Футболіст року (Україна)

Зміст

1 Український футболіст року
2 Багаторазові переможці
- 2.1 Цікаві факти
3 Футболіст року в Україні
- 3.1 Газета «Команда»
4 Див. також
5 Джерела
6 Посилання

Футболіст року — щорічна нагорода кращому футболістові в Україні.

Український футболіст року [ред.]

Звання, яке щорічно з 1991 року присуджує часопис «Український футбол». До цього присуджували газета «Радянський спорт» (з 1965 року — «Спортивна газета»), «Комсомольское знамя» і «Молодь України». В опитуванні беруть участь журналісти, вболівальники і футбольні фахівці, кожен із яких називає свою трійку лауреатів. За перше місце нараховується три очки за друге — два, за третє — одне. Номінантами можуть бути футболісти з українським громадянством, які виступають не лише в українському чемпіонаті. Повноцінні опитування почалися з 1968 року. Втім, спочатку редакція «Українського футболу» ухвалила рішення взяти до уваги референдуми «Спортивної газети» 1960—1967 років, де визначалися найкращі спортсмени УРСР — вичленивши із загальних списків атлетів представників футболу, отримали найкращих за відповідний період, а по тому були знайдені шістки провідних гравців українських клубів за 1950—1959 роки, що їх складала Секція (згодом Федерація) футболу республіки.

Опитування Секції (Федерації) футболу України [ред.]

1950 [ред.]

1. Вік. Фомін («Шахтар»)

2. П. Віньковатов («Динамо»)

3. Д. Товт («Динамо»)

4. В. Колесников («Шахтар»)

5. М. Уграїцький («Локомотив»)

6. Г. Пономарьов («Динамо»)

Жодного нашого футболіста п’ятдесятих преса не хвалила так, як лівого крайнього Віктора Фоміна: на злеті кар’єри часто засмучував кіперів, однак його «коронку» втілювали артистичний прорив флангом і простріл до штрафного.

1951 [ред.]

1. О. Пономарьов («Шахтар»)

2. О. Алпатов («Шахтар»)

3. Ф. Дашков («Динамо»)

4. Г. Борзенко («Локомотив»)

5. Вік. Фомін («Шахтар»)

6. М. Дегтярьов («Шахтар»)

Олександр Пономарьов — форвард-самоук, коренастий та клишоногий, ішов напролом, долаючи опір захисників, і могутньо бив по воротах нині призабутою манерою «з носка»; за союзну «бронзу» Донбас має дякувати насамперед йому.

1952 [ред.]

1. В. Голубєв («Динамо»)

2. А. Зазроєв («Динамо»)

3. М. Михалина («Динамо»)

4. П. Тищенко («Динамо»)

5. Е. Юст («Динамо»)

6. В. Богданович («Динамо»)

Пластичний, крижастий, довгорукий, смаглявий, кучерявий, губатий… — ці «атестації» вказують на посланця чорної раси й славного центрбека Віталія Голубєва, любителя ударів «ножицями», рупора «срібної» динамівської команди.

1953 [ред.]

1. Г. Борзенко («Локомотив»)

2. М. Коман («Динамо»)

3. В. Голубєв («Динамо»)

4. А. Ларіонов («Динамо»)

5. В. Мар’єнко («Шахтар»)

6. А. Лерман («Динамо»)

Красивий, стрункий, технічний і вигадливий у грі харків’янин Георгій Борзенко першим у нас почав практикувати «сухі листи», а в році, позначеному «холодним літом», забив у чемпіонаті СРСР найбільше з-поміж українців.

1954 [ред.]

1. Вік. Фомін («Динамо»)

2. М. Коман («Динамо»)

3. А. Зазроєв («Динамо»)

4. В. Голубєв («Динамо»)

5. О. Макаров («Динамо»)

6. Т. Попович («Динамо»)

Коли до Русі-України завітала союзна Чаша, Віктор Фомін був найкориснішим серед звитяжців — київських «міліціонерів»: виконав якнайбільше ривків по лівій бровці, прикрашаючи їх фінтами, а завершуючи — результативними пасами.

1955 [ред.]

1. М. Коман («Динамо»)

2. О. Макаров («Динамо»)

3. Вік. Фомін («Динамо»)

4. М. Думанський («Шахтар»)

5. В. Терентьєв («Динамо»)

6. О. Алпатов («Шахтар»)

«Верховинець» Михайло Коман — нападник пересічних спортивних даних, але хитрий і чутливий до гострих епізодів — найпершим у літописі «Динамо» досяг голевої позначки «200»; передолімпійського року виявився снайпером №1 команди.

1956 [ред.]

1. М. Коман («Динамо»)

2. Ю. Войнов («Динамо»)

3. В. Терентьєв («Динамо»)

4. Вік. Фомін («Динамо»)

5. В. Каневський («Динамо»)

6. О. Макаров («Динамо»)

Яскравою рисою лівого інсайда Михайла Комана, наконечника не лише киян, а й збірної УРСР, була виняткова продуктивність дій: несильним ударом ногою чи головою (інколи — кулаком…) забивав вирішальні м’ячі, часто — «з нічого».

1957 [ред.]

1. Ю. Войнов («Динамо»)

2. М. Коман («Динамо»)

3. Вік. Фомін («Динамо»)

4. Є. Лемешко («Динамо»)

5. В. Каневський («Динамо»)

6. Г. Грамматикопуло («Динамо»)

Тренери, які працювали з Юрієм Войновим, бачили в ньому конструктора гри, виконавця, котрий зв’язує оборону й атаку; його вага надто відчувалася під час травм або дискваліфікацій: тоді у поставі столичних динамівців виникав сумбур.

1958 [ред.]

1. Ю. Войнов («Динамо»)

2. В. Каневський («Динамо»)

3. А. Голодець («Динамо»)

4. Вік. Фомін («Динамо»)

5. В. Єрохін («Динамо»)

6. І. Бобошко («Шахтар»)

По завершенні шведського мундіалю Юрій Войнов (єдиний «речник» України на турнірі) увійшов до однієї з неофіційних збірних чемпіонату, а наприкінці грудня московські журналісти нагородили його званням найліпшого футболіста СРСР.

1959 [ред.]

1. Ю. Войнов («Динамо»)

2. В. Лобановський («Динамо»)

3. В. Турянчик («Спартак» Уж. + «Динамо»)

4. В. Аляб’єв («Шахтар»)

5. В. Каневський («Динамо»)

6. А. Гаваші («Спартак» Уж. + «Динамо»)

Тогорічного літа в Києві зчинилася зміна генерацій: прийшов новий наставник і талановите поповнення з різних кінців республіки, функцію ж «зв’язківця» між «стариками» та молоддю успішно виконав «болгарський росіянин» Юрій Войнов.

Опитування «Спортивної газети» [ред.]

1960 [ред.]

1/11. Ю. Войнов («Динамо»)

2/14. В. Лобановський («Динамо»)

3/17. В. Каневський («Динамо»)

4/22. В. Серебряников («Динамо»)

5/29. О. Базилевич («Динамо»)

Перше опитування виграв Юрій Войнов — можливо, найкращий півоборонець в історії нашого футболу: технічний, із відмінними фізичними даними, працездатністю й баченням поля гравець став тоді єдиним українцем — володарем Кубка Європи.

1961 [ред.]

1/7. О. Макаров («Динамо»)

2/8. В. Каневський («Динамо»)

3/11. О. Базилевич («Динамо»)

4/14. М. Головко («Шахтар»)

5/18. В. Серебряников («Динамо»)

6/20. В. Сальков («Шахтар»)

Не надто високого, як для воротаря, зросту Олег Макаров грав зовні просто — без трюків і стрибків за неймовірними траєкторіями, проте саме його врівноваженість була фундаментом дебютного для республіки радянського «золота».

1962 [ред.]

1/4. В. Лобановський («Динамо»)

2/15. А. Біба («Динамо»)

3/17. В. Серебряников («Динамо»)

4/20. В. Турянчик («Динамо»)

5/27. М. Головко («Шахтар»)

Руде волосся, сутула худорлява постать, унікальна техніка, коли його рухи здаються дещо незграбними й уповільненими, — таким запам'ятався лівий і центральний нападник Валерій Лобановський, який пост-чемпіонський рік провів корисніше за всіх.

1963 [ред.]

1/12. В. Лобановський («Динамо»)

2/17. В. Каневський («Динамо»)

3/19. В. Серебряников («Динамо»)

4/25. О. Базилевич («Динамо»)

5/30. М. Головко («Шахтар»)

Нестандартність ігрового мислення, граціозна манера дриблінгу, неординарне виконання штрафних і кутових, а головне — висока культура пасу, як ознака зрілості, спонукали читачів удруге вивести Валерія Лобановського на вершину конкурсу.

1964 [ред.]

1/3. В. Банников («Динамо»)

2/12. В. Каневський («Динамо»)

3/21. В. Москаленко («Чорноморець»)

4/26. В. Хмельницький(«Шахтар»)

5/29. В. Серебряников («Динамо»)

6/30. А. Біба («Динамо»)

Віктор Банников явив нам новий типаж голкіпера, поєднавши ефектність і ефективність дій: «повітряні» дугоподібні стрибки, бажання зіграти «на публіку» підкріплювалися надійністю, а піком оцього «симбіозу» став кубковий для «Динамо» сезон.

1965 [ред.]

1/7. В. Хмельницький («Динамо»)

2/12. В. Банников («Динамо»)

3/19. Й. Сабо («Динамо»)

4/26. В. Соснихін («Динамо»)

5/28. В. Серебряников («Динамо»)

До появи в Києві лівий крайній Віталій Хмельницький діяв у типовій, для гравця своєї позиції, манері, тобто «в жолобку»; легендарний «Дід» урізноманітнив його гру — верткий форвард почав зміщуватися в центр, миттєво завоювавши симпатії столиці.

Сторінка газети «Український футбол».

1966 [ред.]

1/5. А. Біба («Динамо»)

2/7. А. Бишовець («Динамо»)

3/13. Й. Сабо («Динамо»)

4/16. В. Поркуян («Динамо»)

5/18. В. Серебряников («Динамо»)

6/20. Ф. Медвідь («Динамо»)

Коли, за задумом наставників, лівий інсайд Андрій Біба перетворився на диспетчера, результат перевершив найсміливіші очікування: зміна ролі вивільнила весь наявний у гравцеві потенціал організатора, рівного якому в нас досі не народилося.

1967 [ред.]

1/6. В. Турянчик («Динамо»)

2/17. А. Бишовець («Динамо»)

3/19. В. Банников («Динамо»)

4/23. В. Серебряников («Динамо»)

5/24. В. Мунтян («Динамо»)

6/26. Й. Сабо («Динамо»)

7/28. Ф. Медвідь («Динамо»)

Закарпатця Василя Турянчика вважають центральним оборонцем № 1 у літописі вітчизняної гри в шкіряний м'яч: футбольний гросмейстер, непрохідний, по-британськи технічний; став українським першопрохідцем, а того року — класиком амплуа «хвилеріза».

Опитування газети «Комсомольское знамя» [ред.]

1968 [ред.]

