Фіалка триколірна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фіалка триколірна
Viola tricolor whole.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Насінні (Spermatophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Фіалкові (Violaceae)
Рід: Фіалка (Viola)
Вид: Фіалка триколірна
Біноміальна назва
Viola tricolor
Підвиди
  • V. tricolor subsp. curtisii
  • V. tricolor subsp. tricolor
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 214053
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Viola tricolor

Фіа́лка триколі́рна (Viola tricolor L.) Місцеві назви — братик і сестриця, братики польові, зозулині черевички, Іван і Марія, полуцвіт та інші.

Загальний опис[ред.ред. код]

Фіалка триколірна. Крим.

Однорічні або дворічні темно-зелені рослини родини фіалкових (10 — 45 см заввишки) з слаборозвинутим, малорозгалуженим коренем. Стебла висхідні, переважно розгалужені, опушені. Листки чергові, пластинка нижніх листків широкояйцеподібна, верхніх — довгасто-ланцетна (5-75 мм завдовжки і 5-20 мм завширшки). Листки тупозубчасті, коротковолосисті, середні на довгих, верхні на коротких черешках. Прилистки великі (3-30 мм завдовжки), перистороздільні. Квітки на довгих (30-120 мм) квітконіжках, великі (до 30 мм завдовжки), двостатеві, неправильні. Оцвітина подвійна. Чашечка з п'яти вільних листочків з вушкоподібними придатками. Віночок з п'яти вільних пелюсток, за довжиною значно перевищує чашечку. Дві верхні пелюстки блідо-жовті або темно-синьо-фіолетові, бокові до середини, а нижня по краю синьо-фіолетова або жовтувата. Нижня пелюстка завжди при основі жовта, з темними волосками і синюватою зігнутою шпоркою. Тичинок п'ять. Вони вільні. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик один, приймочка куляста. Плід — видовжено яйцеподібна тристулкова коробочка.

форма фіалки, отримана з європейської дикої форми Viola tricolor, включає багато видів і форм. Квіти звичайно фіолетові, жовті, кремові чи різнобарвні, виведено багато різновидів, що відрізняються розміром і кольором.

Фіалка триколірна росте на галявинах, лісокультурних площах, узліссях, на луках, схилах. Рослина світлолюбна. Цвіте у червні — серпні.

Поширена майже по всій Україні, за винятком Криму. Райони заготівель зосереджені на Поліссі та в Лісостепу. Запаси сировини досить великі, але розкидані.

Близький вид[ред.ред. код]

До фіалки триколірної подібна фіалка польова (V. arvensis Murr.) Відрізняється від попереднього виду дрібнішими квітками (5-15 мм завдовжки), блідо-жовтим і коротшим від чашечки віночком. Рослина розсіяно-коротковолосиста або гола. Поширена по всій Україні як бур'ян, росте у тих же умовах, що й фіалка триколірна. Цвіте у квітні-вересні.

Практичне використання[ред.ред. код]

Лікарська, фарбувальна, медоносна і декоративна рослина. У науковій медицині використовується трава фіалки триколірної і польової — І егЬа Vioiae Tricoioris. Препарати з неї використовуються як відкашлювалъний засіб при захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Трава містить сапоніни, глікозид рутин, алкалоїд віолін, ефірну олію (до 0,008%), саліцилову кислоту, цукор, вітамін С, каротин, а квітки — антоціан віоланін.

У народній медицині трава фіалок триколірної і польової використовується внутрішньо при золотусі і як кровоочисний, потогінний, сечогінний і відкашлювалъний засіб; зовішньо — при суглобному ревматизмі, хворобах шкіри, для лікування ран, що повільно загоюються. В народі свіжі або розпарені рослини фіалки польової прикладають до грудей жінок, коли на них з'являється висип.

У квітках фіалки триколірної міститься жовта барвна речовина віола-кверцитрин. Обидва види фіалок медоноси, бджоли збирають з них тільки нектар.

У декоративному садівництві на клумбах, рабатках, у бордюрах, на балконах, квітниках широко використовують садову різновидність фіалки триколірної (братки садові) .

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Заготовляють траву обох видів фіалок під час цвітіння, зрізуючи ножами або серпами. Сушать під навісом або на горищах під залізним дахом, розстеливши шаром 56 см на папері або тканині і періодично перемішують. Суху траву пакують у тюки по 100 кг. Зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях на підтоварниках або стелажах. Строк зберігання до двох років.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С. І. Дари лісів. — К.: «Урожай», 1979.
Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до теми