Футбол на літніх Олімпійських іграх 1920

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Футбол на літніх Олімпійських іграх 1920
Деталі турніру
Господар Бельгія Бельгія
Дата 28 серпня — 2 вересня
Кількість команд 14
Стадіони 4 (3 міста)
Призери
Переможець Бельгія Бельгія
Фіналіст Іспанія Іспанія
3-тє місце Нідерланди Нідерланди
Статистика турніру
Матчів зіграно 18
Голів забито 76 (4.22 за матч)
Глядачів 141 100 (7839 за матч)
Найкращий бомбардир(и) Швеція Герберт Карлссон (7 голів)
1912
1924

Футбол на літніх Олімпійських іграх 1920 року, був одним з 154 змагань на Олімпіаді, що відбулася в Антверпені. Це був п'ятий футбольний турнір, що проводився між національними олімпійськими командами.

У турнірі змагались 14 команд, господарі турніру бельгійці виграли золоті медалі. Іспанія виграла срібло, а Нідерланди завоювали бронзові нагороди.

Учасники[ред. | ред. код]

Призери
1-е місце 2-е місце 3-є місце
Бельгія Бельгія Іспанія Іспанія Нідерланди Нідерланди

Основний турнір[ред. | ред. код]

Сітка турніру[ред. | ред. код]

Жан Де Бі, голкіпер збірної Бельгії
Гаррі Деніс, захисник збірної Нідерландів
  1/8 фіналу 1/4 фіналу 1/2 фіналу фінал
                                     
   
   
   Бельгія Бельгія 3  
 
   Іспанія Іспанія 1  
 Іспанія Іспанія 1
 
 Данія Данія 0  
   Бельгія Бельгія 3  
   Нідерланди Нідерланди 0  
 Нідерланди Нідерланди 3  
 
 Люксембург Люксембург 0  
   Нідерланди Нідерланди 5
 
   Швеція Швеція 4  
 Швеція Швеція 9
 
 Греція Греція 0  
   Бельгія Бельгія 2
   Чехословаччина Чехословаччина 0
 Чехословаччина Чехословаччина 7  
 Югославія Югославія 0  
   Чехословаччина Чехословаччина 4
 
   Норвегія Норвегія 0  
 Норвегія Норвегія 3
 
 Велика Британія Велика Британія 1  
   Чехословаччина Чехословаччина 4
   Франція Франція 1  
   
   
   Франція Франція 3
 
   Італія Італія 1  
 Італія Італія 2
 Єгипет Єгипет 1  

Матчі[ред. | ред. код]

1/8 фіналу[ред. | ред. код]


28 серпня
10.00
Чехословаччина Чехословаччина 7:0 Югославія Югославія
Протокол
«Бродстрат», Антверпен
Глядачів: 600
Арбітр: Нідерланди Р. ван Прааг

28 серпня
10.00
Італія Італія 2:1 Єгипет Єгипет
Протокол
«Жюль Оттен», Гент
Глядачів: 2 000
Арбітр: Бельгія П.Путц

28 серпня
15.30
Іспанія Іспанія 1:0 Данія Данія
Протокол
«Жозеф Марієн», Брюссель
Глядачів: 3 000
Арбітр: Нідерланди В.Еймерс

28 серпня
15.30
Норвегія Норвегія 3:1 Велика Британія Велика Британія
Протокол
«Олімпійський», Антверпен
Глядачів: 5 000
Арбітр: Нідерланди Й.Муттерс

28 серпня
17.30
Швеція Швеція 9:0 Греція Греція
Протокол
«Олімпійський», Антверпен
Глядачів: 5 000
Арбітр: Бельгія Ш.Баретте

28 серпня
17.30
Нідерланди Нідерланди 3:0 Люксембург Люксембург
Протокол
«Жозеф Марієн», Брюссель
Глядачів: 3 000
Арбітр: Бельгія Ж.Губрехт

1/4 фіналу[ред. | ред. код]


29 серпня
10.00
Нідерланди Нідерланди 5:4 (от) Швеція Швеція
Протокол
«Бродстрат», Антверпен
Глядачів: 5 000
Арбітр: Чехословаччина Й.Фанта

29 серпня
15.00
Франція Франція 3:1 Італія Італія
Протокол
«Олімпійський», Антверпен
Глядачів: 10 000
Арбітр: Бельгія А.Крістоф

29 серпня
16.30
Чехословаччина Чехословаччина 4:0 Норвегія Норвегія
Протокол
«Жозеф Марієн», Брюссель
Глядачів: 4 000
Арбітр: Бельгія Ш.Баретте

29 серпня
17.00
Бельгія Бельгія 3:1 Іспанія Іспанія
Протокол
«Олімпійський», Антверпен
Глядачів: 18 000
Арбітр: Нідерланди Й.Муттерс

1/2 фіналу[ред. | ред. код]


31 серпня
15.35
Чехословаччина Чехословаччина 4:1 Франція Франція
Протокол
«Олімпійський», Антверпен
Глядачів: 12 000
Арбітр: Бельгія Ш.Баретте

31 серпня
17.25
Бельгія Бельгія 3:0 Нідерланди Нідерланди
Протокол
«Олімпійський», Антверпен
Глядачів: 22 000
Арбітр: Англія Дж. Льюїс

Фінал[ред. | ред. код]