1. В. Турянчик («Динамо») — 86 очок (22+9+2)

1. В. Мунтян («Динамо») — 86 (16+16+6)

3. Ю. Дегтярьов («Шахтар») — 19 (0+4+11)

4. А. Пузач («Динамо») — 18 (3+1+7)

5. Й. Сабо («Динамо») — 16 (1+5+3)

6. В. Хмельницький («Динамо») — 11

7. В. Соснихін («Динамо») — 7

8. С. Круликовський («Динамо») — 5

9. А. Бишовець («Динамо») — 4

10. В. Серебряников («Динамо») — 4

11. Вік. Лисенко («Чорноморець») — 4

12. Ф. Медвідь («Динамо») — 3

13. Є. Рудаков («Динамо») — 2

14. С. Шкляр («Зоря» + «Динамо») — 2

15. С. Звенигородський («Чорноморець») — 2

16. Г. Лихачов («Карпати») — 1

Дебютний повноцінний референдум завершився «подвійною» вікторією: тріумфували Василь Турянчик, який наприкінці кар'єри вражав тактичною підкованістю, і молодий Володимир Мунтян, чи не найобдарованіший український футболіст «усіх часів».

Деві Аркадьєв згадував у книзі "Футбол Лобановського", як "зверху" було дано вказівку зробити "подвійну вікторію", мовляв, "...ми збираємося Турянчика на пенсію відправляти, а він у вас кращий футболіст року ?". Насправді кращим футболістом за результатами опитування став Василь Турянчик.

Опитування газети «Молодь України» [ред.]

1969 [ред.]

Найстабільніший гравець шістдесятих, видатний плеймейкер із неповторною пластикою Віктор Серебряников пройшов шлях од правого інсайда до лівого півоборонця, а «срібного» для «блакитно-білих» сезону вивів виконання штрафних на космічний рівень.

1970 [ред.]

«Золотого хлопчика» Володимира Мунтяна доля обдарувала по-королівськи, «зекономивши» хіба що на зрості: бездоганна техніка, «котяче» обходження з м'ячем, відмінна координація, удар із обох ніг; як і вся команда, провів рік нерівно й елегантно.

1971 [ред.]

Євген Рудаков, провідний у нашій історії голкіпер, воротарський фах викристалізував до мінімалізму: зовні наче незграбний, усю кар'єру захищав рубіж максимально чітко й класно, переживши того сезону зоряний час жовтневого вечора у Севільї.

1972 [ред.]

Спортивний шлях Олега Блохіна — це три нерівні частини: попервах він був таким-собі «бігунком», який часто забивав, на швидкості втікаючи від оборонців, як у своєму дебютному чемпіонаті за основу, коли вперше виграв змагання голеадорів.

1973 [ред.]

Мало хто пам'ятає: цей рік був останнім, коли Олег Блохін виступав як «чистий» крайній форвард — причому робив це чудово, що дало змогу вдруге перемогти у стрілецькому конкурсі; незабаром хлопчина побачить у грі одного голландця, й усе зміниться.

1974 [ред.]

«Тотальний» варіант гри мільйонів приніс у столицю УРСР Метр, а це прямо вплинуло на функції Олега Блохіна: відтепер київська «11-ка» взяв за звичку маневрувати по всьому периметру атаки, й третє звання головного каноніра першості не забарилося.

1975 [ред.]

«Діамантовий» сезон Олега Блохіна — єдиного українського футболіста, котрий відповідає всім параметрам поняття «геній» — увінчався короною найкращого гравця континенту, яка назавше ввела його в елітну когорту «зірок» світового масштабу.

Сторінка газети «Український футбол».

1976 [ред.]

Упродовж невдалого на всіх фронтах року висока кремезна постать Олега Блохіна, спортсмена з небаченою швидкістю, стрімким дриблінгом, умінням зіграти на випередження, спалахувала в усій повноті доволі рідко, проте частіше за інших.

1977 [ред.]

П'ятий титул бомбардира № 1 чемпіонату СРСР Олегові Блохіну забезпечили «шахова» манера мислити на кілька ходів уперед, майстерна гра головою, безпомилкова координація, здатність віддати пас на будь-яку відстань і відчуття позиції.

1978 [ред.]

Із цього сезону проблеми зі спиною набули статусу ключової болячки Олега Блохіна: так, усі «козирі» зосталися при нім, але тепер їхнє розкриття вимагало додаткових зусиль; дивовижно, та саме тоді нападник забив чи не найбільше «слаломних» м'ячів.

1979 [ред.]

Найперший не київський тріумфатор Віталій Старухін на полі рухався мало: його стихією було вичікування шансу, з подальшим ривком і ударом — зазвичай головою; коли «Шахтар» удруге завоював «срібло» радянської ліги, став її найкращим снайпером.

1980 [ред.]

Олег Блохін, винятково обдарований і стабільний футболіст, досягши зрілості, бомбардирських і швидкісних якостей не втратив, набувши інших — асистентських і організаторських, часто самотужки «витягуючи» гру обох команд, чиї кольори захищав.

1981 [ред.]

Аскетизм Олега Блохіна у ставленні до себе дав йому довге життя у спорті, а щодо сезону, то, крім лідерства в Києві, зіграв роль perpetuum mobile радянської збірної, удев'яте здобувши лаври українського Футболіста року, а це — рекорд на всі часи.

1982 [ред.]

Уже встановилася думка, що Анатолій Дем'яненко — найкращий крайній захисник радянського футболу: завдяки широченному кроку мав обширний фронт дій, а вроджена самовідданість вивела його з когорти винних у невдачі на іспанському мундіалі.

1983 [ред.]

О. Таран («Дніпро») — 6462 (829+372+181+102+82)
В. Грачов («Шахтар») — 6122
A. Дем'яненко («Динамо») — 4873
Г. Литовченко («Дніпро») — 3175

«Дніпро» мусив виграти чемпіонат СРСР, аби його представник переміг у конкурсі: «піонером» виявився Олег Таран — форвард, якого вирізняли цікаві рішення при завершенні атак і голеве чуття; обезсмертив себе хет-триком у вирішальній грі першості.

1984 [ред.]

Провідний «хвилеріз» десятиліття (його виокремлювали витривалість і функціональність плюс «фірмовий» удар), Геннадій Литовченко з тих, хто цілком реалізував свій потенціал, зігравши стрижневу роль у здобутті клубом «бронзи» й виступах збірної.

1985 [ред.]

Повторити успіх Анатолієві Дем'яненку допомогла неабияка, для його амплуа, результативність, яка (у поєднанні з фізичним вишколом, ігровою мудрістю, схильністю до комбінаційного маневрування) зробила з нього уособлення оборонця новітнього штибу.

1986 [ред.]

Координатор наступу третьої «золотої» плеяди в історії «Динамо» Олександр Заваров був віртуозом, в якого печать індивідуальності лежала на всьому — техніці, обвідці, мисленні, а славного сезону щоматчу брав участь у більшості ігрових ситуацій.

1987 [ред.]

1. О. Михайличенко («Динамо») — 2585

2. O. Протасов («Дніпро») — 2347

3. О. Заваров («Динамо») — 1865

4. О. Блохін («Динамо») — 1638

5. Г. Литовченко («Дніпро») — 1351

I. Бєланов («Динамо»)

В. Тищенко («Дніпро»)

Л. Буряк («Металіст»)

В. Євтушенко («Динамо»)

І. Яремчук («Динамо»)

В. Городов («Дніпро»)

В. Грачов («Шахтар»)

О. Чередник («Дніпро»)

Вік. Чанов («Динамо»)

A. Дем'яненко («Динамо»)

А. Баль («Динамо»)

В. Рац («Динамо»)

В. Безсонов («Динамо»)

О. Кузнєцов («Динамо»)

І. Петров («Шахтар»)

Г. Перепаденко («Чорноморець»)

В. Плоскіна («Чорноморець»)

П. Яковенко («Динамо»)

О. Таран («Дніпро»)

С. Шматоваленко («Динамо»)

Ю. Тарасов («Металіст»)

Аристократична комплекція, бачення поля, вміння хльостко «стрельнути» по воротах — усе це про Олексія Михайличенка, найяскравішого гравця СРСР кінця вісімдесятих; того року таки влився в основу киян, ставши незамінним і в національній команді.

1988 [ред.]

1. О. Михайличенко («Динамо») — 226748

2. О. Заваров («Динамо») — 112076

3. Є. Шахов («Дніпро») — 35175

4. В. Лютий («Дніпро») — 17321

5. В. Рац («Динамо») — 9129

6. О. Кузнєцов («Динамо»)

7. Ю. Тарасов («Металіст»)

8. О. Протасов («Динамо»)

9. A. Дем'яненко («Динамо»)

10. І. Вишневський («Дніпро»)

11. О. Чередник («Дніпро»)

12. В. Тищенко («Дніпро»)

13. I. Бєланов («Динамо»)

14. В. Плоскіна («Чорноморець»)

15. Г. Аджоєв («Металіст»)

16. С. Пучков («Дніпро»)

17. Г. Литовченко («Динамо»)

18. В. Безсонов («Динамо»)

І. Якубовський («Металіст»)

Е. Сон («Дніпро»)

В. Багмут («Дніпро»)

Європейське «срібло» й олімпійське «золото» — не багато футболістів у світі, здатних похвалитися таким річним «уловом», а Олексій Михайличенко, фактурний нападник і центральний півоборонець із рідкісним «силовим» дриблінгом — може.

1989 [ред.]

Вочевидь, талановитішого універсала, ніж Володимир Безсонов, у нас не було й не буде: «бронзового» сезону, після якого його кар'єра фактично завершилася, цей напрочуд працездатний і тактично грамотний футболіст грав на правій бровці як вінгер.

Сторінка газети «Український футбол».

1990 [ред.]

Кажуть, що дриблінгом «як у Сергія Юрана» — з характерним утіканням од суперника — не оволодів жоден наш форвард; сам він запам'ятався останнім чемпіонським сезоном киян, коли здолав таку висоту, де втриматися було понад його сили.

Опитування газети «Український футбол» [ред.]

1991 [ред.]

А. Цвейба («Динамо») — 241 (49+43+8)
С. Юран («Динамо») — 148 (35+16+11)
О. Саленко («Динамо») — 99 (17+16+16)
І. Кутепов («Динамо») — 74 (10+14+16)
С. Щербаков («Шахтар») — 37 (1+4+26)
І. Цимбалар («Чорноморець») — 26 (3+5+7)
Ю. Никифоров («Чорноморець») — 16 (1+3+7)
В. Шаран («Динамо») — 13 (0+5+3)
А. Канчельскіс («Шахтар») — 12 (1+3+3)

Стопер Ахрік Цвейба вважався захисником надійним, холоднокровним і розсудливим: діяв дуже строго, до нападу практично не підключався, внісши у наш футбол, ослаблений масовим від'їздом гравців за кордон, яскравості кавказького майстра.

1992 [ред.]

