Фікобіліни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

{{В роботі}} Фікобіліни (від грец. φύκος — водорості и лат. bilis — жовч) — тетрапірольні пігменти (біліни) являють собою пігменти червоних і синьо-зелених водоростей. Це тетрапіроли з відкритим ланцюгом (немає магнію і фітолу), є складовою частиною (хромофорними групами) фікобілінпротеїнів (глобулярних білків), з якими, на відміну від перших 2 груп пігментів, пов’язані міцними ковалентними зв’язками.


Фікобіліпротеїни поділяються на три основні групи:

1. Фікоеритрини - білки червоного кольору з максимумом поглинання від 498 до 568, флуоресценцією 575-578;

2. Фікоціаніни – синьо-голубі білки (585-630, 635-647);

3. Алофікоціаніни - сині білки (585-650, 660).

У воді на глибині 34 м зникають червоні промені, 177 м - жовті, 322 м - зелені, 500 м і глибше - повна темрява. У верхніх шарах зелені водорості, глибше - синьо-зелені, ще глибше - червоні (за В.Т. Енгельманом (1881-1884) - хроматична комплементарна адаптація водоростей).

1903 р. - Н.М. Гайдуков: при освітленні синьо-зеленої водорості Oscillaria sancta зеленим світлом вона стала оранжево-червона, червоним – зелена. У Oscillaria sancta розвивається комплементарне (додаткове) забарвлення (не у всіх водоростей). У водоростей фікобіліни виконують функції хлорофілу.

Джерела[ред.ред. код]

Мусієнко М.М. Фізіологія рослин. Підручник. 2-е вид., вип. та доп. - К.: Фітосоціоцентр, 2001. - 392 с.