Фідель (музичний інструмент)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фідель
Віеліст. Анонімна мініатюра з іспанського рукопису (Бібліотека Ескоріаль, Ms. J. b. 1), близько 1300 року
Віеліст. Анонімна мініатюра з іспанського рукопису (Бібліотека Ескоріаль, Ms. J. b. 1), близько 1300 року
Віеліст. Анонімна мініатюра з іспанського рукопису (Бібліотека Ескоріаль, Ms. J. b. 1), близько 1300 року
Інші назви віела, віель, фідл
Класифікація струнний музичний інструмент, смичковий музичний інструмент, хордофон
Класифікація Горнбостеля-Закса 321.322-71
Подібні інструменти
CMNS: Фідель у Вікісховищі

Фідель (нім. Fiedel, Fidel); віела (італ. viella, фр. vielle; фідл (англ. fiddle)[1][2] — позначення групи струнних смичкових інструментів, широко поширених в середньовічній Європі.

Етимологія[ред. | ред. код]

Ймовірно, різноманіття назв інструмента зводиться до запозичення з середньовічної латини fidula[3]. В германських мовах дало староанглійське fiðele, ісладське Fiðla, німецьке fiedel, англійське fiddle, а в романських — французьке vielle, італійське viola [4][5], яке в свою чергу дало французьке viole та англійське viol для нової сім'ї інструментів, що стали, на ряду з віелою, попередниками сучасної скрипки.

Слово fiddle в англійській мові закріпилось за народною назвою скрипки.

В Польщі зафіксована стародавня скрипка, що отримала назву фідель плоцька від місця знаходження, міста (Плоцьк, під час археологічних розкопок.

Історія[ред. | ред. код]

Найдавніші зображення фіделя датуються VIII—IX ст., зокрема зображення на книжковій палітурці зі слонової кістки в Луврі; в Утрехтському псалтирі датуються бл. 860 роком. До IX століття належать перші текстові свідоцтва.

Віела, можливо, походить від ліри, візантійського смичкового інструменту, тісно пов'язаного з ребабом, арабським смичковим інструментом[6]. Існує багато середньовічних ілюстрацій різних типів віел у рукописах, скульптурах і картинах.

Починаючи з середини або кінця 15 століття, слово «віела» (фр. vielle) використовувалося для позначення колісної ліри, як скорочена форма її назви: vielle à roue — «віела з колесом»[7].

Зовнішній вигляд та стрій[ред. | ред. код]

Нормативним вважається вид, який фідель отримав у XII–XIII століттях: овальний корпус, C-подібні резонаторні отвори, пряма шийка. У XIII–XIV століттях у західній Європі фідель вважався багатофункціональним інструментом, придатним і для сольної гри, і для акомпанементу. Єронім Моравський у другій половині XIII століття описує віелу як 5-струнний інструмент, який різними музикантами налаштовується по-різному: (1) G-d-g-d1-d1 (струна d описується як бурдон); (2) G-d-g-d1-g1; (3) G-G-d-c1-c1 (у цих налаштуваннях можливо нижня за теситурою струна — також Бурдон). Йоан де Грокейо (бл.1300) поміщає віелу на верху вибудованої ним ієрархії музичних інструментів, супроводжуючи своє судження такими аргументами:

Серед усіх розглянутих нами струнних інструментів найцінніша віела. Бо як розумна душа в силу притаманної їй спроможності (virtualiter) містить в собі інші природні форми, [і як] чотирикутник [містить у собі] трикутник, а більше число менше, так і віела з властивою їй особливістю (virtualiter) обіймає інші інструменти. І хоча деякі інші інструменти в більшій мірі сприяють рухам людської душі (як, наприклад, на бенкетах, іподрому і турнірах — бубон та труба), все ж саме на віелі відмінність всіх музичних форм відчувається більш тонко (subtilius). <...> Справжній майстер виконає на віелі будь-яку музику, пісню і взагалі будь-яку музичну форму.

Віела завдяки п’яти струнам, мала в середньому ширший діапазон, ніж ребек[8].

Галерея[ред. | ред. код]

Частина зображення з Cantigas de Santa Maria. Два вієли (ліворуч) і цитоль.
Близько 1280 року
Частина зображення з Cantigas de Santa Maria. Два вієли (ліворуч) і цитоль.
Близько 1280 року
 
Віела, або фідл, близько 1310 року, Псалтир Ормсбі, Бодліанська бібліотека
Віела, або фідл, близько 1310 року, Псалтир Ормсбі, Бодліанська бібліотека 
Віеліст. З Манесського пісенника.
1305-1315 роки
Віеліст. З Манесського пісенника.
1305-1315 роки
 
Гравець на трьохструнній віелі. Зображення на полях Псалтиря із Пітерборо.
Початок 14 століття.
Гравець на трьохструнній віелі. Зображення на полях Псалтиря із Пітерборо.
Початок 14 століття.
 
Напівлюдина-напівзвір грає лівою рукою на триструнній віелі. Зображення на полях Часослова Карла III Наварського.
Початок 15 століття.
Напівлюдина-напівзвір грає лівою рукою на триструнній віелі. Зображення на полях Часослова Карла III Наварського.
Початок 15 століття.
 

Література[ред. | ред. код]

  • Page C. Voices and Instruments of the Middle Ages: Instrumental Practice and Songs in France, 1100–1300. Berkeley, 1986
  • Сапонов М.А. Менестрели. М., 1996
  • Page C. Music and Instruments of the Middle Ages: Studies in Texts and Performance. Aldershot, 1997

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Фидель // Музыкальная энциклопедия. Том 5. — М.: Советская энциклопедия, 1981. — Стб. 804—806.
  2. fiddle," Encyclopædia Britannica, from Encyclopædia Britannica Online
  3. Що таке фі́дула — ¿Cómo suena la fídula? ¿Qué es la fídula? | Música Antigua | Universidad de Guanajuato
  4. Fiddle | Traditional, Folk & Celtic | Britannica
  5. fiddle, n.. Oxford English Dictionary, 2nd ed. Oxford University Press. 1989. Процитовано 28 березня 2008.
  6. fiddle, " Encyclopædia Britannica, from Encyclopædia Britannica Online
  7. Schlesinger, Kathleen (1911). «Vielle». In Chisholm, Hugh (ed.). Encyclopædia Britannica. Vol. 28 (11th ed.). Cambridge University Press. p. 50
  8. Informations lexicographiques