В. Леоненко («Динамо») — 307 (83+20+18)
А. Полунін («Дніпро») — 110 (23+13+15)
О. Помазун («Металіст») — 56 (5+16+9)
І. Цимбалар («Чорноморець») — 41 (3+13+6)
А. Дем'яненко («Динамо») — 39 (4+10+7)
С. Шевченко («Таврія») — 37 (5+7+8)
А. Мущинка («Карпати» + «Металург» З.) — 31 (1+5+18)
Ю. Никифоров («Чорноморець») — 25 (3+5+6)
Д. Топчієв («Волинь» + «Карпати») — 22 (2+7+2)
В. Мартінкенас («Динамо») — 22 (1+5+9)
С. Ковалець («Динамо») — 14 (1+5+1)
С. Беженар («Дніпро») — 13 (3+2+0)
С. Гусєв («Чорноморець») — 11 (1+2+4)
В. Москвин («Дніпро») — 10 (1+2+3)
В. Дикий («Волинь») — 8 (0+4+0)
С. Дірявка («Дніпро») — 8 (0+4+0)
С. Третяк («Чорноморець») — 7 (1+2+0)
Є. Похлебаєв («Дніпро») — 7 (0+3+1)
Ю. Дудник («Металург» З.) — 6 (2+0+0)
І. Жабченко («Кремінь») — 6 (0+1+4)
Є. Драгунов («Шахтар») — 5 (1+1+0)
Ю. Гудименко («Таврія») — 4 (0+2+0)
Ю. Біличенко («Шахтар») — 4 (0+1+2)
В. Алістаров («Буковина») — 3 (0+1+1)
О. Головань («Металург» З.) — 3 (0+1+1)

О. Матвєєв («Динамо» + «Шахтар») — 3 (0+1+1)
І. Панкратьєв («Динамо») — 3 (0+1+1)
А. Покладок («Скала» + «Карпати») — 3 (0+1+1)
Ю. Сивуха («Металург» З.) — 3 (0+1+1)
С. Кандауров («Металіст») — 2 (0+1+0)
В. Колесник («Металіст») — 2 (0+1+0)
О. Чухлеба («Зоря-МАЛС» + «Дніпро») — 2 (0+1+0)
А. Юдін («Дніпро») — 2 (0+1+0)
С. Заєць («Динамо») — 2 (0+0+2)
О. Лужний («Динамо») — 2 (0+0+2)
О. Снегирьов («Верес») — 2 (0+0+2)
А. Цвейба («Динамо») — 2 (0+0+2)
С. Беца («Динамо») — 1 (0+0+1)
В. Городов («Дніпро») — 1 (0+0+1)
В. Косовський («Нива» В.) — 1 (0+0+1)
Ю. Максимов («Дніпро») — 1 (0+0+1)
О. Призетко («Металіст») — 1 (0+0+1)
В. Пушкуца («Олімпік» Х. + «Металіст») — 1 (0+0+1)
С. Ребров («Шахтар» + «Динамо») — 1 (0+0+1)
Ю. Сак («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
О. Суслов («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
Д. Хомуха («Металіст») — 1 (0+0+1)
Ю. Шелепницький («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
Д. Шутков («Шахтар») — 1 (0+0+1)
С. Щербаков («Шахтар») — 1 (0+0+1)

Іще навесні того року Віктор Леоненко не мав нічого спільного з молодою державою, виблискуючи в російській лізі; та раптом він зі скандалом чкурнув до Києва, витратив тут деякий час на «розкачку» і так заграв, що затьмарив усіх у нашій першості.

1993 [ред.]

В. Леоненко («Динамо») — 376 (108+24+4)
Т. Гусейнов («Чорноморець») — 87 (8+24+15)
Д. Михайленко («Дніпро») — 76 (4+24+16)
О. Лужний («Динамо») — 61 (6+13+17)
І. Кутепов («Динамо») — 50 (8+8+10)
А. Полунін («Дніпро») — 46 (7+8+9)
С. Коновалов («Дніпро») — 42 (1+16+7)
І. Яворський («Верес») — 37 (4+5+15)
С. Попов («Шахтар») — 35 (4+9+5)
С. Беженар («Дніпро») — 31 (5+3+10)
П. Шкапенко («Динамо») — 19 (1+4+8)
Ю. Романов («Темп») — 14 (2+2+4)
Д. Топчієв («Динамо») — 14 (1+4+3)
С. Сирота («Верес») — 14 (1+3+5)
А. Покладок («Карпати») — 11 (1+3+2)
О. Надуда («Нива» В.) — 10 (2+1+2)
С. Ребров («Динамо») — 8 (1+1+3)
А. Василитчук («Нива» Т.) — 8 (0+3+2)
І. Жабченко («Кремінь» + «Чорноморець» Росія) — 7 (2+0+1)
М. Медін («Дніпро») — 6 (0+2+2)
О. Матвєєв («Шахтар») — 5 (1+1+0)
С. Ралюченко («Торпедо» + («Темп»)) — 5 (1+1+0)
В. Циткін («Нива» В.) — 5 (1+1+0)
В. Воробйов («Кривбас») — 4 (1+0+1)
Ю. Сак («Чорноморець») — 4 (0+2+0)
О. Чижевський («Карпати») — 4 (0+2+0)
О. Кошелюк («Чорноморець») — 4 (0+1+2)
О. Євтушок («Нафтовик» + «Карпати») — 4 (0+0+4)

М. Дем'янчук («Нива» Т.) — 3 (1+0+0)
Ю. Максимов («Дніпро») — 3 (1+0+0)
В. Кривенцов («Шахтар») — 3 (0+1+1)
Д. Тяпушкін («Нива» Т.) — 3 (0+0+3)
Б. Фінкель («Буковина») — 3 (0+0+3)
С. Ковалець («Динамо») — 2 (0+1+0)
С. Круковець («Волинь») — 2 (0+1+0)
В. Москвин («Дніпро») — 2 (0+1+0)
Є. Похлебаєв («Дніпро») — 2 (0+1+0)
В. Тернавський («Нива» Т.) — 2 (0+1+0)
А. Хомин («Прикарпаття» + «Динамо») — 2 (0+1+0)
С. Шматоваленко («Динамо») — 2 (0+0+2)
Б. Бандура («Львів») — 1 (0+0+1)
Ю. Біличенко («Шахтар») — 1 (0+0+1)
Д. Білоус («Кристал» Ч-в + «Буковина») — 1 (0+0+1)
Ю. Букель («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
С. Козаков («Поліграфтехніка») — 1 (0+0+1)
В. Косовський («Нива» В.) — 1 (0+0+1)
С. Леженцев («Кремінь» + «Нива» Т.) — 1 (0+0+1)
Г. Литовченко («Борисфен») — 1 (0+0+1)
Ю. Мартинов («Сіріус») — 1 (0+0+1)
Ю. Мокрицький («Карпати») — 1 (0+0+1)
А. Нікітін («Зоря-МАЛС») — 1 (0+0+1)
І. Плотко («Карпати») — 1 (0+0+1)
Віт. Пономаренко («Динамо») — 1 (0+0+1)
Б. Самардак («Верес») — 1 (0+0+1)
Б. Стронціцький («Карпати») — 1 (0+0+1)
В. Шаран («Динамо») — 1 (0+0+1)

Міцна статура, техніка за гранню ймовірного, пристойна швидкість, «лазерне» розуміння гри — такі враження від Віктора Леоненка у період злету: мав стати знаменитістю континентального рівня, проте з «Динамо» його, на жаль, не відпустили.

1994 [ред.]

В. Леоненко («Динамо») — 395 (95+43+24)
О. Шовковський («Динамо») — 351 (69+58+28)
І. Петров («Шахтар») — 182 (17+41+49)
С. Коновалов («Дніпро») — 105 (11+25+22)
С. Ковалець («Динамо») — 95 (16+13+21)
Т. Гусейнов («Чорноморець») — 53 (5+9+20)
Г. Орбу («Шахтар») — 26 (3+5+7)
С. Беженар («Дніпро») — 25 (4+4+5)
В. Ващук («Динамо») — 23 (3+5+4)
О. Лужний («Динамо») — 21 (3+3+6)
А. Шевченко («Динамо») — 19 (1+3+10)
Д. Тяпушкін («Нива» Т. + «Спартак» Росія) — 17 (3+3+2)
В. Кривенцов («Шахтар») — 15 (1+4+4)
І. Юрченко («Прикарпаття») — 14 (2+3+2)
О. Антюхін («Таврія») — 10 (1+2+3)
Д. Шутков («Шахтар») — 9 (1+2+2)
Д. Михайленко («Дніпро» + «Динамо») — 8 (2+1+0)
В. Косовський («Нива» В. + «Динамо») — 8 (0+3+2)
І. Кутепов («Динамо-Газовик» Росія) — 7 (0+3+1)
С. Ребров («Динамо») — 7 (0+2+3)
А. Хомин («Динамо») — 6 (0+2+2)
С. Леженцев («Нива» Т. + «Динамо») — 5 (1+1+0)

О. Свистунов («Верес») — 4 (1+0+1)
С. Попов («Шахтар») — 4 (0+1+2)
О. Рябцев («Дніпро» Ч-и + «Нива» В.) — 4 (0+1+2)
А. Баталов («Хімік» Ж.) — 3 (1+0+0)
О. Коробченко («Зоря-МАЛС») — 3 (0+0+3)
О. Матвєєв («Шахтар») — 2 (0+1+0)
О. Надуда («Нива» В. + «Спартак» Росія) — 2 (0+1+0)
А. Желтоносов («Хімік» Ж.) — 2 (0+1+0)
А. Аваков ((«Темп» + «Торпедо») — 2 (0+0+2)
А. Полунін («Дніпро») — 2 (0+0+2)
О. Бабій («Сталь» Ал. + «Шахтар») — 1 (0+0+1)
Ю. Грицина («Динамо-Газовик» Росія) — 1 (0+0+1)
В. Дудка (СБТС + «Евіс») — 1 (0+0+1)
Т. Ковальчук («Прикарпаття») — 1 (0+0+1)
І. Корнієць («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
В. Лінке («Металіст») — 1 (0+0+1)
Д. Парфьонов («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
Є. Похлебаєв («Дніпро») — 1 (0+0+1)
В. Сєріков («Хімік» Ж.) — 1 (0+0+1)
В. Циткін («Нива» В.) — 1 (0+0+1)
П. Шкапенко («Динамо») — 1 (0+0+1)

Головною передумовою того, що Віктор Леоненко зробив своєрідний «хет-трик» — тричі поспіль коронувавшись в опитуванні — став легендарний вересневий матч у рамках Ліги чемпіонів; загалом же його зірка (все ще яскрава!) почала тьмяніти.

1995 [ред.]

Ю. Калитвинцев («Динамо») — 667 (192+37+17)
А. Шевченко («Динамо») — 231 (27+57+36)
О. Суслов («Чорноморець») — 197 (20+43+51)
Т. Гусейнов («Чорноморець») — 162 (18+37+34)
В. Косовський («Динамо») — 123 (13+27+30)
Г. Орбу («Шахтар») — 105 (3+27+42)
О. Головко («Таврія» + «Динамо») — 53 (8+10+9)
А. Полунін («Дніпро») — 30 (2+9+6)
О. Шовковський («Динамо») — 30 (1+8+11)
В. Кардаш («Чорноморець») — 25 (3+6+4)
В. Шаран («Дніпро») — 22 (2+5+6)
С. Беженар («Динамо») — 16 (0+5+6)
С. Ковалець («Дніпро») — 10 (2+2+0)
І. Лучкевич («Металург» З.) — 8 (1+2+1)
І. Шарій («Ворскла») — 7 (2+0+1)
А. Гусін («Динамо» + «ЦСКА-Борисфен») — 7 (0+2+3)
П. Іричук («Прикарпаття») — 7 (0+2+3)
В. Скрипник («Дніпро») — 6 (0+3+0)
О. Чижевський («Карпати») — 4 (1+0+1)
Є. Похлебаєв («Динамо») — 4 (0+2+0)
П. Русак («Прикарпаття») — 4 (0+1+2)
Д. Шутков («Шахтар») — 4 (0+1+2)
В. Рева («Поліграфтехніка» + «ЦСКА-Борисфен») — 4 (0+0+4)
І. Волков («Таврія») — 3 (1+0+0)
В. Горілий («Дніпро») — 3 (1+0+0)
В. Ковалюк («Прикарпаття» + «Дніпро») — 3 (1+0+0)
Ю. Максимов («Динамо») — 3 (1+0+0)
В. Циткін («Нива» В.) — 3 (1+0+0)
Р. Бондаренко («Торпедо») — 3 (0+1+1)
С. Нагорняк («Нива» В. + «Дніпро») — 3 (0+1+1)