Бельгія Бельгія +:-[2] Чехословаччина Чехословаччина
«Олімпійський», Антверпен
Глядачів: 35 000
Арбітр: Англія Дж. Льюис
Склади команд у фінальній грі
Бельгія Бельгія Чехословаччина Чехословаччина
Жан Де Бі, Арман Швартебрукс, Оскар Вербек, Йозеф Мусх, Еміль Ганс, Андре Фіренс, Луї ван Гаге, Анрі Ларно, Матьє Брагар, Робер Коппе, Дезіре Бастін Рудольф Клапка, Антонін Гоєр, Карел Стейнер, Франтішек Коленатий, Карел Пешек, Еміл Сейферт, Йозеф Седлачек, Антонін Янда, Ян Ванік, Вацлав Пілат, Отакар Шквайн-Мазал
  1. альтернативна версія Аллуба (RSSSF [Архівовано 2015-10-03 у Wayback Machine.])
  2. * Збірна Чехословаччини залишила поле на 40' на знак протесту проти упередженого суддівства та агресивних дій уболівальників (про що було повідомлено в протесті, поданому в Апеляційне журі — зокрема, вказувалося, що вболівальники за потурання офіційних осіб неналежним чином поставилися до чехословацього прапора). В результаті Бельгія була оголошена переможцем; протест відхилили і збірна команда Чехословаччини дискваліфікована та позбавлена права участі в турнірі за медалі

Турнір за медалі[ред. | ред. код]

Бельгієць Робер Коппе відкриває рахунок у фіналі, переграючи з пенальті чехословацького голкіпера Рудольфа Клапку
Фінал Бельгія — Чехословаччина

Сітка турніру[ред. | ред. код]

  1/4 фіналу 1/2 фіналу фінал
                           
   Іспанія Іспанія 2  
 Швеція Швеція 1  
   Іспанія Іспанія 2  
   Італія Італія 1  
 Італія Італія 2
   Норвегія Норвегія 1  
     Іспанія Іспанія 3
   Нідерланди Нідерланди 1
     
   
   Нідерланди Нідерланди
   Чехословаччина Чехословаччина [1]  
 
     

Матчі[ред. | ред. код]

1/4 фіналу (для команд, що програли у чвертьфіналі)


31 серпня
10.00
Італія Італія 2:1 (от)[2] Норвегія Норвегія
Протокол
«Бродстрат», Антверпен
Глядачів: 500
Арбітр: Франція Л.Фурго

1 вересня
12.00
Іспанія Іспанія 2:1 Швеція Швеція
Протокол
«Бродстрат», Антверпен
Глядачів: 1 500
Арбітр: Італія Дж. Мауро
Через травми ряд гравців залишили поле; до фінального свистку на полі знаходилося лише 8 іспанців та 7 шведів

1/2 фіналу


2 вересня
12.00
Іспанія Іспанія 2:0 Італія Італія
Протокол
«Олімпійський», Антверпен
Глядачів: 10 000
Арбітр: Бельгія П.Путц
Після вилучення іспанського воротаря Самори місце у воротах зайняв Сільверіо

Фінал за срібло[ред. | ред. код]


5 вересня
15.00
Іспанія Іспанія 3:1 Нідерланди Нідерланди
Протокол
Гол 72' Гросйоган
«Олімпійський», Антверпен
Глядачів: 14 000
Арбітр: Бельгія П.Путц

Медалісти[ред. | ред. код]

Бельгія перед фіналом
Команда Іспанії, срібний призер
Золото Срібло Бронза
Бельгія Бельгія
Жан Де Бі
Арман Швартебрукс
Оскар Вербек
Жозеф Мусх
Еміль Ганс Капітан команди
Андре Фіренс
Луї ван Геге
Робер Коппе
Матьє Брагар
Анрі Ларно
Дезіре Бастін
Фелікс Баю
Фернан Нісо
Жорж Ебден
Вільям Максвелл
Рауль Дофрен
Іспанія Іспанія
Рікардо Самора
Педро Вальяна
Маріано Аррате
Хосеп Самітьєр
Хосе Марія Белаусте Капітан команди
Рамон Егіасабаль
Рамон Хіль
Фелікс Сесумага
Патрісіо Араболаса
Пічічі
Домінго Аседо
Хуан Артола
Сабіно Більбао
Франсиско Пагаса
Луїс Отеро
Агустін Санчо
Хоакін Васкес
Сільверіо Ісагірре
Франсиско Бру
Нідерланди Нідерланди
Дік Макнілл
Гаррі Деніс
Бен Вервей
Лео Босхарт Капітан команди
Фріц Койперс
Генк Стеман
Оскар ван Раппард
Ян ван Дорт
Бер Гросйоган
Фелікс вон Гейден
Еверт Бюлдер
Яп Бюлдер
Ян де Натріс
Арі Бісхар
Фредерік Ворбертон

Бомбардири[ред. | ред. код]

Найкращий бомбардир турніру Герберт Карлссон
Рікардо Самора
Карел Пешек-Кадя
Ян Ванік

7 голів

6 голов

5 голів

4 голи

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Збірна Чехословаччини дискваліфікована та позбавлена права грати у турнірі за медалі
  2. після 2х15' за згодою сторін замість перегравання грали до забитого голу

Джерела[ред. | ред. код]