Фігнер Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Миколайович Фігнер
фотографія
Основна інформація
Дата народження 9 (21) лютого 1857(1857-02-21)
Місце народження Мамадиш
Дата смерті 26 грудня 1918(1918-12-26) (61 рік)
Співацький голос лірико-драматичний тенор

Микола Миколайович Фігнер (9 (21) лютого 1857(18570221), Мамадиш — 26 грудня 1918, Київ) — російський співак, артист опери, антрепренер, вокальний педагог. Соліст Його Величності (з 1895 року).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 9 (21 лютого) 1857 року в місті Мамадиші Казанської губернії Російської імперії (нині Татарстан, Росія) в дворянській родині. Навчався в казанській гімназії, потім в 18741878 роках в Петербурзькому морському кадетському корпусі, служив у флоті. В юності співав у церковному хорі, виступав в учнівських концертах і звернув на себе увагу Олександра III. Брав уроки співу у І. П. Прянишникова, з 1879 року навчався в Петербурзькій консерваторії (клас В. М. Самуся та Ж. Еверарді), але незабаром вибув з консерваторії, як значилося в документах, «за повною відсутністю голосу і таланту». За порадою А. Котоньї і Е. Броджі виїхав до Італії, де з 1881 року брав уроки до співу у педагогів в Мілані, Ніцці (Ф. Ламперті), Неаполі (Е. Де Роксаса). У 1882 році успішно дебютував в Неаполі (театр Sannazaro) в операх Ш. Гуно — «Філемон і Бавкіда» і «Фауст». Потім гастролював в Сієні, Феррарі, Мілані, Пармі (у сезоні 1885—1986 виступив в «Аїді» Джузеппе Верді і в «Джоконді» Амількаре Понк'єллі спільно з Медеєю Мей), Болоньї (1886), Турині (1887, театр Carignano, в опері «Едмея» Альфредо Каталані під керівництвом Артуро Тосканіні). Влітку 1884 року у складі оперної трупи Клаудіо Россі гастролював по Південній Америці (Буенос-Айрес, Монтевідео, Ріо-де-Жанейро, тут виступав з Франческо Таманьо, Медеєю Мей і Антоніо Тамбуріні), в 1887 році в лондонському театрі «Ковент-Гарден» виступав у партіях Ельвіно («Сомнамбула» Вінченцо Белліні), Ернані (одноіменна опера Джзузеппе Верді) і Герцога («Ріголетто» Джзузеппе Верді), пізніше гастролював в Барселоні, Севільї, Валенсії, Мадриді та Бухаресті. За період з 1882 по 1887 рік виступив в 46 театрах у 38 операх і став одним із знаменитих європейських співаків. Серед його партнерів — Елена Теодоріні, Франческо Таманьо, Антоніо Тамбуріні та інші.

У квітні 1887 року разом з М. Мей був запрошений у трупу петербурзького Маріїнського театру (дебютував в партіях Радамеса — «Аїда» Джузеппе Верді, Фауста в одноїменній Опері Ш. Гуно і Рауля — «Гугеноти» Джакомо Мейєрбера, які виконував на італійській мові), де виступав до сезону 19031904 і в 1907 році (тут він виконав 31 партію). Будучи солістом Маріїнського театру, удосконалювався в вокальному мистецтві у педагога Марті, запрошеного з Італії. В результаті цих занять голос співака пом’якшав і став стійкішим.

Гастролював у Москві, Нижньому Новгороді, Одесі, Кисловодську. Співакові також належав (спільно з поміщиком Турчаніновим) міський Нижньогородський театр (до 1896 року).

17 і 22 лютого 1894 року Медея і Микола Фігнер брали участь у виставах, присвячених пам’яті П. І. Чайковського (збір коштів був спрямований на спорудження пам’ятника на могилі композитора й у Петербурзькій консерваторії).

У 19041907 і 19081910 роках співав в різних містах Росії — на приватних оперних сценах; в московському Большому театрі (19051907) і приватних театрах в Тифлісі і Нижньому Новгороді, гастролював у Києві, Хабаровську, Уссурійську, Петербурзі, в Японії (1908), Москві (опера С. Зіміна, січень 1909 року), в Самарі (жовтень 1909 року, гастролює у складі Російської опери під керівництвом В. М. Міллера, де виступив у «Піковій дамі» П. Чайковського. В 19101915 роках — директор, художній керівник і соліст Оперної трупи Петербурзького народного дому, на сцені якого здійснив постановки опер «Борис Годунов» М. Мусоргського, «Снігуронька» М. Римського-Корсакова, «Князь Ігор» О. Бородіна, «Помста амура» О. Танєєва (1915), «Африканка» Джакомо Мейєрбера та інші. У його трупі працювали режисер А. А. Санін і диригент С. Самосуд, починали свою кар’єру співаки К. С. Ісаченко, П. Я. Курзнер, М. М. Матвєєва, О. М. Окунєва. На оперній сцені виступав до 1915 року включно.