Ю. Сак («Чорноморець») — 3 (0+1+1)
Е. Цихмейструк («Нива» В. + «ЦСКА-Борисфен») — 3 (0+1+1)
В. Шумський («Карпати») — 3 (0+1+1)
В. Колесник («Металіст» + «Карпати») — 3 (0+0+3)
С. Ребров («Динамо») — 3 (0+0+3)
О. Свистунов («ЦСКА-Борисфен») — 3 (0+0+3)
О. Ящук («Нива» Т.) — 3 (0+0+3)
А. Аваков («Торпедо») — 2 (0+1+0)
О. Антюхін («Таврія») — 2 (0+1+0)
А. Гашкін («Чорноморець») — 2 (0+1+0)
О. Євтушок («Карпати» + «Дніпро») — 2 (0+1+0)
С. Круковець («Волинь»») — 2 (0+1+0)
В. Леоненко («Динамо») — 2 (0+1+0)
М. Поцхверія («Зоря-МАЛС» + «Металург» З.) — 2 (0+1+0)
В. Тернавський («Чорноморець») — 2 (0+1+0)
І. Яворський («Нива» Т.) — 2 (0+1+0)
О. Лужний («Динамо») — 2 (0+0+2)
В. Багмут («Дніпро») — 1 (0+0+1)
В. Ващук («Динамо») — 1 (0+0+1)
М. Волосянко («ЦСКА-Борисфен») — 1 (0+0+1)
І. Гамалій («Кристал» Ч-в + «Скіфи») — 1 (0+0+1)
Т. Гребенюк («Металург» З.) — 1 (0+0+1)
Ю. Дмитрулін («Динамо») — 1 (0+0+1)
С. Коновалов («Динамо») — 1 (0+0+1)
О. Кунденок («Таврія») — 1 (0+0+1)
В. Мглинець («Буковина») — 1 (0+0+1)
Д. Парфьонов («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
А. Покладок («Карпати») — 1 (0+0+1)
С. Шматоваленко («Динамо») — 1 (0+0+1)

Дебютанта сезону Юрія Калитвинцева можна порівняти з двоядерним процесором комп'ютера: органічно вписався в ансамбль київського «Динамо» завдяки унікальним креативним здібностям, чудовій техніці й найкращому за часів Незалежності пасу.

1996 [ред.]

С. Ребров («Динамо») — 538 (121+65+45)
О. Суслов («Чорноморець») — 456 (82+82+46)
Ю. Максимов («Динамо») — 302 (43+55+63)
А. Шевченко («Динамо») — 83 (13+16+12)
С. Чуйченко («Ворскла») — 60 (5+10+25)
Е. Цихмейструк (ЦСКА (Київ)) — 55 (8+10+11)
В. Скрипник («Дніпро» + «Вердер» Бремен) — 51 (6+13+7)
І. Близнюк («Зірка-НІБАС» + «Дніпро») — 37 (8+5+3)
О. Матвєєв («Кремінь» + «Шахтар») — 34 (7+3+7)
Г. Мороз («Дніпро») — 27 (2+8+5)
Г. Зубов («Шахтар») — 25 (1+6+10)
О. Головко («Динамо») — 22 (1+5+9)
Я. Кріпак («Металург» З.) — 17 (2+2+7)
Т. Гусейнов («Чорноморець») — 17 (1+3+8)
В. Кривенцов («Шахтар») — 17 (0+4+9)
В. Косовський («Динамо») — 16 (3+1+5)
С. Нагорняк («Дніпро») — 16 (0+5+6)
Ю. Дудник («Металург» З. + «Кривбас» + «Карпати») — 9 (1+1+4)
Ю. Калитвинцев («Динамо») — 9 (0+2+5)
Д. Парфьонов («Чорноморець») — 8 (1+2+1)
А. Ковтун («Динамо» + «Ворскла») — 7 (2+0+1)
В. Кобзар («Ворскла») — 5 (1+1+0)
В. Циткін («Нива» В.) — 5 (1+1+0)
С. Ковалець («Дніпро» + «Чорноморець» Росія) — 5 (1+0+2)
І. Шарій («Ворскла») — 5 (1+0+2)
В. Леоненко («Динамо») — 4 (1+0+1)
С. Попов («Зеніт» Росія) — 4 (1+0+1)
В. Кардаш («Чорноморець» + «Динамо») — 4 (0+2+0)
І. Леонов («Кремінь» + «Шахтар») — 4 (0+2+0)

В. Шаран («Дніпро») — 4 (0+2+0)
Т. Гребенюк («Металург» З.) — 3 (1+0+0)
Д. Шутков («Шахтар») — 3 (1+0+0)
С. Єсін («Таврія») — 3 (0+1+1)
В. Рева (ЦСКА (Київ)) — 3 (0+1+1)
Р. Бондаренко («Торпедо») — 2 (0+1+0)
Л. Вовчук («Карпати») — 2 (0+1+0)
В. Гречаний («Кристал» Ч-в + «Ворскла») — 2 (0+1+0)
І. Лучкевич («Металург» З.) — 2 (0+1+0)
А. Покладок («Карпати») — 2 (0+1+0)
Ю. Селезньов («Чорноморець») — 2 (0+1+0)
М. Старостяк («Шахтар») — 2 (0+1+0)
С. Беженар («Динамо») — 2 (0+0+2)
С. Борисенко («Зірка-НІБАС») — 1 (0+0+1)
В. Ващук («Динамо») — 1 (0+0+1)
Ю. Вернидуб («Торпедо») — 1 (0+0+1)
О. Гарас («Львів» + «Локомотив» Росія) — 1 (0+0+1)
О. Зотов («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
С. Ільченко («Металург» З.) — 1 (0+0+1)
І. Карась («Кристал» Ч-в + «Прикарпаття») — 1 (0+0+1)
С. Ковальов («Шахтар») — 1 (0+0+1)
В. Колесник («Карпати») — 1 (0+0+1)
С. Леженцев («Динамо» + «Чорноморець» Росія) — 1 (0+0+1)
О. Лужний («Динамо») — 1 (0+0+1)
С. Матвіїв («Прикарпаття») — 1 (0+0+1)
Є. Назаров («Карпати») — 1 (0+0+1)
В. Полтавець («Металург» З.) — 1 (0+0+1)
О. Шелаєв («Зоря-МАЛС» + «Шахтар») — 1 (0+0+1)
О. Шовковський («Динамо») — 1 (0+0+1)

Опинитися на чолі референдуму Сергій Ребров зумів завдяки вдалому літньо-осінньому періоду, коли в нього прокинувся призабутий дар голеадора, хоча на той момент швидкий, здатний до силової боротьби форвард іще не набув найкращих своїх якостей.

1997 [ред.]

А. Шевченко («Динамо») — 814 (241+39+13)
С. Ребров («Динамо») — 414 (41+119+53)
Ю. Калитвинцев («Динамо») — 290 (12+82+90)
О. Шовковський («Динамо») — 121 (4+26+57)
Ю. Максимов («Динамо» + «Вердер» Бремен) — 70 (1+19+29)
В. Ващук («Динамо») — 21 (0+8+5)
О. Головко («Динамо») — 20 (1+3+11)
В. Косовський («Динамо») — 9 (0+0+9)
І. Близнюк («Дніпро») — 7 (0+0+7)
С. Ателькін («Шахтар») — 6 (0+1+4)

Оклигавши після першої серйозної травми, Андрій Шевченко по-новому заярів фонтаном феноменального обдарування: ще худорлявий і трохи вайлуватий, одначе стрімкий і з набором неповторних фінтів, він перебував лише на старті видатного шляху.

1998 [ред.]

С. Ребров («Динамо») — 1056 (256+128+32)
А. Шевченко («Динамо») — 612 (73+135+123)
О. Лужний («Динамо») — 578 (91+104+97)
О. Шовковський («Динамо») — 103 (8+13+53)
А. Воробей («Шахтар») — 45 (3+10+16)
В. Ващук («Динамо») — 42 (4+9+12)
В. Микитин («Карпати») — 39 (1+8+20)
Г. Орбу («Шахтар») — 23 (1+6+8)
А. Гусін («Динамо») — 22 (4+4+2)
В. Косовський («Динамо») — 20 (2+4+6)
Г. Зубов («Шахтар») — 19 (1+3+10)
В. Полтавець («Металург» З.) — 17 (3+2+4)
С. Попов («Шахтар») — 16 (0+2+12)
С. Скаченко («Торпедо» Росія) — 12 (1+0+9)
В. Кривенцов («Шахтар») — 12 (0+4+4)
С. Ковальов («Шахтар») — 11 (1+2+4)
В. Кардаш («Динамо») — 6 (1+1+1)
О. Головко («Динамо») — 6 (0+3+0)
О. Лавренцов («Кривбас») — 6 (0+1+4)
Е. Цихмейструк (ЦСКА (Київ)) — 6 (0+1+4)
С. Ковалець («Карпати») — 5 (0+1+3)
В. Скрипник («Вердер» Німеччина)) — 4 (0+2+0)

Д. Парфьонов («Спартак» Росія) — 4 (0+1+2)
В. Єзерський («Карпати») — 3 (0+1+1)
І. Гецко («Карпати») — 3 (0+0+3)
Є. Котов («Сталь» Ал. + «Шахтар») — 3 (0+0+3)
О. Паляниця («Карпати») — 3 (0+0+3)
В. Платонов («Кривбас») — 3 (0+0+3)
Ю. Максимов («Вердер» Німеччина) — 2 (0+1+0)
О. Матвєєв («Шахтар») — 2 (0+1+0)
О. Осипов («Таврія») — 2 (0+1+0)
А. Спєвак («Металург» Д.) — 2 (0+1+0)
О. Чижевський («Карпати») — 2 (0+1+0)
О. Атаманчук («Десна» + «Кривбас») — 1 (0+0+1)
А. Баталов («Полісся») — 1 (0+0+1)
О. Гайдаш («Таврія») — 1 (0+0+1)
Ю. Дмитрулін («Динамо») — 1 (0+0+1)
С. Дранов («Миколаїв») — 1 (0+0+1)
Р. Максимюк («Зеніт» Росія) — 1 (0+0+1)
М. Медін («Дніпро») — 1 (0+0+1)
А. Полунін («Карпати» + «Нюрнберг» Німеччина) — 1 (0+0+1)
Вол. Пономаренко («Миколаїв» + «Кривбас») — 1 (0+0+1)
М. Старостяк («Шахтар») — 1 (0+0+1)
І. Шарій («Ворскла») — 1 (0+0+1)

Пік кар'єри Сергія Реброва, що розтягнулася на дві декади: верткий, схильний до інтелектуальної манери гри відтягнутий нападник був найкорисніший у складі динамівців зі столиці України, які приблизно тоді ж починали сходження на власну вершину.

1999 [ред.]

