Фіброз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фіброз
Cardiac amyloidosis very high mag movat.jpg
Мікрофотографія серця показує фіброз (жовтий - зліва від зображення) і відкладення амілоїду (коричневий - справа від зображення).
МКХ-10
MeSH D005355

Фібро́з (лат. fibrosis) — ущільнення сполучної тканини з появою рубцевих змін у різних органах, що виникає, як правило, в результаті хронічного запалення.

Етіологія[ред.ред. код]

Причинами можуть бути опромінення, травма, інфекційно-алергічні та інші процеси.

Причиною фіброзу легень можуть стати тривалі вдихання пилу (силікоз, азбестоз), променева дія, гранулематозні легеневі захворювання (наприклад, хвороба Бека), колагенози (прогресуюча склеродермія, червоний вовчак).

У кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати причину фіброзу. Так як фіброз є кінцевою стадією хронічних запальних або деструктивних процесів в легенях, повне одужання пацієнта малоймовірно.

Патогенез[ред.ред. код]

Одним з механізмів утворення фіброзу є епітеліально-мезенхімальний перехід, при якому епітеліальні клітини набувають фенотипових властивостей мезенхімальних клітин. Мезенхімальні клітини здатні активно секретувати компоненти позаклітинного матриксу — колагени, фібронектину, що може сприяти утворенню рубця.

Існує безліч різних патологій, пов'язаних з цією хворобою. Катаракта стає наслідком фіброзу кришталика. Жіноче безпліддя також може бути внаслідок фіброзу.

Фіброз печінки[ред.ред. код]

Фіброз печінки. Лікування в періоді декомпенсації функцій печінки стаціонарне, включає ті ж засоби, що при загостренні хронічного гепатиту, а також Посиндромній терапії. При асциті, набряках суворо обмежується натрій, призначається їжа з достатньою кількістю калію, сечогінні засоби, альбумін, препарати, що зупиняють стравохідну, шлункову і кишкову кровотечу. Є дані про те, що хворим з наркотичною залежністю властивий більш швидкий темп прогресування фіброзу печінки[1] — значне збільшення печінки, іноді кам'янистої щільності, має місце спленомегалія. Функціональні проби печінки без змін. Портальна гіпертензія може з'являтися у різному віці (від 6 місяців до дорослого). Характерні стравохідно-шлункові кровотечі внаслідок розриву варикозних вен стравоходу, які спостерігаються частіше у дітей старше 3 років і можуть бути причиною смерті. Можливі колатеральний кровообіг і асцит.

Ознакою фіброзу печінки є активація зіркоподібних клітин, які швидко діляться і синтезують трансформуючий фактор росту і фактор росту сполучної тканини, а також продукують надмірну кількість колагену.

Група вчених під керівництвом доктора Девіда Брігстока використали антисенсовий інгібітор, який блокував транскрипцію фактору росту сполучної тканини і показали, що за таких умов знижувався рівень транскрипції і синтезу колагену першого типу, а також зменшувався поділ клітин. Таким чином, антисенсові РНК фактору росту сполучної тканини може бути терапевтичним агентом для лікування фіброзу печінки.

Вогнищевий фіброз печінки розвивається внаслідок токсичної дії на паренхіму печінки, сильного запального процесу, в тому числі холециститу і характеризується наявністю в паренхімі органу дифузно розміщених ділянок підвищеної або неоднорідної ехогенності, що являють собою вогнища фіброзу. Ступінь ураження паренхими при цій патології може бути різною. Як правило, не спостерігається грубої деформації і розширення судин. Розміри печінки не змінюються при незначній площі ураження, межі рівні, капсула візуалізується добре або задовільно.

Фіброз легень[ред.ред. код]

Фібро́з леге́нів — це захворювання, від якого може постраждати практично будь-який орган в людському організмі. При виникненні фіброзу легенів відбувається розростання сполучних клітин, які призводять до утворення рубців. Після цього, в органі виробляється велика кількість колагену, основного компоненту сполучної тканини. З часом, кількість сполучної тканини значно перевищує норму, і вона починає прибирати звичайні клітини, які потрібні для правильного функціонування здорових органів. У разі, коли людина захворює фіброзом легенів, відбувається розростання сполучної тканини навколо бронхів, а також біля кровоносних і лімфатичних судин, які розташовані безпосередньо в органі. Розростання тканини стає причиною того, що орган починає збільшуватися в об'ємі. Причиною появи фіброзу можуть стати запальні захворювання легенів, а також шкідливі речовини, які людина вдихає довгий час. Це, звичайно ж, паління, а також шкідливі речовини, які можуть виділятися на його робочому місці.

Ідіопатичний фіброз легенів[ред.ред. код]

Також, іноді зустрічаються ідіопатичні фібрози легенів. Причину такої хвороби встановити просто неможливо. На жаль, повністю видужати від цієї хвороби малоймовірне. оскільки сполучна тканина не може регенерувати в звичайну, тому фіброз не проходить безслідно.

Лікування фіброзу легенів[ред.ред. код]

Лікування фіброзу легенів, в першу чергу, спрямоване на профілактику швидкого прогресу захворювання. Для цього треба усунути усі можливі причини, які могли стати вогнищем виникнення фіброзу. Крім того, відразу ж мають бути вжиті профілактичні заходи, по відношенню до усіх видів запальних процесів в легенях.

Показано проведення курсу лікувальної фізкультури — спортивна ходьба тощо. При фіброзі легенів народна медицина також радить займатися дихальною гімнастикою. Зараз існує безліч різних методик, які спрямовані на поліпшення роботи дихального апарату, а також організму в цілому.

Можна підібрати комплекс вправ і займатися ними щодня. Наполеглива праця і здоровий спосіб життя позитивно вплинуть на стан вашого організму.

Фіброз легенів — це далеко не смертельний діагноз. З такою хворобою можна вести абсолютно повноцінний спосіб життя.

Просто треба правильно харчуватися, не піддаватися стресам і давати своєму організму достатнє фізичне навантаження, яке позитивно б на нього вплинуло.

Спеціального ефективного лікування фіброзу легень (постлучевого фіброзу) немає. Рекомендується спостереження і профілактика ускладнень. Звичайно фахівці з променевої терапії добре знають даний стан, рекомендуємо спостерігатися у лікарів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. П. П. Огурцов, H.В. Мазурчик. «Лечение хронического гепатита С у лиц с наркотической зависимостью». «Гепатологический форум», 2007, № 3 [1]

Посилання[ред.ред. код]