Фундамент

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
FunderingStaal.png

Фунда́мент — підземна частина будівлі, що служить опорою всіх конструкцій споруди. Фундаменти бувають безперервними — по периметру всіх стін, або переривистими — у вигляді окремих стовпів і залізобетонних подушок, проміжки між якими засипають ґрунтом.

Геологічна розвідка[ред.ред. код]

Перш ніж розпочинати роботи зі зведення фундаменту, з'ясовують: на якому ґрунті стоятиме будинок, глибину промерзання грунту у районі будівництва, рівень ґрунтових вод та вартість фундаменту. Для цього буде потрібно провести геологічні дослідження на ділянці. Тобто з'ясувати геологічну будову землі, стійкість ґрунтів на місці де передбачається будівництво. Отримані дані дозволять встановити глибину закладання фундаменту та величину допустимих тисків на ґрунт, спрогнозують стійкість майбутньої споруди, величину опадів, які очікуються, тощо. Нехтувати геологами або використовувати дані геологічних досліджень сусідніх місцевостей небажано. Немає ніякої гарантії, що на цьому майданчику такі ж ґрунти, як і на сусідній ділянці. Якщо присутній складний рельєф, підземні річки, зведення будинку потребуватиме колосальних коштів на укріплювальні заходи, що, в підсумку, буде коштувати замовникові занадто дорого. Тому для якісного будівництва будинку обов'язково потрібно провести геологічні дослідження ділянки. Лише після цього можна починати підбір фундуаменту і роботу над проектною документацією.

Основні типи фундаменту:[ред.ред. код]

Розрізняють чотири типи фундаментів.

Стрічкові фундаменти[ред.ред. код]

Мають однакову форму поперечного перетину по всьому периметру стін будівлі (зокрема під всіма його внутрішніми несучими стінами). Їх споруджують з готових збірних бетонних та залізобетонних виробів, з монолітного бетону та залізобетону або їх комбінації - збірно-монолітні. І зводять, як правило, під важкими будівлями.

Стовпчасті фундаменти[ред.ред. код]

Являють собою систему стовпів, розташованих по кутах і в місцях перетину стін, а також під важкими і несучими простінками, балками та іншими місцями зосередженого навантаження будівлі. Для виготовлення стовпчастих фундаментів використовуються цегла, залізобетонні, металеві і азбестоцементні стовпи і труби. Їх застосовують при будівництві легких дерев'яних будинків без підвалів.

Плитні фундаменти[ред.ред. код]

Споруджуються під усією площею будинку. Представляють собою суцільний залізобетонний блок, виконаний з монолітного залізобетону, або зі збірних перехресних залізобетонних стовпів з жорсткою обробкою стикових з'єднань. Плитні фундаменти застосовують на майданчиках зі слабкими ґрунтами і, якщо є необхідність надійного захисту основи від проникнення води (плиту використовують як гідроізоляцію).

Пальові фундаменти[ред.ред. код]

Складаються з паль, занурених у фундамент будівлі або споруди. За способом виготовлення розрізняють палі забивні, занурювані в грунт в готовому вигляді, і набивні, виготовлені безпосередньо в грунті. Такі фундаменти використовують там, де верхній шар грунту не може витримати велику вагу. Для пальових фундаментів використовують готові короткі забивні залізобетонні палі або набивні палі, що виготовляються шляхом заповнення бетонною сумішшю виробленої (пробуреної) в ґрунті свердловини.[1]

Джерела[ред.ред. код]

"Подбор фундамента: как избежать ошибок" Каталог ДОМ.ua, Антонина Ижицкая

Див. також[ред.ред. код]