А. Шевченко («Динамо» + «Мілан» Італія) — 1425 (407+86+32)
С. Ребров («Динамо») — 1005 (118+282+87)
О. Шовковський («Динамо») — 251 (20+47+97)
В. Ващук («Динамо») — 191 (15+38+70)
О. Головко («Динамо») — 171 (12+39+57)
О. Лужний («Динамо» + «Арсенал» Англія) — 126 (12+20+50)
І. Гецко («Карпати») — 66 (3+12+33)
Г. Мороз («Кривбас») — 52 (0+10+32)
А. Гусін («Динамо») — 33 (1+7+16)
В. Косовський («Динамо») — 22 (2+4+8)
Ю. Максимов («Вердер» Німеччина) — 22 (1+5+9)
І. Костюк («Ворскла») — 16 (1+4+5)
С. Мізін («Карпати») — 16 (1+2+9)
Е. Цихмейструк (ЦСКА (Київ)) — 16 (0+4+8)
В. Мазяр («Ворскла») — 14 (2+2+4)
А. Яшкін («Динамо») — 13 (0+3+7)
С. Попов («Шахтар») — 11 (0+2+7)
С. Кандауров («Бенфіка» Португалія) — 10 (0+1+8)
В. Микитин («Шахтар») — 9 (0+1+7)
С. Ковальов («Шахтар») — 8 (0+3+2)
Г. Орбу («Шахтар») — 8 (0+2+4)
С. Скаченко («Торпедо» Росія + «Мец» Франція) — 8 (0+2+4)
В. Полтавець («Металург» З.) — 7 (1+1+2)
В. Кобзар («Ворскла») — 6 (2+0+0)
О. Лавренцов («Кривбас») — 6 (1+1+1)
О. Паляниця («Карпати» + «Кривбас») — 6 (0+2+2)
Ю. Вірт («Шахтар») — 6 (0+1+4)
С. Ковалець («Карпати») — 5 (0+2+1)
Д. Парфьонов («Спартак» Росія) — 5 (0+1+3)
А. Воробей («Шахтар») — 4 (1+0+1)

О. Горяїнов («Металіст») — 4 (0+2+0)
Я. Школьников («Металіст») — 4 (0+2+0)
А. Кирлик («Металіст») — 4 (0+1+2)
О. Першин («Ворскла») — 4 (0+1+2)
Б. Стронціцький («Карпати») — 4 (0+1+2)
Г. Зубов («Шахтар») — 4 (0+0+4)
О. Гайдаш («Таврія») — 3 (0+0+3)
К. Бабич («Металург» Мр.) — 2 (0+1+0)
А. Головко («Ворскла») — 2 (0+1+0)
С. Коновалов («Динамо») — 2 (0+1+0)
Р. Монарьов («Кривбас») — 2 (0+1+0)
І. Плотко («Металург» Мр.) — 2 (0+1+0)
Д. Рудняк («Металіст») — 2 (0+1+0)
Ю. Слабишев («Дніпро») — 2 (0+1+0)
В. Харченко («Металіст») — 2 (0+1+0)
О. Ящук («Андерлехт» Бельгія) — 2 (0+1+0)
Р. Пец («Металіст») — 2 (0+0+2)
О. Співак («Зірка» + «Чорноморець» Росія) — 2 (0+0+2)
Я. Хома («Карпати») — 2 (0+0+2)
Р. Бондаренко («Торпедо» + «Металург» З.) — 1 (0+0+1)
О. Венглинський («Динамо») — 1 (0+0+1)
Т. Капанадзе («Нива» Т.) — 1 (0+0+1)
В. Кардаш («Динамо») — 1 (0+0+1)
С. Кормильцев («Динамо») — 1 (0+0+1)
Р. Максимюк («Зеніт» Росія) — 1 (0+0+1)
В. Мусолітін («Ворскла» + ЦСКА (Київ)) — 1 (0+0+1)
О. Ратій («Металург» З.) — 1 (0+0+1)
О. Севидов («Металург» Д.) — 1 (0+0+1)
Д. Стоян («Борисфен») — 1 (0+0+1)
А. Тимощук («Шахтар») — 1 (0+0+1)

Якраз оцього року «зіркове» реноме Андрія Шевченка набуло вселенського розмаху: бездоганно провівши в Києві євровесну, продовжив сходження на Олімп успішним осіннім дебютом у Мілані, змінивши при цьому ігровий номер із 10-го на 7-й.

Сторінка газети «Український футбол».

2000 [ред.]

А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1618 (507+46+5)
А. Воробей («Шахтар») — 1090 (78+388+80)
С. Ребров («Динамо» + «Тоттенхем» Англія) — 207 (1+56+92)
О. Лужний («Арсенал» Англія) — 127 (1+16+92)
Г. Зубов («Шахтар») — 96 (1+13+67)
А. Гусін («Динамо») — 91 (2+18+49)
Ю. Вірт («Шахтар») — 81 (1+21+36)
В. Ващук («Динамо») — 44 (0+11+22)
О. Головко («Динамо») — 33 (0+4+25)
А. Тимощук («Шахтар») — 31 (1+2+24)
О. Бєлік («Шахтар») — 26 (1+1+21)
А. Несмачний («Динамо») — 13 (1+1+8)
Я. Хома («Карпати») — 11 (0+4+3)
І. Гецко («Кривбас») — 9 (1+0+6)
А. Яшкін («Динамо») — 8 (2+0+2)
О. Шовковський («Динамо») — 8 (1+1+3)
Д. Парфьонов («Спартак» Росія) — 8 (0+2+4)
С. Ткаченко (ЦСКА (Київ)) — 8 (0+2+4)
М. Старостяк («Шахтар») — 7 (0+2+3)
О. Шелаєв («Металург» Д. + «Дніпро») — 6 (0+2+2)
Ю. Калитвинцев (ЦСКА (Київ)) — 6 (0+0+6)
М. Левицький («Чорноморець» Росія + «Сент-Етьєн» (Фр.) — 5 (0+1+3)
В. Анікеєв («Металург» Мр.) — 4 (0+2+0)
В. Полтавець («Металург» З. + «Дніпро») — 4 (0+1+2)
В. Геращенко («Дніпро») — 4 (0+0+4)
А. Демченко («Металург» З.) — 4 (0+0+4)
О. Гайдаш («Металург» Мр.) — 3 (1+0+0)
М. Закотюк («Карпати») — 3 (1+0+0)
Р. Бідненко («Борисфен») — 3 (0+1+1)

О. Горяїнов («Металіст») — 3 (0+1+1)
В. Лисицький («Динамо») — 3 (0+1+1)
В. Яксманицький («Металург» Д.) — 3 (0+1+1)
А. Березовчук («Миколаїв») — 3 (0+0+3)
Е. Цихмейструк (ЦСКА (Київ) + «Левскі» Болгарія) — 3 (0+0+3)
Д. Коваленко («Чикаго Файєр» США) — 2 (0+1+0)
О. Паляниця («Кривбас») — 2 (0+1+0)
Ю. Дмитрулін («Динамо») — 2 (0+0+2)
О. Антюхін («Таврія») — 1 (0+0+1)
С. Ателькін («Шахтар») — 1 (0+0+1)
В. Вільчинський («Карпати») — 1 (0+0+1)
А. Головко («Ворскла» + «Дніпро») — 1 (0+0+1)
О. Євтушок (ЦСКА (Київ)) — 1 (0+0+1)
А. Зав'ялов («Металург» Д.) — 1 (0+0+1)
А. Кирлик («Металіст» + ЦСКА (Київ)) — 1 (0+0+1)
І. Лучкевич («Карпати») — 1 (0+0+1)
М. Медін («Дніпро») — 1 (0+0+1)
С. Мізін («Кривбас») — 1 (0+0+1)
А. Монахов («Кривбас») — 1 (0+0+1)
Г. Мороз («Кривбас» + «Динамо») — 1 (0+0+1)
Є. Назаров («Карпати») — 1 (0+0+1)
О. Омельчук («Ворскла») — 1 (0+0+1)
О. Поклонський («Дніпро») — 1 (0+0+1)
С. Попов («Шахтар») — 1 (0+0+1)
Г. Скидан («Полісся») — 1 (0+0+1)
Б. Стронціцький («Карпати») — 1 (0+0+1)
Р. Толочко («Карпати») — 1 (0+0+1)
В. Швед («Газовик» + «Карпати») — 1 (0+0+1)
В. Шевчук («Металург» З. + «Шахтар») — 1 (0+0+1)

Тогочасний наставник «Мілана» збіднив функції Андрія Шевченка, заборонивши тому відтягуватися вглиб поля, брати участь у відборі, зміщуватися на фланги; втім, навіть за наявності справжньої конкуренції, «італієць» упевнено захистив титул.

2001 [ред.]

А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1593 (511+25+10)
Г. Зубов («Шахтар») — 848 (49+304+93)
О. Мелащенко («Динамо») — 244 (3+61+113)
А. Воробей («Шахтар») — 179 (4+50+67)
С. Шищенко («Металург» Д.) — 141 (6+27+69)
О. Головко («Динамо») — 82 (4+18+34)
А. Гусін («Динамо») — 64 (1+18+25)
В. Ващук («Динамо») — 60 (4+12+24)
А. Тимощук («Шахтар») — 59 (3+14+22)
Ю. Вірт («Шахтар») — 39 (5+6+12)
В. Рева (ЦСКА (Київ) + «Динамо») — 29 (1+8+10)
В. Скрипник («Вердер» Німеччина) — 27 (0+7+13)
А. Чернов («Чорноморець» Росія + «Карпати») — 23 (5+2+4)
Д. Парфьонов («Спартак» Росія) — 20 (1+5+7)
О. Лужний («Арсенал» Англія) — 19 (1+5+6)
А. Несмачний («Динамо») — 17 (0+3+11)
М. Левицький («Спартак» Росія) — 16 (0+6+4)
С. Ребров («Тоттенхем» Англія) — 16 (0+4+8)
С. Попов («Шахтар») — 15 (0+4+7)
О. Рикун («Металург» Мр.) — 9 (1+0+6)
Р. Толочко («Карпати») — 9 (0+2+5)
О. Горяїнов («Металіст») — 8 (1+1+3)
В. Сачко («Оскіл» + «Волинь») — 7 (0+3+1)
С. Перхун (ЦСКА Росія) — 7 (0+2+3)
Я. Хома («Карпати») — 7 (0+1+5)
С. Закарлюка (ЦСКА (Київ)) — 5 (0+1+3)
М. Медін («Дніпро») — 5 (0+1+3)
В. Полтавець («Дніпро») — 4 (0+2+0)

С. Мізін («Металіст») — 4 (0+1+2)
О. Шовковський («Динамо») — 4 (0+1+2)
М. Старостяк («Шахтар») — 4 (0+0+4)
В. Кернозенко («Динамо» + ЦСКА (Київ)) — 3 (0+1+1)
О. Іванов («Поліграфтехніка») — 3 (0+0+3)
Е. Цихмейструк («Спартак» Росія) — 3 (0+0+3)
В. Єзерський («Дніпро») — 2 (0+1+0)
А. Смалько («Борисфен») — 2 (0+1+0)
О. Співак («Зеніт» Росія) — 2 (0+1+0)
О. Шелаєв («Дніпро») — 2 (0+1+0)
О. Ящук («Андерлехт» (Бельгія) — 2 (0+1+0)
Вол. Пономаренко («Кривбас») — 2 (0+0+2)
С. Білозор (ЦСКА (Київ)) — 1 (0+0+1)
М. Волосянко (ЦСКА (Київ)) — 1 (0+0+1)
С. Дірявка («Металург» Мр.) — 1 (0+0+1)
С. Ковалець («Металург» З.) — 1 (0+0+1)
Р. Костишин (ЦСКА (Київ)) — 1 (0+0+1)
І. Краївський («Динамо» Лв.) — 1 (0+0+1)
В. Мельник («Борисфен») — 1 (0+0+1)
С. Молокуцько («Металург» Мр.) — 1 (0+0+1)
Р. Пец («Металіст») — 1 (0+0+1)
І. Продан («Закарпаття») — 1 (0+0+1)
С. Серебренников («Динамо») — 1 (0+0+1)
С. Чуйченко («Поліграфтехніка») — 1 (0+0+1)
В. Швед («Карпати») — 1 (0+0+1)
І. Шуховцев («Металург» Мр.) — 1 (0+0+1)
В. Яксманицький («Металург» Д.) — 1 (0+0+1)

Серія «А» зробила з Андрія Шевченка класичного центрфорварда: йому поставили навдивовижу точний удар, навчили ощадливіше використовувати голеві епізоди, і в підсумку — статус одного з провідних гравців світу й ключового — в клубі з Ломбардії.

