Функція Ліувіля
Функція Ліувіля — арифметична функція, що широко застосовується в теорії чисел. Названа на честь французького математика Жозефа Ліувіля. Для позначення функції переважно використовується λ(n).
Для додатного n функція Ліувіля визначається:
де Ω(n) — кількість простих дільників числа n, разом з мультиплікативністю. Тобто якщо
то:
Перші значення функції рівні
- 1, -1, -1, 1, -1, 1, -1, -1, 1, 1, -1, -1, -1, 1, 1, 1, -1, -1, -1, -1, ... (Послідовність A026424 з Енциклопедії цілочисельних послідовностей.)
Зміст |
Властивості [ред.]
- Функція Ліувілля є цілком мультиплікативною, тобто


- де сума береться по всіх дільниках числа n.
- Для доведення позначимо
Тоді оскільки функція
— мультиплікативна, то мультиплікативною є і функція g(n). Якщо
— степінь простого числа, то 
- Тобто для цього випадку якщо степінь є парним, то значення функції рівне 0, непарним — 1. Якщо тепер
то, враховуючи мультиплікативність,
Якщо хоча б одне з чисел
є непарним, то
і також
Число n в такому випадку не може бути квадратом. Якщо ж усі
є парними, то одночасно
і n є квадратом.
- Для доведення позначимо
- де
— обернена Діріхле функції
а
— функція Мебіуса.
- Ряд Діріхле функції Ліувіля пов'язаний з Дзета-функцією Рімана формулою
Гіпотези [ред.]
Гіпотеза Пойа зроблена угорським математиком Дьордьом Пойа в 1919 році[1]. Визначивши
гіпотеза стверджує, що
для n > 1. Гіпотеза, проте, не є вірною. Найменший контр-приклад n = 906150257, знайшов японський математик Мінору Танака в 1980 році[2]. Згодом було доведено, що L(n) > 0.0618672√n для нескінченної кількості n,[3] і також L(n) < -1.3892783√n для нескінченної кількості n. Визначимо також суму
Існувала також гіпотеза, що T(n) ≥ 0 для достатньо великих n ≥ n0. Гіпотеза була спростована англійським математиком Браяном Гаселґровом у 1958 році[4] Підтвердження цієї гіпотези привело б до доведення гіпотези Рімана.
Примітки [ред.]
- ↑ Polya, G., Verschiedene Bemerkungen zur Zahlentheorie. Jahresbericht der deutschen Math.-Vereinigung 28 (1919), 31–40.
- ↑ M. Tanaka, A Numerical Investigation on Cumulative Sum of the Liouville Function. Tokyo Journal of Mathematics 3, 187–189, (1980).
- ↑ P. Borwein, R. Ferguson, and M. J. Mossinghoff, Sign Changes in Sums of the Liouville Function, Mathematics of Computation 77 (2008), no. 263, 1681–1694.
- ↑ Haselgrove, C.B. A disproof of a conjecture of Polya. Mathematika 5 (1958), 141–145.
Посилання [ред.]
- Weisstein, Eric W. Liouville Function(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.
Література [ред.]
- Чандрасекхаран К. (1974). Введение в аналитическую теорию чисел. Москва: Мир. с. 187.
- Apostol, Tom M. (1976), Introduction to analytic number theory, Undergraduate Texts in Mathematics, New York-Heidelberg: Springer-Verlag, ISBN 978-0-387-90163-3
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
|






Тоді оскільки функція
—
— 
то, враховуючи мультиплікативність,
Якщо хоча б одне з чисел
є непарним, то
і також
Число n в такому випадку не може бути квадратом. Якщо ж усі
і n є квадратом.
—
а
— 

