постійно працює група вчених геологів-вулканологів.

Посилання[ред.ред. код]