2002 [ред.]

А. Тимощук («Шахтар») — 744 (167+96+51)
А. Шевченко («Мілан» Італія) — 494 (122+41+46)
А. Гусін («Динамо») — 438 (74+76+64)
О. Лужний («Арсенал» Англія) — 368 (49+82+57)
Г. Зубов («Шахтар») — 357 (53+61+76)
В. Рева («Динамо») — 289 (45+54+46)
О. Венглинський («Динамо» + «Дніпро») — 240 (35+38+59)
А. Воронін («Майнц» Німеччина) — 169 (13+36+58)
А. Воробей («Шахтар») — 124 (13+27+31)
С. Коновалов («Бейтар» Ізраїль) + «Арсенал») — 65 (8+11+19)
М. Старостяк («Шахтар») — 40 (3+9+13)
В. Полтавець («Дніпро» + «Арсенал») — 36 (3+11+5)
Р. Ротань («Дніпро») — 30 (2+8+8)
С. Шищенко («Металург» Д.) — 18 (2+4+4)
В. Скрипник («Вердер» Німеччина) — 17 (2+3+5)
О. Гусєв («Фрунзенець-Ліга-99» + «Арсенал») — 13 (2+2+3)
А. Несмачний («Динамо») — 12 (1+3+3)
В. Єзерський («Дніпро») — 11 (0+3+5)
С. Молокуцько («Металург» Мр.) — 10 (1+3+1)
О. Горяїнов («Металіст») — 9 (3+0+0)
О. Мелащенко («Динамо») — 9 (0+3+3)
М. Медін («Дніпро») — 7 (0+2+3)
В. Мусолітін («Кривбас») — 7 (0+1+5)
С. Ковалець («Металург» З. + «Оболонь») — 5 (0+2+1)
Г. Мороз («Дніпро») — 5 (0+2+1)
О. Рикун («Металург» Мр.) — 5 (0+2+1)
Р. Максимюк («Дніпро») — 5 (0+1+3)
М. Бундаш («Закарпаття») — 4 (0+2+0)
Д. Парфьонов («Спартак» Росія) — 4 (0+2+0)
О. Бєлік («Шахтар») — 4 (0+1+2)

О. Гай («Шахтар») — 4 (0+1+2)
С. Серебренников («Динамо» + «Брюгге» Бельгія) — 4 (0+1+2)
Ю. Дмитрулін («Динамо») — 4 (0+0+4)
О. Іванов («Карпати» + «Арсенал») — 3 (1+0+0)
А. Чернов («Карпати» + «Арсенал») — 3 (1+0+0)
А. Акопян («Металург» З.) — 3 (0+1+1)
О. Гайдаш («Таврія») — 3 (0+1+1)
М. Калиниченко («Спартак» Росія) — 3 (0+1+1)
С. Мізін («Металіст» + «Карпати») — 3 (0+1+1)
В. Яксманицький («Металург» Д.) — 3 (0+1+1)
О. Бахарєв («Шахтар») — 2 (0+1+0)
В. Ващук («Динамо») — 2 (0+1+0)
О. Головко («Динамо») — 2 (0+1+0)
Л. Іванський («Карпати») — 2 (0+1+0)
Д. Коваленко («Чикаго Файєр» США) — 2 (0+1+0)
С. Кормильцев («Торпедо» Росія)) — 2 (0+1+0)
Д. Михайленко («Дніпро») — 2 (0+1+0)
О. Гребеножко («Волинь») — 2 (0+0+2)
Б. Шершун (ЦСКА Росія) — 2 (0+0+2)
В. Анікеєв («Металург» Мр.) — 1 (0+0+1)
В. Гащин («Волинь») — 1 (0+0+1)
С. Закарлюка («Металург» Д.) — 1 (0+0+1)
В. Кернозенко («Арсенал») — 1 (0+0+1)
С. Левченко («Нафком-Академія») — 1 (0+0+1)
І. Лучкевич («Карпати») — 1 (0+0+1)
С. Попов («Шахтар») — 1 (0+0+1)
С. Чуйченко («Поліграфтехніка») — 1 (0+0+1)
О. Шелаєв («Дніпро») — 1 (0+0+1)
Д. Шутков («Шахтар») — 1 (0+0+1)

Анатолій Тимощук мужнів разом із «Шахтарем», шукаючи свою гру, амплуа й призначення, і ось вона — омріяна вершина у вигляді найпершого донецького «золотого дубля», а опорний півоборонець № 1 самостійної України — серед фундаторів оцього успіху.

2003 [ред.]

О. Венглинський («Дніпро») — 963 (220+129+45)
А. Шевченко («Мілан» Італія) — 660 (147+92+35)
А. Тимощук («Шахтар») — 309 (30+58+103)
О. Гусєв («Арсенал» + «Динамо») — 148 (10+35+48)
С. Федоров («Динамо») — 141 (12+28+49)
Р. Ротань («Дніпро») — 70 (2+24+16)
О. Шовковський («Динамо») — 65 (3+15+26)
О. Косирін («Чорноморець») — 63 (8+8+23)
А. Воронін ((«Майнц» Німеччина + «Кельн» Німеччина) — 50 (2+13+18)
А. Несмачний («Динамо») — 31 (2+6+13)
С. Мізін («Карпати») — 27 (1+5+14)
А. Воробей («Шахтар») — 14 (2+0+8)
А. Гусін («Динамо») — 14 (0+3+8)
В. Сачко («Волинь») — 12 (1+3+3)
Р. Бідненко («Борисфен») — 12 (0+3+6)
Г. Зубов («Шахтар») — 11 (2+1+3)
С. Даниловський («Карпати») — 10 (1+2+3)
К. Балабанов («Чорноморець») — 7 (0+3+1)
В. Єзерський («Дніпро») — 7 (0+3+1)
Р. Максимюк («Дніпро») — 5 (0+2+1)
В. Нівінський («Оболонь») — 4 (1+0+1)

Д. Онищенко («Хапоель» Т.-А. Ізраїль) + «Динамо») — 4 (0+2+0)
О. Гайдаш («Таврія») — 4 (0+1+2)
О. Рикун («Іллічівець» + «Дніпро») — 4 (0+1+2)
С. Шищенко («Металург» Д.) — 4 (0+0+4)
О. Зотов («Металург» Д.) — 3 (0+1+1)
О. Алієв («Динамо») — 2 (0+1+0)
О. Бєлік («Шахтар») — 2 (0+1+0)
О. Гай(«Шахтар») — 2 (0+1+0)
Ю. Дмитрулін («Динамо») — 2 (0+1+0)
М. Карпенко («Динамо») — 2 (0+1+0)
А. Русол («Дніпро») — 2 (0+1+0)
Ю. Беньо («Карпати») — 1 (0+0+1)
О. Годін («Металург» З.) — 1 (0+0+1)
О. Горшков («Сатурн» Росія) — 1 (0+0+1)
Т. Кабанов («Карпати») — 1 (0+0+1)
А. Кирлик («Чорноморець») — 1 (0+0+1)
О. Мелащенко («Динамо») — 1 (0+0+1)
С. Назаренко («Дніпро») — 1 (0+0+1)
А. Пуканич («Шахтар») — 1 (0+0+1)
С. Ребров («Фенербахче» Туреччина) — 1 (0+0+1)
В. Рева («Динамо») — 1 (0+0+1)

Доля достатньо випробовувала Олега Венглинського, але, зрештою, зглянулася, подарувавши шанс реалізувати власний талант, і нехай хтось вважав його однобічним, протистояти рвучкому, жадібному до гола форварду кіперам було непросто.

2004 [ред.]

А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1376 (412+57+26)
А. Тимощук («Шахтар») — 656 (71+163+117)
А. Воронін («Кельн» Німеччина + «Байєр» Німеччина) — 463 (27+149+84)
О. Шовковський («Динамо») — 250 (23+58+65)
О. Гусєв («Динамо») — 189 (20+37+55)
О. Рикун («Дніпро») — 160 (13+34+53)
Р. Ротань («Дніпро») — 132 (6+27+60)
О. Венглинський («Дніпро») — 116 (10+24+38)
А. Русол («Дніпро») — 70 (6+16+20)
С. Назаренко («Дніпро») — 27 (2+6+9)
В. Єзерський («Дніпро») — 21 (2+4+7)
А. Воробей («Шахтар») — 17 (0+5+7)
О. Косирін («Чорноморець») — 16 (0+2+12)
В. Сачко («Волинь») — 13 (1+3+4)
А. Гусін («Динамо») — 9 (2+0+3)
С. Закарлюка («Іллічівець») — 9 (1+2+2)
Р. Костишин («Дніпро») — 7 (2+0+1)
О. Шелаєв («Дніпро») — 7 (0+0+7)
К. Балабанов («Чорноморець») — 6 (0+2+2)
О. Бєлік («Шахтар») — 4 (1+0+1)
О. Співак («Зеніт» Росія) — 4 (0+1+2)
П. Кондратюк («Нива» В.) — 3 (1+0+0)
С. Федоров («Динамо») — 3 (0+1+1)
Е. Цихмейструк («Іллічівець») — 3 (0+1+1)
С. Шищенко («Іллічівець») — 3 (0+1+1)
О. Алієв («Динамо») — 2 (0+1+0)

О. Гребеножко («Оболонь») — 2 (0+1+0)
С. Даниловський («Чорноморець») — 2 (0+1+0)
В. Мазяр («Кривбас») — 2 (0+1+0)
А. Несмачний («Динамо») — 2 (0+1+0)
І. Печенний («Поділля») — 2 (0+1+0)
О. Радченко («Дніпро») — 2 (0+1+0)
О. Котелюх («Борисфен») — 2 (0+0+2)
В. Чечер («Металург» Д.) — 2 (0+0+2)
А. Глущенко («Металург» З.) — 1 (0+0+1)
О. Горшков («Зеніт» Росія) — 1 (0+0+1)
Б. Єсип («Нафтовик») — 1 (0+0+1)
Г. Зубов («Іллічівець») — 1 (0+0+1)
В. Іващенко («Оболонь») — 1 (0+0+1)
С. Кандауров («Геліос») — 1 (0+0+1)
В. Кернозенко («Дніпро») — 1 (0+0+1)
О. Кожем'яченко («Десна»») — 1 (0+0+1)
Р. Максимюк («Дніпро») — 1 (0+0+1)
С. Матюхін («Дніпро») — 1 (0+0+1)
Д. Михайленко («Дніпро») — 1 (0+0+1)
С. Мізін («Арсенал») — 1 (0+0+1)
В. Нівінський («Оболонь») — 1 (0+0+1)
М. Старостяк («Шинник» Росія) — 1 (0+0+1)
Г. Хроль («Карпати») — 1 (0+0+1)
Ю. Целих («Ворскла» + «Закарпаття») — 1 (0+0+1)
О. Якименко («Зоря») — 1 (0+0+1)
О. Ящук («Андерлехт» Бельгія) — 1 (0+0+1)

Андрій Шевченко — футбольний поет, схожий на літературного тезку схильністю імпровізувати, а м'яч у нього — слухняний песик, що, крізь ліс «ворожих» ніг, за своїм паном ходить; до мети — призу паризького журналу — йшов, не втрачаючи віри.