Записувався на грамплатівки (40 творів). В Петербурзі («Грамофон», 1901—1904, 1906—1907, 1910; «Зонофон», 1909). У 1911 році був обраний головою правління «Російського акціонерного товариства грамофонів».

В 19151917 роках викладав сценічну майстерність на приватних оперних курсах Раппопорта в Петрограді, в 1918 році вів оперний клас у Київській консерваторії і давав приватні уроки співу. Серед його учнів — С. В. Балашов.

Могила Миколи Фігнера

Помер 26 грудня 1918 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1 біля центрального входу). На надгробку співака вигравірувані слова Л. В. Собінова:

«Силою слова, одягненого в красу звуку, ти вмів чіпати людську душу і будити в ній найкращі благородні почуття …».

Творчість[ред.ред. код]

Репертуар включав біля 50 різних за характером партій.

Перший виконувач партій:

Найкращі партії:

Інші партії:

Виступав також в оперетах — в тому числі в «Прекрасній Єлені» Ж. Оффенбаха (21 серпня 1909 року, Нижній Новгород).

Партнери: М. Д. Васильєв 3-й, Е. Джіральдоні (в 1899, 1900 і 1902 роках), А. Й. Добровольська (в 1907 році), М. І. Доліна, М. Каменська, С. Левик, Є. К. Мравіна, Е. К. Павловська, Р. Ю. Радіна, Л. П. Савранський, М. О. Славіна, Ф. Г. Стравінський, М. І. Фігнер, Ф. І. Шаляпін, Л. Г. Яковлєв.

Співав під керівництвом: С. П. Барбіні, Ф. М. Блуменфельда, Р. Дріго, Е. А. Крушевського, Е. Ф. Направника, Я. Позена, А. О. Ейхенвальда.

Виступав із сольними концертами в Дворянському зібранні (нині Великий зал Петербурзької філармонії). Ці концерти, які співак давав два рази на рік, ставали, за свідченням сучасників, святом класичної музики. Концертував в Нижньому Новгороді (літо 1896), Саратові, Пермі (1907).

28 лютого 1893 року спільно з М. Фігнер вперше в Москві виконав дует Водемона і Іоланти в Московському концерті.

Концертний репертуар включав також арії з опер, романси М. Глінки, О. Даргомижського, О. Бородіна, Ц. Кюї, М. Римського-Корсакова, А. Г. Рубінштейна (композитор присвятив співакові романс «Про дитя, живе серце», слова Д. Мережковського, 1886), О. Гречанінова, російські народні пісні.

Особливе місце в камерному репертуарі Фігнера займали романси П. Чайковського (композитор присвятив співакові шість романсів на слова Д. М. Ратгауза — «Ми сиділи з тобою», «Ніч», «В цю місячну ніч», «Захід сонця», «Серед похмурих днів», «Знову, як колись, один»).

Автор перекладів на російську мову мову лібрето ряду закордонних опер.

Пам’ять[ред.ред. код]

портрет роботи К. Маковського

Є портрети співака художників Костянтина Маковського (1889, зберігається в Санкт-Петербурзькому державному музеї театрального і музичного мистецтва) і Н. Беккера (в ролі Радамеса — «Аїда» Джузеппе Верді; Санкт-Петербурзький будинок ветеранів сцени).

Бюст співака скульптора Р. Романеллі (1901, Флоренція) — музей Маріїнського театру опери та балету.

В Санкт-Петербурзі, на будинку по Літейному проспекту, 36/2, де в 18951905 роках жив співак, встановлено меморіальну дошку[1].

Архівні записи співака були випущені на Заході фірмами:

  • «Standing Room» (1990) в серії «Creators' Records»;
  • «Pearl» (1992) в серії «Singers of Imperial Russia».

Санкт-Петербурзьке видавництво «Композитор» в 2000 році видало нотний збірник «Микола Фігнер. Арії з опер» (упорядник Лариса Гергієва).

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]