Ручна праця
Ручна праця — історичний вид суспільної праці, що є прямо-протилежною до розумової праці.
Загальна характеристика[ред. | ред. код]
Суспільний поділ праці, що виник на певному ступені розвитку суспільства, виявляється у відокремленні ручної та розумової праці й закріпленні кожного з цих видів за різними суспільними групами. В класово антагоністичному суспільстві ручна та розумова праці виступають як соціальні протилежності, оскільки розумова праця стає, як правило, привілеєм пануючого класу, а фізична — долею експлуатованих. Ця протилежність між ручною та розумовою працею поглиблюється в умовах капіталізму, особливо монополістичного, для якого характерні паразитизм верхівки пануючого класу і виникнення численної соціальної групи людей, професійно зайнятих розумовою працею,— інтелігенції, яка посідає в буржуазному суспільстві своєрідне місце. З одного боку, її працю використовує буржуазія для одержання максимального прибутку, з другого,— інтереси інтелігенції збігаються з інтересами пролетаріату і селянства, оскільки розумова праця стає об'єктом капіталістичної експлуатації.
Вирішальною умовою подолання істотних відмінностей умов праці є всебічний розвиток продуктивних сил, який передбачає інтенсивні інтеграційні процеси в суспільному виробництві, і перш за все, між наукою і матеріальним виробництвом.
В постіндустріальну епоху визначення робітника як особи чисто «ручної та некваліфікованої праці» розмивається, стає неадекватним.
Вивчення ручної праця в українські школі[ред. | ред. код]
Ручна праця поряд з іншими навчальними предметами є одним з важливих засобів розумового і фізичного розвитку, морального і естетичного виховання. Роль ручної праці у розумовому розвитку дітей полягає в тому, що зміст уроків з праці розширює світогляд дітей. На уроках ручної праці в процесі роботи під керівництвом учителя діти набувають конкретні знання про якості того чи іншого матеріалу, про величину, форму, кольори предметів, про їх розташування в просторі тощо; діти слухають вчителя, стежать за його діями і самі практично діють: обробляють матеріал, перетворюють його у виріб. Вплив ручної праці на розумовий розвиток дітей полягає і в тому, що в процесі праці діти вчаться застосовувати теоретичні знання.
Учитель виховує у дітей трудову культуру, вчить тримати в порядку і чистоті робоче місце, економно витрачати матеріал. Діти привчаються планувати роботу, намічати послідовність трудових дій, передбачати результат і активно прагнути до кращого результату.
На уроках ручної праці педагог вчить дітей діяти руками і водночас свідомо, обдумано ставитися до своїх дій.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- РОЗУМОВА ТА ФІЗИЧНА ПРАЦЯ [Архівовано 14 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- Навчально-виховне значення ручної праці [Архівовано 1 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