2005 [ред.]

А. Шевченко («Мілан» Італія) — 1067 (300+64+39)
А. Тимощук («Шахтар») — 720 (94+160+118)
Р. Ротань («Дніпро» + «Динамо») — 440 (53+93+95)
О. Шовковський («Динамо») — 346 (48+75+52)
А. Воронін («Байєр» Німеччина) — 252 (14+72+66)
О. Гусєв («Динамо») — 206 (28+32+58)
С. Ребров («Вест Хем» Англія) + «Динамо») — 92 (13+10+33)
А. Гусін («Крила Рад» Росія) — 67 (4+19+17)
А. Русол («Дніпро») — 58 (7+8+21)
О. Косирін («Чорноморець» Росія + «Металург» Д.) — 53 (5+11+16)
В. Сачко («Волинь») — 48 (4+10+16)
С. Назаренко («Дніпро») — 42 (3+11+11)
В. Ващук («Чорноморець» Росія + «Динамо») — 33 (4+7+7)
С. Шищенко («Металург» Д.) — 26 (3+3+11)

О. Рикун («Дніпро») — 10 (2+1+2)
О. Бєлік («Шахтар») — 7 (0+2+3)
А. Воробей («Шахтар») — 7 (0+2+3)
С. Мізін («Арсенал») — 6 (0+1+4)
О. Шелаєв («Дніпро») — 5 (1+0+2)
О. Гай («Іллічівець») — 4 (1+0+1)
С. Федоров («Динамо») — 4 (0+1+2)
В. Єзерський («Дніпро») — 3 (0+1+1)
В. Кобін («Закарпаття») — 3 (0+1+1)
Ю. Целих («Ворскла» + «Металіст» + «Харків») — 2 (0+0+2)
О. Венглинський («Дніпро» + АЕК Греція) — 1 (0+0+1)
А. Несмачний («Динамо») — 1 (0+0+1)
О. Яценко («Динамо» + «Харків») — 1 (0+0+1)

Спортсмен великого калібру Андрій Шевченко вийшов переможцем голосування вшосте, будучи безперечним лідером і авторитетом клубу — фіналіста євроліги плюс української збірної, яка таки домоглася права дебютувати на світовому чемпіонаті.

2006 [ред.]

А. Тимощук («Шахтар») — 379 (84+49+29)
А. Шевченко («Мілан» Італія + «Челсі» Англія) — 239 (55+28+18)
С. Ребров («Динамо») — 227 (42+31+39)
А. Воронін («Байєр» Німеччина) — 136 (14+35+24)
С. Назаренко («Дніпро») — 121 (19+22+20)
О. Гусєв («Динамо») — 81 (7+18+24)
А. Мілевський («Динамо») — 75 (8+16+19)
А. Русол («Дніпро») — 49 (3+10+20)
О. Шовковський («Динамо») — 35 (1+15+2)
О. Шелаєв («Дніпро») — 16 (2+3+4)
Д. Чигринський («Шахтар») — 15 (1+2+8)
М. Калиниченко («Спартак» Росія) — 12 (0+3+6)
О. Бєлік («Шахтар») — 10 (2+1+2)
А. Гусін («Крила Рад» Росія) — 10 (2+0+4)
О. Рикун («Дніпро» + «Металіст»») — 10 (0+2+6)
Р. Ротань («Динамо») — 9 (1+2+2)

В. Єзерський («Дніпро») — 7 (1+0+4)
І. Худоб'як («Карпати») — 7 (1+0+4)
Б. Шершун («Дніпро») — 3 (1+0+0)
А. Кирлик («Чорноморець») — 3 (0+1+1)
С. Закарлюка («Металург» Д. + «Арсенал») — 2 (0+1+0)
Г. Зубов («Сталь» Ал. + «Зоря») — 2 (0+1+0)
О. Кучер («Металіст» + «Шахтар») — 2 (0+1+0)
С. Мізін («Арсенал») — 2 (0+1+0)
А. П'ятов («Ворскла») — 2 (0+1+0)
Б. Шуст («Шахтар») — 2 (0+1+0)
А. Воробей («Шахтар») — 2 (0+0+2)
Т. Михалик («Динамо») — 2 (0+0+2)
В. Кобін («Закарпаття» + «Карпати») — 1 (0+0+1)
А. Несмачний («Динамо») — 1 (0+0+1)
І. Скоба («Арсенал» + «Іллічівець») — 1 (0+0+1)
Є. Шмаков («Карпати») — 1 (0+0+1)

Сформувавшись як зрілий «хвилеріз», Анатолій Тимощук уособив його традиційний образ: орієнтований передусім на оборону, виконуючи колосальний обсяг роботи у середній лінії (і завжди — з модною зачіскою), провів рік без спалахів, зате рівно.

2007 [ред.]

А. Тимощук («Зеніт» Росія) — 381 (92+47+11)
А. Воронін («Байєр» Німеччина + «Ліверпуль» Англія) — 267 (50+45+27)
О. Гладкий («Харків» + «Шахтар») — 99 (14+13+31)
С. Назаренко («Дніпро») — 82 (5+18+31)
А. Шевченко («Челсі» Англія) — 70 (8+16+14)
М. Калиниченко («Спартак» Росія) — 54 (2+18+12)
О. Рикун («Металіст») — 25 (2+4+11)
О. Гусєв («Динамо») — 18 (0+4+10)
Д. Льопа («Дніпро») — 10 (0+3+4)
О. Косирін («Металург» Д.) — 9 (1+2+2)
А. Воробей («Шахтар» + «Дніпро») — 8 (1+0+5)
А. Мілевський («Динамо») — 7 (1+2+0)

А. Русол («Дніпро») — 5 (0+1+3)
О. Шелаєв («Дніпро») — 5 (0+1+3)
М. Пашаєв («Кривбас») — 4 (1+0+1)
Д. Парфьонов («Арсенал») — 4 (0+1+2)
С. Шищенко («Чорноморець») — 3 (0+1+1)
О. Ящук («Ерготеліс» Греція + «Серкль» Бельгія) — 3 (0+1+1)
К. Кравченко («Дніпро») — 2 (0+0+2)
Д. Чигринський («Шахтар») — 2 (0+0+2)
Д. Воробей («Зоря») — 1 (0+0+1)
О. Грицай («Дніпро») — 1 (0+0+1)
С. Ребров («Динамо») — 1 (0+0+1)
І. Худоб'як («Карпати») — 1 (0+0+1)

Стартовий сезон Анатолія Тимощука за кордоном пройшов під девізом — «Знай наших!»: за допомогою нетутешнього професіоналізму й виняткових людських якостей чи не з першого місяця став вожаком нового чемпіона Росії та вітчизняної збірної.

2008 [ред.]

А. Мілевський («Динамо») — 298 (58+44+36)
А. Тимощук («Зеніт» Росія) — 286 (76+28+2)
С. Кравченко («Ворскла») — 116 (12+22+36)
Т. Михалик («Динамо») — 104 (12+24+20)
О. Алієв («Динамо») — 72 (6+17+20)
С. Ребров («Рубін» Росія) — 57 (5+14+14)
С. Богуш («Металург» З. + «Динамо») — 41 (6+8+7)
А. Воронін («Ліверпуль» Англія + «Герта» Німеччина) — 34 (2+11+6)
Д. Чигринський («Шахтар») — 32 (5+2+13)
М. Девич («Металіст») — 29 (2+5+13)
С. Назаренко («Дніпро») — 19 (2+6+1)
Р. Фомін («Металіст») — 15 (1+2+8)
О. Горяїнов («Металіст») — 14 (3+0+5)
А. П'ятов («Шахтар») — 13 (3+1+2)
Є. Селезньов («Арсенал» + «Шахтар») — 13 (2+2+3)
О. Рикун («Металіст») — 10 (2+1+2)
О. Косирін («Металург» Д. + «Чорноморець» Росія) — 8 (1+2+1)

С. Валяєв («Металіст») — 6 (0+3+0)
О. Гусєв («Динамо») — 4 (0+2+0)
С. Закарлюка («Арсенал») — 3 (1+0+0)
С. Шищенко («Чорноморець» Росія + «Металург» Д.) — 3 (1+0+0)
О. Гай(«Шахтар») — 3 (0+1+1)
А. Русол («Дніпро») — 3 (0+1+1)
А. Шевченко («Челсі» Англія + «Мілан» Італія) — 3 (0+1+1)
О. Годін («Металург» З.) — 3 (0+0+3)
А. Воробей («Дніпро») — 2 (0+1+0)
О. Гладкий («Шахтар») — 2 (0+1+0)
М. Калиниченко («Спартак» Росія + «Дніпро») — 2 (0+1+0)
Г. Баранець («Львів») — 1 (0+0+1)
В. Ващук («Динамо» + «Львів») — 1 (0+0+1)
О. Ковпак («Таврія») — 1 (0+0+1)
О. Кучер («Шахтар») — 1 (0+0+1)
Д. Олійник («Динамо» + «Арсенал») — 1 (0+0+1)

Білорус за походженням Артем Милевський здійснив тоді стрибок на якісно вищий рівень, показавши себе обдарованим нападником, «фішками» якого є «розрізні» передачі, «більярдні» голи, а також спровокована плоскостопістю специфічна манера бігу.

2009 [ред.]

А. Мілевський («Динамо») — 322 (71+40+29)
А. Шевченко («Мілан» Італія + «Челсі» Англія + «Динамо») — 292 (68+30+28)
А. П'ятов («Шахтар») — 140 (26+20+22)
Д. Чигринський («Шахтар» + «Барселона» Іспанія) — 136 (18+30+22)
А. Тимощук («Зеніт» Росія + «Байєрн» Німеччина) — 108 (15+21+21)
С. Назаренко («Дніпро») — 106 (7+27+31)
О. Шовковський («Динамо») — 43 (5+10+8)
Д. Олійник («Металіст») — 23 (0+6+11)
Я. Ракицький («Шахтар») — 22 (2+5+6)
Є. Хачеріді («Динамо») — 20 (3+1+9)
Є. Селезньов («Шахтар» + «Дніпро») — 20 (2+4+6)
О. Алієв («Динамо») — 18 (3+4+1)
О. Гусєв («Динамо») — 17 (2+5+1)
О. Рикун («Металіст») — 13 (1+4+2)
Т. Михалик («Динамо») — 11 (0+2+7)

М. Калиниченко («Дніпро») — 10 (1+2+3)
О. Горяїнов («Металіст») — 10 (0+5+0)
В. Кобін («Карпати» + «Шахтар») — 8 (0+2+4)
А. Ярмоленко («Динамо») — 7 (1+0+4)
А. Воронін («Герта» Німеччина + «Ліверпуль» Англія) — 4 (0+1+2)
О. Гай(«Шахтар») — 4 (0+1+2)
А. Монахов («Таврія») — 3 (0+1+1)
О. Голодюк («Карпати») — 2 (0+1+0)
О. Ковпак («Таврія») — 2 (0+1+0)
О. Кучер («Шахтар») — 2 (0+1+0)
В. Руденко («Чорноморець») — 2 (0+1+0)
Д. Бойко («Оболонь») — 2 (0+0+2)
Р. Зозуля («Динамо») — 1 (0+0+1)
К. Петров («Динамо») — 1 (0+0+1)
П. Ребенок («Чорноморець») — 1 (0+0+1)

Прекрасно провівши весну й літо, коли він багато забивав, пасував, а падав — мало, на середину осені, під тиском загальнокомандної кризи і капітанської пов'язки, Артем Милевський помітно здав — та все ж переміг, бо був найстабільніший.

2010 [ред.]

Є. Коноплянка («Дніпро») — 158 (33+23+13)
Я. Ракицький («Шахтар») — 79 (9+19+14)
М. Девич («Металіст») — 76 (14+14+6)
О. Алієв («Локомотив» Росія) — 63 (12+7+13)
А. Мілевський («Динамо») — 43 (3+12+10)
А. Шевченко («Динамо») — 37 (8+3+7)
А. П'ятов («Шахтар») — 36 (9+3+3)
Є. Селезньов («Дніпро») — 24 (3+5+5)
А. Тимощук («Байєрн» Німеччина) — 23 (3+4+6)
Д. Чигринський («Барселона» Іспанія + «Шахтар») — 11 (2+0+5)

О. Гусєв («Динамо») — 11 (1+4+0)
Р. Ротань («Дніпро») — 8 (1+2+1)
А. Федецький («Карпати») — 8 (0+1+6)
І. Худоб'як («Карпати») — 6 (0+1+4)
Д. Олійник («Металіст») — 5 (1+1+0)
Т. Степаненко («Металург» З. + «Шахтар») — 5 (1+1+0)
В. Єзерський («Зоря») — 3 (0+0+3)
А. Воронін («Динамо» Росія) — 2 (0+0+2)
Т. Михалик («Динамо») — 2 (0+0+2)

На загальному прісному тлі «Дніпра» іскристе обдарування Євгена Коноплянки, який за лічені місяці виріс у головного таланта країни, нагадувало інородне тіло: гутаперчевий хав був мов той космічний Хлопчик-Зірка, народжений у сім'ї простолюдинів.

2011 [ред.]

А. Воронін («Динамо» (Р.) – 145 (29+23+12)
А. Ярмоленко («Динамо») – 118 (25+15+13)
А. Тимощук («Байєрн» (Н.) – 112 (21+17+15)
М. Девич («Металіст») – 61 (5+16+14)
Є. Коноплянка («Дніпро») – 57 (5+12+18)
О. Гусєв («Динамо») – 45 (6+10+7)
Р. Безус («Ворскла») – 30 (3+4+13)
Я. Ракицький («Шахтар») – 19 (5+0+4)
С. Назаренко («Дніпро» + «Таврія») – 13 (1+3+4)

Світловолосий атакер (із задатками диспетчера) московського «Динамо» Андрій Воронін на початку свого другого сезону в білокам’яній, як-то кажуть, довго запрягав, але потім просто-таки помчав — аж до лідерства у клубі й вершини нашого плебісциту.

2012 [ред.]

Є. Коноплянка («Дніпро») – 267 (49+50+20)
Р. Ротань («Дніпро») – 171 (32+24+27)
О. Гусєв («Динамо») – 127 (20+17+33)
А. Ярмоленко («Динамо») – 88 (13+15+19)
О. Кучер («Шахтар») – 88 (9+23+15)
А. Шевченко («Динамо») – 70 (16+7+8)
А. П’ятов («Шахтар») – 50 (7+9+11)
Є. Хачериді («Динамо») – 19 (2+3+7)
А. Тимощук («Байєрн» (Ні.) – 18 (2+2+8)
О. Яковенко («Левен» (Бе.) + «Андерлехт» (Бе.) – 2 (0+0+2)

Багаторазові переможці [ред.]

Футболіст	Кількість перемог	Роки
Олег Блохін	9	1972, 1973, 1974, 1975, 1976, 1977,1978, 1980, 1981
Андрій Шевченко	6	1997, 1999, 2000, 2001, 2004, 2005
Юрій Войнов	4	1957, 1958, 1959, 1960
Віктор Леоненко	3	1992, 1993, 1994
Анатолій Тимощук	3	2002, 2006, 2007
Віктор Фомін	2	1950, 1954
Михайло Коман	2	1955, 1956
Валерій Лобановський	2	1962, 1963
Василь Турянчик	2	1967, 1968
Володимир Мунтян	2	1968, 1970
Анатолій Дем'яненко	2	1982, 1985
Олексій Михайличенко	2	1987, 1988
Сергій Ребров	2	1996, 1998
Артем Мілевський	2	2008, 2009
Євген Коноплянка	2	2010, 2012

Цікаві факти [ред.]

лауреатами опитування були 34 гравці зі 7 клубів;
найстарші лауреати — Олександр Пономарьов і Василь Турянчик (33 роки у 1951-му та 1968-му відповідно), наймолодший — Олег Блохін (20 років у 1972-му);
за кількістю перемог лідерами є Олег Блохін (9) і київське «Динамо» (47);
за кількістю перемог поспіль лідером є Олег Блохін (7);
найбільшу відстань між дебютною та останньою перемогами має Олег Блохін (9 років: 1972 і 1981);
за кількістю потраплянь у призову трійку лідером є Олег Блохін (13 = 9 перших місць + 1 друге + 3 третіх), зовсім трохи відстав Андрій Шевченко (12 = 6 + 6 + 0).

Футболіст року в Україні [ред.]

Газета «Команда» [ред.]

У референдумі беруть участь по 16 представників (15 гравців і головний тренер) всіх команд елітної ліги, кожен з яких називає свою трійку лауреатів. За перше місце нараховується три очки, за друге — два, за третє — одне. Номінантами можуть бути футболісти з будь-яким громадянством, які виступали в українському чемпіонаті.

Рік	Футболіст	Клуб
1995	Юрій Калитвинцев 2-й Олег Суслов 3-й Андрій Шевченко	Динамо (Київ) Чорноморець (Одеса) Динамо (Київ)
1996	Сергій Ребров 2-й Юрій Максимов 3-й Олег Суслов	Динамо (Київ) Динамо (Київ) Чорноморець (Одеса)
1997	Андрій Шевченко 2-й Сергій Ребров 3-й Юрій Калитвинцев	Динамо (Київ) Динамо (Київ) Динамо (Київ)
1998	Сергій Ребров 2-й Андрій Шевченко 3-й Олег Лужний	Динамо (Київ) Динамо (Київ) Динамо (Київ)
1999	Сергій Ребров 2-й Андрій Шевченко 3-й Владислав Ващук	Динамо (Київ) Динамо (Київ) / Мілан Динамо (Київ)
2000	Андрій Воробей 2-й Валентин Белькевич 3-й Юрій Вірт	Шахтар (Донецьк) Динамо (Київ) Шахтар (Донецьк)
2001	Валентин Белькевич 2-й Геннадій Зубов 3-й Сергій Шищенко	Динамо (Київ) Шахтар (Донецьк) Металург (Донецьк)
2002	Анатолій Тимощук 2-й Валентин Белькевич 3-й Олег Венглинський	Шахтар (Донецьк) Динамо (Київ) Дніпро (Дніпропетровськ) / Динамо (Київ)
2003	Валентин Белькевич 2-й Олег Венглинський 3-й Сергій Федоров	Динамо (Київ) Дніпро (Дніпропетровськ) Динамо (Київ)
2004	Олександр Рикун 2-й Олександр Шовковський 3-й Матузалем	Дніпро (Дніпропетровськ) Динамо (Київ) Шахтар (Донецьк)
2005	Олег Гусєв 2-й Анатолій Тимощук 3-й Матузалем	Динамо (Київ) Шахтар (Донецьк) Шахтар (Донецьк)
2006	Сергій Назаренко 2-й Матузалем 3-й Анатолій Тимощук	Дніпро (Дніпропетровськ) Шахтар (Донецьк) Шахтар (Донецьк)
2007	Сергій Назаренко 2-й Олександр Гладкий 3-й Фернандінью	Дніпро (Дніпропетровськ) Шахтар (Донецьк) Шахтар (Донецьк)
2008	Джексон 2-й Артем Мілевський 3-й Сергій Кравченко	Металіст (Харків) Динамо (Київ) Ворскла (Полтава)
2009	Артем Мілевський 2-й Андрій Шевченко 3-й Андрій П'ятов	Динамо (Київ) Челсі / Динамо (Київ) Шахтар (Донецьк)
2010	Андрій П'ятов 2-й Євген Коноплянка 3-й Дарійо Срна	Шахтар (Донецьк) Дніпро (Дніпропетровськ) Шахтар (Донецьк)
2011	Андрій Ярмоленко 2-й Тайсон 3-й Олександр Рибка	Динамо (Київ) Металіст (Харків) Оболонь (Київ) / Шахтар (Донецьк)
2012	Генріх Мхітарян 2-й Вілліан 3-й Євген Коноплянка	Шахтар (Донецьк) Шахтар (Донецьк) Дніпро (Дніпропетровськ)

Див. також [ред.]

Футболісти у десятках найкращих спортсменів України

Джерела [ред.]

Газета «Команда» за 30 грудня 2010 року (рос.), № 246 (3569)
Газета «Український футбол» за 18 листопада 2009 року, № 171
Газета «Український футбол» за 19 листопада 2009 року, № 172
Газета «Український футбол» за 27 листопада 2009 року, № 177
Газета «Український футбол» за 21 грудня 2010 року, №№ 190-191
Газета «Український футбол» за 11 вересня 2012 року, № 95

Посилання [ред.]

Футболіст року (Україна)

Зміст

Український футболіст року [ред.]

Опитування Секції (Федерації) футболу України [ред.]

1950 [ред.]

1951 [ред.]

1952 [ред.]

1953 [ред.]

1954 [ред.]

1955 [ред.]

1956 [ред.]

1957 [ред.]

1958 [ред.]

1959 [ред.]

Опитування «Спортивної газети» [ред.]

1960 [ред.]

1961 [ред.]

1962 [ред.]

1963 [ред.]

1964 [ред.]

1965 [ред.]

1966 [ред.]

1967 [ред.]

Опитування газети «Комсомольское знамя» [ред.]

1968 [ред.]

Опитування газети «Молодь України» [ред.]

1969 [ред.]

1970 [ред.]

1971 [ред.]

1972 [ред.]

1973 [ред.]

1974 [ред.]

1975 [ред.]

1976 [ред.]

1977 [ред.]

1978 [ред.]

1979 [ред.]

1980 [ред.]

1981 [ред.]

1982 [ред.]

1983 [ред.]

1984 [ред.]

1985 [ред.]

1986 [ред.]

1987 [ред.]

1988 [ред.]

1989 [ред.]

1990 [ред.]

Опитування газети «Український футбол» [ред.]

1991 [ред.]

1992 [ред.]

1993 [ред.]

1994 [ред.]

1995 [ред.]

1996 [ред.]

1997 [ред.]

1998 [ред.]

1999 [ред.]

2000 [ред.]

2001 [ред.]

2002 [ред.]

2003 [ред.]

2004 [ред.]

2005 [ред.]

2006 [ред.]

2007 [ред.]

2008 [ред.]

2009 [ред.]

2010 [ред.]

2011 [ред.]

2012 [ред.]

Багаторазові переможці [ред.]

Цікаві факти [ред.]

Футболіст року в Україні [ред.]

Газета «Команда» [ред.]

Див. також [ред.]

Джерела [ред.]

Посилання [ред.]

Навігаційне меню

Пошук